К.е.н. Мехеда Н. Г., Сигиденко М.М.

Черкаський національний університет ім. .Б.Хмельницького Україна

СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Невід'ємною складовою частиною сучасного ринкового господарства є підприємництво, яке надає економіці певну гнучкість, мобілізує крупні фінансові і виробничі ресурси населення, акумулює в собі потужний антимонопольний потенціал, служить серйозним фактором розв'язання соціальних завдань. Але, на розвиток підприємництва в Україні негативно впливають проблеми недосконалості й обтяжливості системи оподаткування, адміністративні перешкоди у сфері підприємництва, неврегульованість питань фінансування і кредитування, практична відсутність державної фінансової допомоги, нерозвиненість інфраструктури підтримки підприємництва.

В Україні дослідженням проблем функціонування підприємництва присвячені праці, Варналія З.С., Воротіна В.Є., Геєця В.М., Кужель О. В., Лібанова Е.М. та інших.

Вітчизняне підприємництво як самостійне соціально-економічне явище, існує і розвивається в складних умовах трансформаційної економіки. Невід’ємними складовими сучасного підприємництва є малий та середній бізнес, на який покладаються функції прискорення структурної перебудови економіки, підвищення організаційної ефективності використання національних ресурсів. На зниження життєздатності суб'єктів малого та середнього бізнесу впливають значний податковий тиск, наявність різного роду адміністративних бар'єрів, обмеження фінансово-кредитних ресурсів, слабкість матеріальної, технічної, фінансової, менеджерської та кадрової складової діяльності малого підприємництва.

Окреслені проблеми є надзвичайно важливими, необхідне їх системне та комплексне вивчення.

Аналіз стану підприємництва за роки незалежності, свідчить, що в його внутрішньому середовищі домінують чинники, що відтворюють сталі негативні процеси: розлад і порушення порядку системи та неможливість саморозвитку. Серед головних з них слід визначити наступні:

1) Технологічний стан сучасної української економіки знаходиться в межах другого та четвертого технологічних укладів, граничні технологічні можливості яких для росту економіки вже вичерпані. Країни-лідери світової економіки конкурують у межах п’ятого технологічного укладу та формують базу переходу до наступного шостого укладу[1]. Це дає підстави зробити перший висновок: наявні сплетіння минулих, морально та фізично застарілих технологічних укладів, що домінують у сучасній економіці України, роблять безперспективними будь-які спроби держави вийти на рівень суспільного розвитку (індекс фізичного обсягу ВВП), що був досягнутий Україною у 1990 році (цей індекс у 2008 році становив 74,2 % від рівня 1990р.)[2]. На такому технологічному підґрунті неможливо акцентувати сучасну економіку України на інноваційному аспекті її розвиту.

2) Становлення ринкових відносин у транзитивній економіці Україні відбувається за умов формування нового інституту приватної власності та виникнення на цій базі класу підприємців-власників, які є провідниками розповсюдження та утвердження ринкових відносин. Проте сучасна історія становлення в Україні інституту приватної власності та ринкових відносин, формування системи підприємництва слабо кореспондується із закономірностями світової історії підприємництва. Несправедливий, за відсутності необхідної законодавчої бази, шлях формування інституту приватної власності викривив основні засади ринкового конкурентного суспільства[1]. Це дає підстави зробити другий висновок: несправедливий характер формування відносин власності в транзитивній економіці України, провідником яких одноосібно є великі підприємства, об’єктивно сформував необхідні та достатні умови входження останніх у центральні гілки влади, що привело до необмеженої монополізації економіки не тільки на ринках природних монополій, але й, що особливо уражає економіку, на традиційно конкурентних ринках. Державна економічна політика сучасної України підпорядкована інтересам великого підприємництва.

3) В умовах транзитивної економіки невід’ємною складовою процесу формування ринково орієнтованої економіки є політика інституційної розбудови держави, адекватної вимогам ринкового господарства. Одним з головних державних інститутів перехідної економіки є інститут законодавства. Ефективність цієї інституції та її вплив на формування ринкового підприємницького середовища має пряму залежність від наявної програми стратегічних пріоритетів економічного розвитку, визначених державою[1]. Це дає підстави зробити третій висновок: інституціональна структура України має бути приведена у відповідність до пріоритетів стратегічного розвитку країни, а її ефективність має вимірюватися ефектом всіх її складових консолідовано спрямованих на забезпечення реалізації стратегії розвитку.

Отже, у зазначеному контексті виникає необхідність обґрунтування нових сучасних підходів до формування та реалізації дієвої державної політики розвитку вітчизняного підприємництва з урахуванням реального впливу інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки України та світових глобалізаційних процесів.

Література:

1. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні, Варналій З.С., Геєць В.М., Кужель О. В., Лібанова Е.М., та ін. – К., Держкомпідприємництво, 2010. – 240с.

2. www.ukrstat.gov.ua