Нестерова З.І.

аспірантка Інституту економіки промисловості НАНУ

Щодо формування стратегії техніко-технологічного розвитку промислового підприємства

В умовах структурної перебудови економіки України виникає об'єктивна необхідність освоювати нові методи господарювання, засновані, в тому числі, на стратегічному передбаченні перспектив теніко-технологічного розвитку промислових підприємств.

Аналіз особливостей технологічного розвитку вітчизняних промислових підприємств показав, що в даний час діє ряд негативних факторів, які мають істотний вплив на технологічний розвиток промислових підприємств України. Вони є, з одного боку, наслідком глибоких перетворень у світовій економіці, науково-технічній сфері, технології, інших сферах людської діяльності, а з іншого - обумовлені проблемами реструктуризації галузей і підприємств промисловості. За роки реформ з різних причин відбулося різке скорочення обсягів виробництва у високотехнологічних галузях народного господарства. У результаті сьогодні, незважаючи на значний науково-технічний потенціал і величезний обсяг накопиченої інтелектуальної власності, частка України у світовому обсязі наукомісткої продукції становить не більше 0,3%. В Україні негативне сальдо на світовому технологічному ринку, - наша країна імпортує технологій більше, ніж експортує.

Аналіз процесів стратегічного управління довів, що більшість керівників підприємств усвідомлюють стратегічну роль технологій у забезпеченні сталого розвитку промисловості, близько 51% підприємств формулюють стратегію техніко-технологічного розвитку на корпоративному рівні в явному вигляді, розробляючи для цього необхідні документи. Тим не менш, у вітчизняному менеджменті ще не склалося чіткого розуміння економічного змісту стратегії техніко-технологічного розвитку та її місця в системі управління підприємством. Стратегічне управління технологічним розвитком здійснюється в більшості випадків інтуїтивно і далеко не завжди пов'язується зі стійкою конкурентною перевагою підприємства і його динамічним розвитком.

Початок досліджень з проблем формування стратегії технологічного розвитку промислового підприємства відносяться до другої половини XX століття. У цей час і в наступні роки в центрі уваги опиняються роботи таких вчених, як Р.Фостер, Б.Твісс, Д.Форд, Ф.Бец, Л.Стіл, Е.Робертс, X.Ансофф, М.Додгсон, О.Гренстранд, Дж.Корі, Дж.Стейлі, П.Дюссож, В.Раманантсоа, С.Харт, С.Райєн, Р.Розенблум, Дж.Стейсі, М.Хорв, Р.Лемб, Р.Бургелман, М.Медік, А.Фасфелд, У.Саудер, А.Фром, Д.Бітондо, К.Певітт, У.Соммерс, Ж.Моран, Р.Сірка, Т.Дюран, У.Вертер, Е.Берман та інші.

Наявні публікації з питань формування стратегії техніко-технологічного розвитку містять методологічні та наукові основи класифікації методів формування стратегій технологічного розвитку, методичні рекомендації щодо їх розробки, визначення параметрів зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливає на реалізацію стратегії.

Треба сказати, що до середини 80-х років XX століття в значній мірі поза сферою стратегічного управління залишався тільки такий ресурс, як технологія. Проте висування її як основного чинника конкурентоспроможності змусило підприємства промислово розвинутих країн звернути увагу на даний об'єкт управління. Технологія сьогодні розглядається як найважливіший засіб створення і підтримки конкурентної переваги, що піднімає її до рівня стратегічного капіталу, яким потрібно грамотно керувати на всіх рівнях управління підприємством. Тому головне завдання управління полягає у визнанні важливості технології як головного ресурсу сталого економічного розвитку підприємства. Успіх матимуть ті підприємства, які використовують технологію як стратегічний інструмент ефективного управління бізнесом.

У той же час, внаслідок зростання стратегічної ролі технологій, необхідні розробки, що дають уявлення про процедури вироблення стратегій технологічного розвитку, коли прийняття господарських рішень пов'язане зі значною невизначеністю і сильною залежністю від внутрішніх виробничих процесів на підприємстві, що характерно сьогодні для вітчизняної економіки, в тому числі для різних галузей промисловості. У зв'язку з цим зростає значення концепції технологічного менеджменту як інструменту вироблення технологічної стратегії промислового підприємства, що передбачає придбання, управління і використання технологій виробництва промислової продукції. Тому виникає об'єктивна необхідність розробки методів оцінки виробничого потенціалу кожного технологічного переділу, планування й прогнозування техніко-технологічного розвитку промислового підприємства та контролю за зміною технологій (на стиках технологічних переділів).

Отже ефективність стратегії техніко-технологічного розвитку підприємства багато в чому визначається узгодженістю і скоординованістю взаємодії всіх її складових елементів, що гарантує методичне забезпечення формування стратегії, результат реалізації якого направлено на ухвалення як стратегічних, так і тактичних техніко-технологічних рішень, а також на ефективне управління підприємством в цілому.