Данилюк Оксана

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Науковий керівник – Кравчук В.С.

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ДОХОДУ НА

ПІДПРИЄМСТВАХ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ

Вступ. Основним джерелом відшкодування витрат та формування прибутку підприємства громадського харчування є торговельні націнки, отримані від реалізації товарів. За своєю економічною природою вони являють собою ціну послуг підприємства громадського харчування. Реалізовані торговельні націнки займають найбільшу частку в загальній сукупності доходів – нетто, отримуваних підприємствами громадського харчування від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Їх розмір здебільшого є визначальним для вибору економічної стратегії розвитку підприємств. Обґрунтування і реалізація такої стратегії потребують належного обліково-аналітичного забезпечення.

Постановка завдання. Метою статті є обґрунтування шляхів розвитку обліково-аналітичного забезпечення управління доходами – нетто від основної діяльності підприємств громадського харчування в умовах ринкового трансформування.

Виклад основного матеріалу. Стандарти бухгалтерського обліку визнають доходи у всіх сферах підприємницької діяльності як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу за умови, що їх оцінка може бути достовірно визначена. Відповідно сукупний дохід підприємства громадського харчування у загальноекономічному плані складається з товарообороту (доходу від реалізації товарів), інших доходів від звичайної діяльності і надзвичайних подій. Однак основна частина обсягу товарооборот формується за рахунок купівельної вартості реалізованих товарів, яка фактично є не стільки доходом, скільки елементом грошового потоку підприємства громадського харчування. Не є доходами і такі складники товарообороту, як ПДВ, акцизний збір та інші вирахування з доходу (виручки) від реалізації товарів. У зв’язку з цим у процесі управління доходами на рівні підприємства виникає необхідність виокремлення в окремий показник частини товарообороту, що являє собою суму реалізованих торговельних націнок, яка традиційно називається валовим доходом підприємства громадського харчування. Цей показник перевищує

валовий прибуток від основної діяльності на величину транспортно-заготівельних витрат, включених у собівартість реалізованих товарів.

Однак з появою податкового обліку, в якому фігурують валові доходи і валові витрати підприємства, доцільніше суми реалізованих торговельних націнок називати не валовим, а торговельним доходом. Варто погодитися з авторами, які вважають, що такий термін більше відповідає суті цього характерного для торгівлі показника діяльності [6].

У сучасних умовах реалізація товарів, за винятком тих, відносно яких впроваджене державне регулювання цін, здійснюється підприємствами громадського харчування за вільними цінами. Розмір націнок кожне підприємство визначає самостійно, враховуючи стан споживчого ринку та свою цінову політику. Рівень торговельних націнок на товари у підприємствах громадського харчування залежить від комплексу зовнішніх і внутрішніх факторів. Необхідно зауважити, що зовнішні фактори переважно визначають як нижню, так і верхнюю границі формування торговельної націнки підприємств громадського харчування. Нижня границя торговельної націнки визначається цінами пропозиції виробників і гуртових посередників, а верхня – цінами попиту кінцевих покупців товарів. Внутрішні фактори і насамперед якість торговельних послуг можуть певною мірою впливати на коливання верхньої границі торговельної націнки. Цим фактично обмежуються можливості маневру цінової політики підприємств громадського харчування. Підприємства громадського харчування, які мають мережу кафе, барів, буфетів можуть диференціювати щодо них свою цінову політику з урахуванням конкретних умов їх функціонування і господарських ситуацій, що склалися. А це спонукає менеджмент контролювати не тільки товарооборот, але й рівень дохідності окремих барів, кафе, буфетів та інших одиниць торговельної мережі. Однак сьогодні обліково-аналітичне забезпечення такого контролю майже відсутнє, що зумовлено недостатнім розвитком управлінського обліку в торгівлі.

У фінансовому обліку для визначення собівартості реалізованих товарів і отже, фінансових результатів від основної діяльності складається розрахунок торговельної націнки на товари, що реалізовані та вибули. Сума реалізованих та нереалізованих торговельних націнок визначається щомісячно за середнім їх відсотком в загальній сумі товарів, що надійшли, і товарів, що є в залишку

на початок звітного періоду по підприємству загалом [7, с. 26]. Така методика розрахунку суми реалізованих націнок дещо умовна та частково деформує обсяг отриманого торговельного доходу у звітному періоді. Це пов’язано з тим, що структура реалізованих товарів і структура товарних запасів не збігаються, а тому, як справедливо зазначають дослідники цієї проблеми, можливий перехід частини реалізованої націнки з одного періоду в інший [2, с. 27, 28]. У зв’язку з цим сума відображеної в обліку реалізованої націнки може дещо відрізнятися від її фактичної величини у бік завищення або заниження.

Істотно поліпшити методику розрахунку торговельної націнки на товари, що реалізовані та вибули, на наш погляд, можна лише за умови впровадження у торгівлі управлінського обліку доходів, який би був тісно пов’язаний з фінансовим обліком. Для цього є всі передумови. Так, основним джерелом інформації для складання цього розрахунку у торгівлі громадського харчування є облік товарних операцій, який ведеться за кожною матеріально відповідальною особою, а за бригадної відповідальності – за кожною бригадою на окремому особистому рахунку до субрахунка 282

“Товари у торгівлі” у відповідному регістрі аналітичного обліку. У цьому регістрі відображено обороти по кореспондуючих субрахунках 285“Торгова націнка на товари у торгівлі” і 702 “Дохід від реалізації товарів у торгівлі”.

Також пропонується до рахунку 28 “Товари” відкрити додатково такі субрахунки:281 “Товари на оптових складах”; 283 “Товари в громадському харчуванні”; 284 “Товари на комісію”.

Доцільно було б відкрити новий рахунок 29 «Торгівельна націнка» у класі 2, що значно спростило б бухгалтерські записи. У цьому разі замість субрахунку 285 “Торгова націнка” на рахунку 29 “Торгівельна націнка” слід виділити такі субрахунки: 291 “Торгова націнка на товари на оптових складах”, 292 “ Торгова націнка на товари в роздрібній торгівлі”, 293 “ Торгова націнка в громадському харчуванні”.

Таким чином можна відобразити декілька кореспонденцій рахунків по обліку торгової націнки з використанням рахунка 29 “Торгівельна націнка” (табл. 1).

Таблиця 1

Кореспонденції рахунків обліку торгової націнки

№	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
11	Нарахована торгова націнка (при оприбуткуванні)	281	291
22	Нарахована торгова націнка (в реалізації)	282	292
33	Списано реалізовану торгову націнку	292	282

Правильне відображення на бухгалтерських рахунках торгової націнки на товари в роздрібній та оптовій торгівлі має важливе значення для забезпечення своєчасного й точного виявлення фактичної собівартості реалізованих товарів та їх залишку, а також визначення та відображення в бухгалтерському обліку фінансових результатів торгівельної діяльності.

Контроль торговельного доходу за одиницями торговельної мережі ставить перед дослідником завдання визначити для кожної з них мінімально необхідний рівень дохідності, який забезпечує їх беззбиткову роботу. За методикою маржинального аналізу у розрахунках граничних значень показників торговельного доходу плановий товарооборот розглядається як критична точка беззбитковості. Мінімальний рівень торговельного доходу кафе, буфету чи іншої торговельної одиниці, що забезпечує беззбиткову діяльність (РДmin), можна визначити за формулою:

РДmin = (ОВП *100) + РВЗmax ,де

Вп – планова сума постійних витрат (тис. грн.);

О – плановий обсяг товарообороту, тис. грн.;

РВЗmax – максимально допустимий рівень змінних витрат обігу, % до товарообороту.

Основні фактори, які визначають рівень торговельних націнок зовнішні, внутрішні рівень цін закупівлі товарів ступінь конкуренції на товарному ринку якість торговельних послуг цінова політика підприємства зміна ставок податкових платежів, що сплачуються за рахунок прибутку співвідношення між попитом і пропозицією на торговельні послуги рівень витратомісткості реалізації товарів норма прибутку, яка відповідає стратегії торговельного менеджменту.

Оцінити невикористані можливості отримання торговельного доходу та шукати резерви його збільшення під час аналізу діяльності підприємств громадського харчування доцільно за одиницями торговельної мережі в таких напрямах:

1. Виявлення резервів зростання обсягу товарообороту як основного фактора, що збільшує торговельний дохід. Однак необхідно зауважити, що його зростання не завжди сприяє зростанню прибутковості підприємства.

2. Оптимізація асортиментної структури роздрібного товарообороту з метою вилучення з його складу збиткових і збільшення частки високодохідних товарів.

3. Вдосконалення політики товаропостачання з метою зменшення ціни закупівлі товарів у виробників чи гуртових посередників при забезпеченні належного співвідношення між їх ціною і якістю. Необхідно обґрунтовано підходити до вибору постачальника і обсягу партії завезення товарів, щоб вигода, отримана від зниження ціни закупівлі, була не меншою за додаткові витрати, пов’язані з транспортуванням і зберіганням товарів.

Висновки. Лише ефективна робота підприємств громадського харчування одночасно у кожному з розглянутих напрямів дасть змогу отримати максимальний для умов їх діяльності торговельний дохід і забезпечить ефективне управління цим процесом. Проведенню цієї роботи сприятиме запропоноване вдосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління торговельним доходом. Це дасть змогу підприємствам громадського харчування виваженіше і розсудливіше здійснювати свою діяльність в умовах конкуренції і ринкової нестабільності. Подальше дослідження цієї проблеми вимагає врахування принципів контролінгу як основи системного підходу до економічного управління підприємством.

Список використаної літератури:

1. Абрютина М.С. Економічний анализ торговельної діяльності: Підручник. / М.С. Абрютина. – М.:, 2007. – 365 с.

2. Глагоєва Н.А. Валовий дохід підприємства громадського харчування /Н.А. Глагоєва. – М.: Економіка, 2008. – 56 с.

3Економічний аналіз в торговлі: Підручник / Під ред. проф. М.І Баканова. – М.: Фінанси и статистика, 2008. – 320 c.

5. Економіка підприємства / За ред. А.А. Фастовець. – К.: НМЦ Укоопосвіта, 2000. –527 c.

6. Кравченко Л.І. Анализ господарської діяльності в торгівлі : Підручник для вузів /Л.І. Кравченко. – М.: Вища школа, 2007. – 430 с.

7. Полянко В.В. Стратегія управління доходами як складова загальної стратегії управління торговельним підприємством / В.В.Полянко //Стратегічні пріоритети розвитку регіонів у системі економічної політики в Україні. – Чернівці: ЧТЕІ КНЕУ, 2008– С. 135–140.

8. Інструкція про застосування книжково-журнальної форми бухгалтерського обліку в організаціях і підприємствах споживчої кооперації. – К.:Укоопспілка, 2009. – 215 с.