Фурман І.В., Якубовська К.А.

Вінницький національний аграрний університет

КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ В УКРАЇНІ

Необхідною умовою функціонування ринкових відносин сучасна економічна теорія визнає наявність правових та організаційно-економічних інститутів, що утворюють інфраструктуру ринку й забезпечують переливання й розповсюдження матеріальних і фінансових ресурсів між виробниками і споживачами. Такий процес відбувається за допомогою фінансового ринку. Він за своєю суттю складається з різних елементів, механізмів взаємодії й мотивацій, що тісно переплітаються між собою, утворюючи глобальну систему. Тому, природно, дуже складно дати його остаточне визначення й класифікацію. Особливо це стає важко зробити в сучасних умовах, коли відбуваються процеси, пов’язані з інтеграцією національних економік в єдиний світовий ринок.

Процес становлення і особливості функціонування фінансового ринку постійно привертали увагу вітчизняних науковців: Бобров Є.А., Евпахова Ю.С., Корнєєв В., Лаврушин О.І., Мацелюх Н.П., Майовець Є., Флюд Х., Лютий І.О., Мішенко B.I. та багатьох інших.

Питання, пов’язані з удосконаленням фінансового ринку та його інфраструктури, фінансових механізмів господарювання, вивчаються постійно, але поки що в наукових дискусіях не відображена проблема дослідження кон’юнктури фінансового ринку, не існує єдиного підходу до оцінки стану кон’юнктури фінансового ринку та динаміки кон’юнктури з метою ефективного регулювання як фінансового, так і реального секторів економіки.

Деякі автори зводять поняття “фінансовий ринок” до ринку капіталів, а також фондового ринку. Майовець Є., Флюд Х. розглядають фінансовий ринок як “ринок грошей, термінових, середньострокових і довгострокових кредитів і фондових цінностей (акцій, облігацій та інших видів цінностей)” [5]. По-перше, ринки капіталів є складовою фінансового ринку, а поняття “фінансовий ринок” є значно ширшим за своїм трактуванням. По-друге, сам фондовий ринок є одним із секторів фінансового ринку, а його ототожнювання з фінансовим ринком звужує поняття останнього.

Немає однозначного підходу до проблеми сучасного міжнародного фінансового ринку. Лютий І.О.. Міщенко В.І. зазначають, що характерною ознакою сучасних глобалізаційних процесів є його становлення і розвиток. Він уже давно переріс межі не лише національних, а й регіональних ринків капіталу, оскільки міжнародні транснаціональні корпорації, банки та фінансові холдинги обслуговують і корпорації, й уряди окремих країн [4]. Автори роблять висновок, що сучасні концепції руху капіталу базуються переважно на неоліберальних монетаристських підходах й пов’язані з процесами транснаціоналізації га глобалізації світової економіки. Проте вони не подають механізму, що зумовлює ці процеси, а також інститути, що відповідають за регулювання національного фінансового ринку в умовах глобалізації.

Натомість Евпахова Ю.С., розглядаючи питання інтеграції інститутів, зазначає, що, незважаючи на національну специфіку, можна виділити загальні причини інтеграції фінансових ринків. Це по-перше, структурні зміни на ринках, що зумовлені впливом глобальних процесів. По-друге, цей вплив відбувається через державне регулювання, лібералізацію та через виникнення нових фінансових продуктів страхування, банківського сектора, а також ринку цінних паперів. По-третє, відбувається стирання між страховими, банківськими продуктами й цінними паперами. Для того, щоб зберегти конкурентоспроможність, наднаціональні інститути повинні або поєднуватися один з одним, або ж поглинати подібні собі інститути [2].

Особливо дискусійним є питання про місце ринку дорогоцінних металів в структурі фінансового ринку в цілому. Деякі автори акцентують увагу на кредитному ринку і вважають його більш цілісним поняттям, ніж фінансовий ринок. При цьому, вони зокрема, прирівнюють останній вид ринку до рівня ринку капіталів, який розбивається на ринок середньо-, довгострокових позичкових капіталів, фінансовий ринок, ринок золота. Інші включають до фінансового ринку: фондовий, кредитний, валютний ринки й ринки дорогоцінних металів [3].

Зокрема Бобров Є.А. аналізуючи фінансовий ринок, ототожнює його з ринком фінансових послуг, хоча це зовсім різні поняття. Можна погодитися з автором, що визначення й сегментація фінансового ринку (за ринком фінансових послуг) неоднозначна в науковій літературі. Він поділяє цей ринок на фондовий, кредитний та валютний. Але фондовий ринок у автора - це ринок за видами цінних паперів. Однак, як відомо, визнано, що у першу чергу, фондовий ринок - це ринок пайових, боргових цінних паперів, а також деривативів. Такий розподіл можна побачити у Законі України “Про цінні папери та фондовий ринок” [1].

Кредитний ринок у Боброва Є.А. не враховує поняття грошового ринку. Він поділяє кредитний ринок за видами кредиту, описуючи тільки його терміновість. Тобто, ринок автор поділяє за видами послуг,що надаються на ньому.

Враховуючи дискусійність питання, кожен із авторів та авторських колективів має певне обґрунтування сутності фінансового ринку та його структури. На нашу думку, фінансовий ринок є тим середовищем, у якому відбувається розподіл і перерозподіл ресурсів відповідно до економіко-правових відносин у країні. У цьому аспекті суб’єктами виступають держава, юридичні та фізичні особи. Ресурси “перетікають” з одної форми до іншої у вигляді фінансових ресурсів (гроші, валюта дорогоцінні метали, цінні папери тощо). За несприятливих умов та у кризових ситуаціях розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів може відбуватися у товарні ринки або іншу економічну систему [6].

З’ясовувати поняття “фінансовий ринок” у сучасних умовах можна як у межах певної країни, так і у світі. Стосовно процесів, що відбуваються у середині держави, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів здійснюється за рахунок коливання відсоткової процентної ставки та ставкою рефінансування, які є основними важелями впливу на економіку та встановлюється державою. Це положення для фінансових активів базується на функції фінансів. У суб’єктів господарювання вона витікає з фондової форми організації фінансів на мікрорівні, а у держави - фондової організації на макрорівні [7].

Отже, відповідно, існує велика кількість ознак, за якими можна класифікувати фінансовий ринок. Розглянемо основні підходи та основні ознаки класифікації фінансових ринків, що розглядаються багатьма авторами, які досліджують фінансовий ринок.

Фінансовий ринок класифікується за такими ознаками:

1. За терміном обігу фінансових активів: ринок грошей, ринок капіталів.

2. За видами фінансових активів, то обертаються па ринку: ринок і цінних паперів, валютний ринок, ринок фінансових послуг, ринок золота та інших дорогоцінних металів і каменів, ринок нерухомості та ін.

3. За умовами обертання фінансових активів: первинний, вторинний.

4. За організаційними формами: біржовий (організований), позабіржовий (неорганізований).

5. За швидкістю реалізації угод: з негайною (терміновою) реалізацією ринок СПОТ, з реалізацією угод в майбутньому - ринок СВОП.

6. За умовами передачі фінансових активів у користування: ринок позикового капіталу, ринок акціонерного капіталу.

7. За регіональною ознакою: місцевий, регіональний, національний, світовий (міжнародний).

Слід відмітити, що наведена класифікація відображає поділ фінансового ринку і фінансових інструментів на найбільш суттєвими ознаками, які не можна вважати вичерпними [6].

Фінансовий ринок досягає найбільшої ефективності, коли задіяні усі його складові: ринок грошей і валютний ринок, ринок кредитів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг та ін. У цілому фінансовий ринок України досить відокремлений від інших фінансових ринків і сьогодні тільки розпочинається його інтеграція в систему міжнародних фінансових ринків [3].

Отже, різноманітність думок щодо визначень й структури фінансового ринку зумовлюється складністю його системи, а також функцій, що він виконує в економіці. Зауважимо, що кожен із секторів структури фінансового ринку становить складну підсистему. В умовах глобалізації, коли кожен із секторів щільно взаємодіє з іншими відповідно до потреб світового господарства, потрібно чітко мати уявлення про ресурси, якими оперують на фінансовому ринку. Тому незмінними залишаються при визначенні поняття “фінансовий ринок ” такі ознаки, як “розподіл ” та “перерозподіл ”, а предметом розподілу є фінансові ресурси: грошові кошти, валюта, цінні папери. дорогоцінні метали. Відповідно до ресурсів, що перебувають на фінансовому ринку, доцільно класифікувати його сегменти.

Література:

1. Бобров Є. А. Роль та місце ринку фінансових послуг у структурі фінансового ринку // Фінанси України. - 2007.- № 4. - С. 88-94.

2. Евпахова Ю.С. Перспективы интеграции органов надзора и регулирования финансового рынка России // Финансы и кредит - 2006. - № 36. - С. 51-56.

3. Корнєєв В. Еволюція і перспективи фінансового ринку України // Економіка України. - 2007. - № 9. - C. 21 - 30.

4. Лютий І.О., Мішенко B.I. Проблеми сучасного міжнародного фінансового ринку та інтеграційний курс України // Фінанси України. - 2006. - №5. -С. 21-31.

5. Майовець Є., Флюд Х. Розвиток фінансових ринків як передумова економічного зростання в Україні // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – Вип. 19. – С. 88-91.

6. Мацелюх Н.П. Дослідження кон’юнктури фінансового ринку як необхідна передумова його регулювання // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), 1(48) 2010. – С. 87-93.

7. Михальський В.В. Про фінансовий ринок і його структуру в умовах глобалізації // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2009. №1. – С. 198-204.