Економічні науки/16.Макроекономіка

Лазоряк О.В.

Буковинська державна фінансова академія

Державна політика регулювання зайнятості

Розвиток економіки будь-якої держави визначається наявними людськими ресурсами, їх здібністю до ефективної праці, а також наявністю умов для її здійснення. Тому можливість займатися ефективною працею, забезпечення зайнятості та її регулювання можна розглядати як чинник забезпечення стійкого економічного зростання держави. Стійке економічне зростання розширює можливості зайнятості, приводить до скорочення безробіття, збільшення продуктивності праці та підвищення доходів працівників. У випадку, коли економічне зростання не супроводжується збільшенням кількості робочих місць, підвищенням продуктивності праці та доходів, відбувається зростання безробіття та збільшення розриву між зайнятими і безробітними.

Сучасна економічна наука довела, що на стан зайнятості населення справляють безпосередній вплив процентні ставки по кредитах та депозитах, інвестиційна активність суб’єктів підприємництва, система оподаткування, структура державного бюджету й державних витрат, співвідношення фондів нагромадження і споживання в домогосподарствах тощо. Усе це підкреслює надзвичайне значення вивчення закономірностей організації робочих місць і функціонування ринку праці в тісному зв’язку з вказаними економічними явищами [3, с.4].

Державна політика регулювання зайнятості передбачає спеціальні заходи, що дозволяють добиватися усунення диспропорцій між попитом і пропозицією робочої сили, а також запобігти загостренню проблем зайнятості це: проведення збалансованої інвестиційної і податкової політики, розвиток малих підприємств, напрям капітальних вкладень як в галузі, що перспективно розвиваються, так і у галузі традиційної зайнятості, введення системи стимулювання розвитку підприємництва малого і середнього бізнесу, індивідуальної трудової діяльності, регулювання пропозиції і підвищення якості робочої сили шляхом її профпідготовки, перепідготовки, перекваліфікації, переміщення, забезпечення соціальної захищеності і матеріальної підтримки тим, хто залишився без роботи.

Економічна криза, яка спіткала Україну разом з іншими країнами світу, негативно позначилася на стані національного ринку праці та сфері зайнятості – відбулося скорочення робочих місць, ускладнилося або унеможливилося працевлаштування, як наслідок зросло безробіття (за даними Державного центру зайнятості України, у 2009 р. його рівень склав 9%, тоді як у 2008 р. було на 3% менше) [2].

Слід зазначити, що обсяги та рівень безробіття впродовж 2009 р. стали поступово скорочуватись. Хоча на початок 2010 р. вони значно перевищували докризовий рівень.

За даними Мінекономіки у 2010 році очікується зростання реального ВВП на рівні 3,7 відсотка. Збереження загалом позитивного розвитку виробництва сприятиме покращенню ситуації на ринку праці, що дозволить збільшити чисельність працівників, зайнятих економічною діяльністю, до 20,4 млн. осіб та знизити рівень безробіття до 8,1% економічно активного населення у віці 15-70 років.

На тлі динамічного розвитку всіх сфер економічної діяльності прогнозується в 2011 році зростання чисельності зайнятого населення в економіці (до 20,6 – 20,4 млн. осіб) та зниження рівня безробіття (до 7,6 – 8,1%) [4].

Нині, коли в економіці України спостерігаються тенденції до зростання, виникають нові аспекти регулювання зайнятості, пов'язані із посиленням регулюючої функції держави щодо найманої праці та сприяння самозайнятості, формуванням свідомості населення щодо пропозиції своєї робочої сили.

В даний час, на нашу думку, в Україні профорієнтація, навчання та підвищення кваліфікації дорослого населення має стати ключовим національним проектом, який дозволить синхронізувати зменшення безробіття з відновленням економіки та посиленням зайнятості. У наших умовах це єдиний засіб збереження кадрового і трудового потенціалу країни.

Особливу роль сьогодні мають відігравати профорієнтація школярів та професійне навчання дорослого незайнятого населення, поліпшення якості змісту та форм роботи, пошук нових креативних підходів, які дозволять прискорити шлях шукача роботи до продуктивної зайнятості. Цим шляхом сьогодні йдуть Європа та США [1].

Ми вважаємо, що в період кризових явищ на ринку праці безробітних слід орієнтувати на здобуття знань, умінь та навичок для працевлаштування на вакансії, які є в наявності, хоча б на певний проміжок часу.

Слід наголосити, що створення нових постійних і тимчасових робочих місць у сучасних умовах значною мірою залежать від розвитку малого і середнього бізнесу. Для створення малих підприємств не потрібно великого стартового капіталу. Водночас ці підприємства забезпечують роботою значну частку громадян.

Державне регулювання зайнятості населення постає одним з найважливіших чинників забезпечення стійкого економічного зростання України, адже розвиток економіки держави визначається наявними людськими ресурсами, їх здібністю до ефективної праці, а також наявністю умов для її здійснення. Враховуючи сучасний стан у сфері праці та зайнятості в Україні, спричинений економічною кризою, пріоритетними напрямками державного регулювання зайнятості мають стати проведення економічної політики в інтересах зайнятості та регулювання безробіття. В контексті забезпечення стійкого економічного зростання України запропоновані пріоритетні напрямки державного регулювання зайнятості населення щодо створення нових і збереження існуючих робочих місць, а також підтримки і захисту безробітних мають бути спрямовані на вирішення їх щодо окремих регіонів країни з урахуванням збалансованості регіональної економіки.

Список використаної літератури

1. Криза і вітчизняний ринок праці // Суспільство і соціальна політика. - 2010. - №4 [http://ukrsocium.com/intervju].

2. На ринку праці - шок // День. - 08.12.2009. - № 222. [http://www.day.kiev.ua].

3. Федоренко В.Г. Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах світової економічної кризи // Економіка та держава. – 2009. - №1. - с.4-5.

4. www.me.gov.ua – Міністерство економіки України.