Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность

Кирюхіна Г.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Методи стимулювання зовнішньої торгівлі інформаційними послугами США

Державними інструментами, якими уряд впливає на економіку країна або її окрему галузь, є законодавчі обмеження, державні інвестиції, субсидії, пільги, кредитування, податкова система, обов'язкові платежі і відрахування, державні соціально-економічних програми. При цьому місія держави стежити за тим, щоб в умовах свободної ринкової економіки суспільні інтереси не були защемлені устремліннями й інтересами окремих регіонів, соціальних груп, галузей, монополій, підприємців, приватних осіб.

Головним методом створення сприятливих умов для розвитку інформаційного сектора, а також для торгівлі інформаційними послугами, є програмно-цільовий.

Програмно-цільовий підхід використовується протягом багатьох років у більшості розвинених країн світу. У їх числі Канада, Японія, Південна Корея, Австрія, Німеччина, Франція, Фінляндія, США та ін Механізми, форма програмно-цільових інструментів у цих країнах сильно відрізняються і багато в чому залежать від історично сформованих соціально-економічних умов.

Великий інтерес представляє досвід США як загальновизнаного лідера у сфері інновацій та як країни, де держава проводить активну науково-технічну політику. У США за рахунок федерального бюджету міститься значна кількість державних лабораторій і федеральних дослідницьких центрів. При цьому основна частина фінансових ресурсів, призначених для стимулювання науково-технічного розвитку, розподіляється за допомогою Федеральної контрактної системи (ФКС).

Принциповим положенням ФКС є той факт, що всі державні контракти, фінансуються з федерального бюджету (авансові платежі, кредит, позики, поетапна оплата), так чи інакше страхуються від збитку державі третьою стороною чи підрядником і його фінансовими партнерами. Навіть замовляючи новітні технології, держава зобов'язана в першу чергу забезпечити фінансові інтереси і стабільність розвитку країни і у випадку провалу програми повернути грошові кошти в скарбницю [1].

Політика підтримки і розвитку інформаційної індустрії в США має досить довгу історію. Спеціальна організація з розвитку ІКТ-сектору, National Telecommunications and Information Administration була створена ще в 1978 році. Тим не менш, основа для поточної політики США у галузі інформаційних технологій була закладена в 1996 році з прийняттям Телекомунікаційного акту 1996 року.

Ідея цього закону полягала в тому, що виробники товарів і послуг ІКТ сектору не повинні бути обмежені будь-якими штучними і зараз застарілими обмеженнями, але в той же час повинні конкурувати один з одним на здоровому, стабільному ринку, що включає велику кількість учасників.

Основні 6 сфер розробки програм у США на даний момент:

· Програма допомоги телекомунікацій та інформаційної інфраструктури TIIAP / TOP.

· Внутрішня телекомунікаційна політика (Domestic Policy).

· Міжнародна телекомунікаційна політика (International Policy).

· Програма керування для уряду США (Spectrum Management for the US Government).

· НДДКР телекомунікаційного сектора (Telecommunications Research).

· Програма громадських телекомунікаційних споруд (Public Telecommunication Facilities Program, PTFP) [2].

Всі ці програми розрізняються між собою не тільки за напрямками, а й за інструментами політики і способами фінансування.

Відповідно до політики створення ринків для просування ІКТ-продукції, США приймають активну участь у розвитку використання ІКТ в інших країнах. Цей напрямок включено до сфери діяльності агентства USAID (United States Agency for Internetional Development). Зусиллями USAID реалізується ряд програм, що передбачають допомогу розвитку у вигляді грантів, є програми інформаційно-консультативної допомоги, програми навчання персоналу, а також програми, спрямовані на поліпшення діяльності самого USAID [3].

Практично всі ці програми так чи інакше, крім розвитку інформаційного сектору країни-реципієнта, будуть сприяти розвитку власне американського ІКТ-сектора, наприклад, шляхом надання зв'язаних кредитів на закупівлю обладнання виробництва американських компаній, або навчання роботі з американським устаткуванням або програмними продуктами

Таким чином, досвід США показує, що застосування програмно-цільового підходу дозволяє уряду ефективно використовувати державні ресурси з метою стимулювання наукових досліджень і виробництва інноваційної продукції.

Література

1. Стефанин А.Л. Мировой опыт применения программно-целевого подхода в научно-технической сфере. // Новости науки и технологий. Информационно-аналитический журнал. - № 3(9) - Минск: ГУ «БелИСА», 2008.

2. National Telecommunications and information Administration [Электронный ресурс] – Электронно текстовые данные (371 992 байт). 2010. - Режим доступа: <http://www.ntia.doc.gov/issues.htm>

3. USAID - Information Technology [Электронный ресурс] – Электронно текстовые данные (32 865 байт). 2010. - Режим доступа: <http://www.usaid.gov/our_work/economic_growth_and_trade/info_technology/index.html>