Економічні науки / 3.Фінансові відносини

Троненко Н.І.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Криворізький економічний інститут, Україна

Перспективи та проблеми розвитку лізингу в Україні

В умовах глобалізації світової економіки сфера послуг набуває найдинамічнішого розвитку та стає одним із впливових чинників, від яких залежить зростання економіки, підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках, покращення добробуту населення. Особливу роль в цьому процесі відіграють окремі види послуг, зокрема послуги міжнародного лізингу.

Метою дослідження є аналіз сучасного стану ринку лізингових послуг в Україні, з’ясування перспектив та проблем його розвитку.

Лізинг - це вид інвестиційної діяльності, при якому лізінгодавець (лізингова компанія) придбає у постачальника обладнання чи устаткування (предмет лізингу) і потім здає його в оренду за певну плату, на певний термін і на певних умовах лізінгоотримувачу.

На думку багатьох вчених, лізинг в Україні перебуває у зародковому стані. Станом на 01.01.2010 року кількість лізингових компаній становить 188. Більшість із них працюють з великими підприємствами (50%) [3].

Активне впровадження лізингових операцій в Україні сприятиме оновленню основних фондів завдяки збільшенню доступу підприємств до зовнішніх джерел фінансування інвестицій, і розвитку малого та середнього бізнесу завдяки більшій доступності лізингових операцій порівняно з іншими інструментами запозичень. Окрім того, розвиток лізингу стимулюватиме підвищення ефективності кредитної політики банків у результаті створення конкурентного середовища між джерелами фінансування та розвиток організованого вторинного ринку багатьох видів техніки.

Лізинг у різних своїх формах (фінансовий, оперативний тощо) міг би стати непоганою альтернативою кредитуванню. Він дозволяє суттєво зменшити стартові капіталовкладення, а отже, відкриває широкі можливості для розвитку малого та середнього бізнесу. Про це свідчить досвід багатьох країн світу: у формі лізингових операцій здійснюється близько 46% усіх інвестицій в Ірландії, 35% - в Англії, 30% - США, 26% - Швеції, 20% - Австрії, 17% - у Франції. Тобто, в  розвинутих країнах понад 25 - 40% інвестицій здійснюється через механізм лізингу, а в Україні цей показник близький до 1. [1]

Темп росту лізингового ринку в Україні не відповідає потребам промисловості та економіки в цілому: потреба в лізингу для оновлення основних засобів підприємств країни  в 70 разів перевищує реальний обсяг ринку лізингу; співвідношення річного обсягу лізингових угод та ВВП в Україні  в 20 разів менше, ніж у країнах, що демонструють швидкі темпи зростання економічного потенціалу. Зокрема, співвідношення річного обсягу лізингових операцій до ВВП у 2009 році в Україні становив 0,4%, у Чехії - 4,78%, в Естонії - 5,38% [2].

Існують серйозні проблеми, що стримують розвиток лізингу:

1. Різні підходи до визначення понять фінансового лізингу у Законах України “Про фінансовий лізинг”, “Про оподаткування прибутку підприємств”.

2. Банківські кредити, від можливості отримання яких істотно залежить ефективність діяльності юридичних осіб, що здійснюють лізингову діяльність, мають переважно короткостроковий характер, а їх висока вартість є додатковим тягарем для лізингоодержувачів.

3. Одним із вагомих чинників, що перешкоджають розвитку фінансового лізингу, є положення Закону України „Про фінансовий лізинг”, згідно із яким після закінчення дії фінансового лізингу предмет лізингу однозначно підлягає поверненню лізингодавцю. Отже, після сплати вартості предмету лізингу (чи її основної частини) під час дії договору лізингу, лізингоодержувач все одно повинен повертати предмет лізингу.

4. Під час здійснення лізингових операцій перед банками та іншими лізингодавцями постають проблеми, аналогічні проблемам у кредитуванні: недостатня кількість платоспроможних лізингоодержувачів, істотні ризики несвоєчасної плати за користування майном. Остання проблема зумовлена в першу чергу недостатнім нормативно-правовим захистом прав кредиторів.

Не дивлячись на вищенаведене лізингова діяльність є перспективним видом бізнесу. Так світовий досвід показує, що на частку лізингу в нових інвестиціях на устаткування припадає 15-20%, крім того, лізинг є одним з основних джерел активізації інвестиційної діяльності.

З метою активізації розвитку лізингу в Україні доцільно провести комплекс заходів:

· урізноманітнення джерел фінансування лізингу (приватний капітал);

· удосконалення системи оподаткування, кредитування, амортизації;

· надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;

· організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування;

· розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг та ін.

Завдяки цим впровадженням лізинг стане гнучким економічним важелем здатним залучити інвестиції, сприяти підйому вітчизняного виробництва, залучити капітал в життєво важливі галузі економіки країни, забезпечити реальну підтримку малому бізнесу.

Література:

1. Експрес - результати дослідження ринку лізингу України за 2-й квартал 2009 року // Перший український лізинговий портал. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.lease.org.ua/.

2. Кравець Я.М. Лізинг – умови розвитку в світі та Україні / Я.М. Кравець. - Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/.

3. Лизинг в Украине: дорого и мало. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.domik.net/.

4. Лізинг: що день наступний нам готує? // Правовий тиждень. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/.