Экономические науки/ 16. Макроэкономика

Кирієнко Д.М.

Науковий керівник: д.е.н. Головінов О.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Аналіз стану системи технологічних парків

в Україні

У світові економіці склалися передумови щодо переходу до інноваційної моделі розвитку суспільства. Зважаючи на це, основним завданням держави є формування національної інноваційної моделі розвитку економіки, яка передбачає, насамперед, створення інноваційної інфраструктури. Світовий досвід свідчить про перспективність і ефективність створення і функціонування таких інноваційних структур як технологічні парки, технополіси, бізнес-інкубатори та кластери [2].

Проблемами розвитку інноваційної інфраструктури займалися як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, серед яких: В. Будкін, М. Гладій, В. Ландик, Н. Пашута, Г. Соколов, О. Федулова, Н. Фролова, М. Шарко, Нгуен Тхі Хань та ін. [4, с. 21]. Теоретичний аспект проблеми розвитку інноваційної діяльності є достатньо розробленим, але він потребує постійного корегування у зв’язку з динамічним розвитком інноваційних організацій.

Метою роботи є дослідження сучасного стану системи технологічних парків в Україні і визначення основних проблем їхнього розвитку.

Однією з найпоширеніших і ефективних організаційно-економічних форм інновацій є технопарки. Під технопарком розуміють «територіально-обмежений науково-виробничий комплекс, до складу якого входять малі та середні наукоємні фірми, експериментальні лабораторії та заводи, науково-дослідні інститути, університети, розвинена інфраструктура». Основним завданням технопарків є сприяння інноваційній діяльності малих і середніх фірм [3, 155].

Технопарки є провідними факторами створення нової національної інноваційно-технологічної платформи, які забезпечують збереження і розвиток науково-технологічного потенціалу країни, створення нових робочих місць, залучення інвестицій у науково-технологічну сферу. За рахунок концентрації наукових, виробничих і фінансових ресурсів у рамках технопарків, відбувається впровадження у виробництво наукоємної продукції і високих технологій, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності національної економіки на світовому рівні.

В Україні система інноваційної інфраструктури почала формуватися у 2000 році [4, с. 21]. На сьогодні головним дієвим механізмом реалізації інноваційної моделі економіки України є система технопарків, які діють на підставі Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» [1].

Українські технопарки утворилися здебільшого на базі академічних і великих науково-дослідних структур, що відповідає сучасним світовим тенденціям. Такий фундамент технопарків дозволяє залучати студентів і молодих науковців до участі в інноваційних проектах; сприяє ефективній підготовці спеціалістів за пріоритетними напрямками науки і техніки.

На сьогодні в Україні діють 16 технологічних парків: «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» (м. Київ), «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона» (м. Київ), «Інститут монокристалів» (м. Харків), «Вуглемаш» (м. Донецьк), «Інститут технічної теплофізики» (м. Київ), «Київська політехніка» (м. Київ), «Інтелектуальні інформаційні технології» (м. Київ), «Укрінфотех» (м. Київ), «Агротехнопарк» (м. Київ), «Еко-Україна» (м. Донецьк), «Наукові і навчальні прилади» (м. Суми), «Текстиль» (м. Херсон), «Ресурси Донбасу» (м. Донецьк), «Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій» (м. Одеса), «Яворів» (Львівська обл.), «Машинобудівні технології» (м. Дніпропетровськ) [1]. Таким чином, більшість технопарків сконцентрована в Центральному і Східному регіонах країни.

Функціонування системи технопарків України протягом 10 років свідчить про доцільність, необхідність і ефективність їхнього існування (табл. 1).

Таблиця 1 - Аналіз діяльності технологічних парків України

2006-2008 рр. (тис. грн.) [4, с. 22]

Показники	Роки			Відхилен-ня	Темп зміни, %
	2006	2007	2008
Сума одержаних інвестицій	8236,0	5909,9	31122,4	25212,5	526,6
Сума одержаних кредитів	405006,3	286380,7	1145027,9	858647,2	399,8
Загальна сума витрат на виконання інноваційних проектів	2187431,2	1862386,6	884587,2	-977799,4	47,5
Витрати на НДДКР та виробництво дослідних зразків	35207,5	24482,0	23595,6	-886,4	96,4
Загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції	2280191,5	2557168,3	851511,0	-1705657,3	33,3
Загальна сума отриманих податкових пільг	35193,6	22270,6	3330,0	-18940,6	15,0
Платежі до бюджетів	330041,9	209193,0	66244,4	-142948,6	31,7
Кількість робочих місць	4378,0	1915,0	1664,0	-251,0	86,9

За період 2000-2008 рр. у рамках виконання проектів технологічних парків обсяг реалізованої інноваційної продукції склав 11,8 млрд. грн. У 2008 р. загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції скоротився на 1705,7 млн. грн. і становив 851,5 млн. грн. Суттєве скорочення обсягів реалізації інноваційної продукції технологічними парками пов’язано зі скасуванням більшості податкових і митних пільг у 2005 році.

У 2008 р. витрати на НДДКР склали 23,6 млн. грн., що на 0,9 млн. грн. менше, ніж у попередньому періоді.

На 68 % зменшились платежі технологічних парків до держбюджету та державних цільових фондів: у 2007 р. вони складали 209,2 млн. грн., а у 2008 р. – лише 66,2 млн. грн.

Обсяг отриманих субсидій і податкових пільг скоротився у три рази і у 2008 р. склав 3,3 млн. грн. [4, с. 23].

Таким чином, у 2008 р. спостерігалася від’ємна динаміка більшості показників ефективності функціонування технологічних парків, що свідчить про нагальну необхідність вирішення низки проблем, які гальмують розвиток вітчизняної інноваційної інфраструктури. Основними причинами повільного розвитку діяльності технологічних парків в Україні є такі:

· низький попит на інноваційну продукцію на внутрішньому ринку;

· низька платоспроможність вітчизняних споживачів нової техніки;

· незначні обсяги бюджетного фінансування інноваційної діяльності;

· відсутність зацікавленості фінансових і банківсько-кредитних систем у підтримці інноваційних проектів;

· наявність конкуренції на внутрішніх ринках з боку західних інноваційних фірм;

· політична нестабільність в країні;

· недосконалість нормативно-правової бази інноваційної діяльності;

· відсутність дієвого механізму стимулювання залучення коштів суб’єктів господарювання до фінансування інноваційної діяльності.

Незважаючи на несприятливі умови функціонування, мережа технологічних парків України відіграє провідну роль в інноваційній системі країни. Поява технологічних парків дозволила країні вийти на новий рівень в інноваційній сфері та сприяла розвитку виробництва високотехнологічної наукоємної продукції, тому важливим напрямком інноваційної політики держави є всебічна підтримка і стимулювання діяльності технопарків.

Література:

1. Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» № 991-XIV вiд 16.07.1999 (з наступними змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: <http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=991-14>.

2. Балабан, О.Р. Державне регулювання інноваційної діяльності [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: <www.nbuv.gov.ua/portal/ chem_biol/.../ 244_Balaban_15_3.pdf >.

3. Мусієнко, П.В., Бражникова, А.Г. Технопарк як організаційна форма розвитку інноваційного потенціалу в Україні [Текст] / П.В. Мусієнко, А.Г. Бражникова // Держава та регіони. – 2007. – №3. – С. 154-157.

4. Покотилова, В.І. Технологічні парки України: стан, проблеми, перспективи розвитку [Текст] / В.І. Покотилова // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №19. – С.21-23.