К.е.н. Мехеда Н. Г., Харченко А.П.

Черкаський національний університет ім. .Б.Хмельницького Україна

НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

Запровадження недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) є одним з основних завдань і важливих кроків реформування системи пенсійного забезпечення України. Створення законодавчих передумов функціонування інститутів додаткового, добровільного пенсійного забезпечення є нагальною вимогою часу та необхідною умовою існування ефективної, соціально справедливої системи відносин у сфері соціального забезпечення населення.

У вітчизняній науковій літературі питання реформування пенсійного забезпечення висвітлюються досить великим колом дослідників, зокрема Е. Лібановою[4], О. Макаровою, Б. Надточій, І. Васькович[5], В. Новіковим, О. Палій, та ін. Ця тема складна і потребується подальше опрацювання питань реформування пенсійної системи України, аналіз сучасного стану пенсійної системи України та визначення основних заходів, які б сприяли подальшому розвитку накопичувальної складової пенсійної системи України.

В економіці спостерігається наростання кризових явищ пенсійного забезпечення населення України. Щорічно збільшуються видатки (2007 р.101,9; 2008 р.-143,5; 2009р.-165,7) [3] Пенсійного фонду України (ПФУ) як внаслідок демографічного приросту числа пенсіонерів, так і неефективної соціальної політики. Зростає навантаження на працюючу частину населення і на бюджет країни. Так, для збалансування бюджету ПФУ у Державному бюджеті на 2010 р. передбачено кошти на покриття дефіциту Пенсійного фонду в сумі близько 30 млрд грн.

Ці проблеми зумовлюють необхідність реалізації пенсійної реформи, сутність якої полягає у переході до трирівневої пенсійної системи: 1-й рівень – солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, 2-й рівень – нагромаджувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, 3-й рівень – система НПЗ [2]. Після прийняття Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 року[1] послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення надаються пенсійними фондами. У 2009 р. уряд затвердив концепцію проведення реформи, згідно з якою у 2010-2014 рр. будуть реалізовані заходи з підготовки впровадження другого рівня пенсійної системи, а 2014-2017 рр. – безпосереднє його запровадження.

Недержавне пенсійне забезпечення – це складова частина системи пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних нагромаджень, додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

НПЗ здійснюється: пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками фондів; банківськими установами через укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для нагромадження пенсійних заощаджень; страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду.

Особливістю діяльності банківських установ є те, що вони укладають договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків для нагромадження пенсійних заощаджень з гарантією повернення в разі банкрутства банківської установи. Банки також беруть активну участь у системі НПЗ як зберігачі та адміністратори створених ними корпоративних пенсійних фондів.

Недержавні пенсійні фонди в Україні розпочали свою діяльність з 2004 р. і є новими інститутами в економіці України. У своїй діяльності недержавний пенсійний фонд пов'язаний з компанією з управління пенсійним фондом, компанією з управління пенсійними активами, банком-зберігачем.

Загальна сума активів, сформованих пенсійними фондами, станом на кінець 2009 р. становила 857,9 млн грн, а загальна сума пенсійних внесків – 754,6 млн грн. Загальна кількість учасників на кінець 2009 р. становила 497,1 тис. осіб, що становить менше 2 % з майже 21 млн осіб працюючого населення. Варто зазначити, що внаслідок кризових явищ в економіці у 2009р. кількість укладених пенсійних контрактів зросла лише на 0,2 тис., а кількість учасників за укладеними пенсійними контрактами –на 14,6 тис.осіб.

Учасниками системи НПЗ є також і страхові компанії. На сьогодні в Україні триває дискусія щодо ролі та місця страхових компаній у системі НПЗ.

Таким чином, в Україні необхідно невідкладно та оперативно запроваджувати повноцінну пенсійну реформу, оскільки бюджет країни не витримає навантаження дефіциту ПФУ. Серед чинників, які стримують розвиток НПЗ в Україні, насамперед варто зазначити низьку інформованість громадян щодо пенсійної реформи, недовіру до фінансових інститутів та низькі доходи населення[2]. В умовах слабкого рівня розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення доцільно створити умови для розвитку та однакові "правила гри" для всіх організацій, що беруть участь у цьому секторі, їх рівноправна конкуренція на фінансовому ринку сприятиме розвитку системи НПЗ. І лише споживач має визначати кому доручати свої пенсійні заощадження.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 47-48. – 372 с.

2. Кобець Д.Л. Недержавне пенсійне забезпечення в Україні: проблеми та перспективи розвитку // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 6. T. 1. – С. 252-256.

3. Національний інститут стратегічних досліджень [Електронний ресурс].- Доступний з http://www.niss.gov.ua/articles/297/

4. Національна система загальнообов'язкового державного соціального страхування: сучасні проблеми та стратегія розвитку: Моногр. / Е.М. Лібанова, В.М. Новіков, О.В. Макарова, Г.В. Герасименко, та ін. - К., 2006. - 178 с.