Економічні науки/Менеджмент

К.е.н. Підвальна О.Г., Мулик Я.І.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Наукові підходи щодо прийняття управлінських рішень і ефективність їх виконання

Ефективність управління будь-якою організацією в сучасних умовах значною мірою визначається процесами прийняття менеджером управлінських рішень. Складність цієї проблеми пояснюється різними причинами: численністю та розмаїттям реальних управлінських ситуацій, відмінністю об’єктів, стосовно яких доводиться приймати рішення; і нарешті, індивідуально-психологічними особливостями суб’єктів управління. Від того, наскільки обґрунтованими будуть управлінські рішення, залежатимуть успіх чи невдача організації, її процвітання чи занепад.

Серед вітчизняних і зарубіжних вчених, які зробили вагомий внесок у розроблення наукових засад прийняття управлінських рішень на підприємстві слід виділити таких авторів, як І. Ансофф, В. Василенко, В. Герасимчук, М. Дороніна, П. Друкер, В. Єфремов, В. Колпаков, Е. Коротков, О. Ларичев, М. Мескон, Г. Одінцова, В. Пономаренко, О. Пушкар, Х. Райфа, С. Рубцов, Г. Саймон, Е. Смірнов, Р. Фатхутдинов, М. Хаммер, Ф. Хедоурі, Дж. Чампі, В. Шинкаренко та ін.

Детальний аналіз підходів і концепцій управління підприємствами показав, що на сьогодні дослідження, які дають певні рекомендації щодо теоретичного та практичного обґрунтування напрямів підвищення якості управління, є недостатніми, зокрема? стосовно проблем прийняття управлінських рішень. Дослідження в цій сфері, їх методологічний аналіз, узагальнення та обґрунтування сучасних підходів до управління, в яких значне місце посідають інформаційні технології, є актуальними й потребують подальшого розвитку.

Управлінські рішення є основою процесу управління. За автором Шегдою А.В., управлінське рішення — результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації [7, с.352].

Управлінські рішення спрямовані на розв'язання конкретних управлінських завдань, які характеризуються: невизначеністю, а в деяких випадках і суперечливістю умов; недостатністю інформації про можливі способи їх вирішення та чітких алгоритмів вирішення; необхідністю вирішення в обмежений час.

В науковій літературі зустрічаються різні підходи щодо визначення поняття “управлінське рішення”.

У своїй праці Дерлоу Л. відзначає, що “рішення – це пункт, у якому вибір робиться між альтернативними й, як правило, можливостями, що конкурують”. [2, с. 21] Ми погоджуємось із думкою Тарабана С.В, який зазначає, що наявність можливості вибору між альтернативами в процесі прийняття рішення безперечна, однак конкуруючі можливості є не систематичними, і мають імовірнісний характер. [5 ]

Карданська Н.Л. під рішенням розуміє “певний процес, що складається з ряду окремих актів і процедур”.[3, с. 29] Таке визначення, вважаємо, є дуже загальним і не передає специфіки прийняття рішень у соціально-економічному розвитку регіону.

Юдин Д.Б. у праці [6, с. 18] під управлінським рішенням розуміє “творчий акт суб’єкта управління, що визначає програму діяльності колективу з ефективного вирішення назрілої проблеми на основі знання об’єктивних законів функціонування керованої системи й аналізу інформації про її стан”.

Автор Дегтяр А. під рішенням розуміє “результат розумової діяльності людини, що приводить до якого-небудь висновку або до необхідних дій, наприклад повна бездіяльність, розроблення якої-небудь дії або вибір дії з набору альтернатив і його реалізація”. [1, с. 17]

Смірнов Е.А. під управлінським рішенням розуміє “творчий, вольовий вплив суб’єкта управління на основі знання об’єктивних законів функціонування керованої системи й аналізу інформації про її функціонування, що полягає у виборі мети, програми і способів діяльності колективу з розв’язання проблеми або зміни мети”.[4]

Така кількість різнопланових підходів до трактування понятійного апарату теорії прийняття рішень може викликати неоднозначну реакцію. З одного боку, велика кількість трактувань одного поняття свідчить про те, що наукова думка в цьому напрямі не стоїть на місці, а з іншого – таке становище показує недостатню опрацьованість цього поняття, тобто необхідність проведення подальших досліджень із цієї проблеми.

На нашу думку, в загальному вигляді під рішенням слід розуміти вибір однієї з ряду альтернатив у процесі досягнення поставленої мети. Під альтернативою розуміємо один варіант дій, що виключає можливість реалізації іншого варіанта.

На думку Тарабана С.В, для успішної й ефективної реалізації управлінське рішення має володіти сукупністю обов’язкових точно регламентованих характеристик (вимог):

- цільова спрямованість рішення;

- визначення плану реалізації рішення, а також списку виконавців рішення;

- несуперечність діючим державним, відомчим, регіональним і іншим положенням, нормативам та іншим подібним до регламентуючих документів;

- виділення зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на рішення;

- визначення місця конкретного рішення в динаміці вже прийнятих і планованих для прийняття рішень;

- дотримання правових норм прийняття рішення;

- досягнення найефективнішого результату діяльності;

- своєчасність рішення;

- адаптивність рішення. [6]

На нашу думку, особливу роль в ефективності прийнятих рішень відіграють методи доведення їх до виконавців. Вважається, що вміння передавати завдання виконавцям є головним джерелом ефективності прийнятого рішення. В зв'язку з цим виділяють чотири основні причини невиконання рішень:

- рішення було недостатньо чітко сформульованим менеджером;

- рішення було ясно і чітко сформульованим, але виконавець його не усвідомив;

- рішення чітко сформульоване і виконавець його добре усвідомив, але у нього не було необхідних умов і засобів для його виконання;

- рішення було чітко сформульоване, виконавець його засвоїв і мав всі необхідні засоби для його виконання, але у нього не було внутрішньої згоди з варіантом рішення, який запропонував менеджер. Виконавець в даному разі може мати свій, більш ефективний, на його думку, варіант вирішення даної проблеми.

Таким чином, ефективність управлінських рішень залежить не лише від їх оптимальності, але й від форми доведення до виконавців (оформлення рішень та особистих якостей керівників і підлеглих). Організація виконання прийнятих керівництвом підприємства рішень є специфічною діяльністю менеджерів. Вона передбачає, що менеджери повинні тримати в полі зору всі рішення, знаходити способи впливу на них і управляти ними.

Література:

1.Дегтяр А. Системний підхід до прийняття державно-управлінських рішень /А. Дєгтяр // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. –2002. – Вип. 20. – С. 192–196.

2. Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення: технологія прийняття рішень. К., Всеувито : Наук. думка, 2001. – 242 с.

3. Карданская Н.Л. Основы принятия управленческих решений : учеб. пособие /Н.Л. Карданская. – М. : Рус. Деловая лит., 1998. – 288 с.

4. Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений: учеб. для вузов / Э.А. Смирнов. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 271 с.

5. Тарабан С.В. Сутність поняття “прийняття управлінських рішень”. Електронний ресурс: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_du/2009_1/ files/DerzUpr_01_2009_Taraban.pdf

6. Юдин Д.Б. Вычислительные системы теории принятия решений / Д.Б. Юдин. – М. : Наука, 1989. – 320 с.

7. Шегда. А.В. Менеджмент: Навчальний посібник. – К.: «Знання», 2002. с. 584.