Економіка / 10. Економіка підприємств

Майданюк Н.Ю., Коваль Н.І.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ТА АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Сільське господарство відіграє винятково важливу роль як каталізатор розвитку ринкової економіки. Ринкова економіка — це одне з найвидатніших досягнень світової цивілізації, це природне середовище людства і взаємодії товаровиробників, середовище, якому притаманні певний порядок і саморегуляція завдяки дії основного закону — попиту і пропозиції. Процес розбудови ринкової економіки в Україні набув незворотного характеру.

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи.

Також виділяють і таке поняття як продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції [3, С. 123 - 125].

На сьогоднішній день питання щодо продуктивності праці на підприємствах є досить актуальними, оскільки праця є одним із ресурсів, що входить до процесу сільськогосподарського виробництва. За останні декілька років ряд вітчизняних вчених – економістів розглядали дану проблему, проблему продуктивності праці в підприємствах, найвагоміші розробки мають Бабець Є.К., Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Савицька Г.В., Сипко Т.Д. та інші.

Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу праці. У її визначенні вихідною категорією є праця. Праця в сільському господарстві, як і в інших галузях економіки, — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин [1, С. 54 - 56].

З'ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з: живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції та минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової продукції (сировина, матеріали, енергія - повністю, машини, споруди тощо - частково).

Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції [2, С. 88 - 91].

Однак для економіки в цілому важливим є показник, що характеризує ефективність загальної праці – продуктивність загальної праці. Він визначається відношенням виробленого за розрахунковий період (в основному за рік) національного валового доходу до кількості працівників, зайнятих у сфері виробництва.

Продуктивність праці тісно пов'язана з її інтенсивністю, яка характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму.

Підвищення продуктивності є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства і має такі цілі:

- стратегічну - підвищення життєвого рівня населення. За рахунок зростання продуктивності в країнах, що переходили до ринкової економіки, досягалося від 40 до 90% життєвого рівня;

- найближчу - підвищення ефективності діяльності галузей і підприємств, а також реальне зростання особистих доходів працівників.

В умовах посиленої конкуренції на ринках товару, послуг і праці великого значення набуває підвищення продуктивності праці на підприємствах, яке виявляється передусім у збільшенні маси продукції, що виробляється в одиницю часу за незмінної її якості, або в підвищенні якості і конкурентоспроможності за незмінної її маси, що виробляється в одиницю часу; зменшенні затрат праці на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу виробництва й обігу товару, збільшенню маси і норми прибутку [4, С. 122 - 125].

Отже, зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції. Продуктивність праці є вирішальним чинником підвищення ефективності виробництва. Залежно від ступеня розвитку умов виробництва одна і та сама кількість праці протягом певного часу може дати більшу або меншу кількість продукту. Чим краще оснащене підприємство, чим ефективніше воно використовує техніку і застосовує нові технології, чим вищий на ньому рівень соціального забезпечення робітників, тим вищою буде продуктивність праці, і навпаки, тому для підвищення продуктивності праці на підприємстві потрібно відповідати вищеназваним характеристикам. Оберненим показником до продуктивності праці є трудомісткість продукції, яка характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці або всього обсягу виготовленої продукції. В умовах сучасного стану та розвитку економіки підвищення продуктивності праці є одним із основних факторів підвищення ефективності виробництва.

Література:

1. Жуковський М.О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №2. – С. 54 – 59.

2. Макаренко П.М., Болдуєва О.В. Напрями підвищення продуктивності аграрної праці // Держава і регіони. Серія. Економіка і підприємництво. – 2008. - №6. – С. 87 – 91.

3. Олійник Т.І. Продуктивність праці та структурні зміни в сільському господарстві // Економіка АПК. – 2008. - №4. – С. 122 – 127.

4. Семикіна М.В. Продуктивність праці: методологія вимірювання, передумови зростання. // Наукові праці КНТУ. Економічні науки. – 2010. - №17. – С. 121 – 126.

5. Сергійчук С.І. Удосконалення механізму управління продуктивністю праці // Вісник Донецького національного університету. Економіка і право. – 2010. - № 1. – С. 108- 111