Калетнік Г.М.професор, д.е.н., Скорук О.П. доцент, Глушко І.Ю. магістрант

Вінницький національний аграрний університет

МАЛА ГІДРОЕНЕРГЕТИКА ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМОК РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

Нетрадиційні та відновлювальні джерела енергії стали останнім часом одним із важливих критеріїв сталого розвитку світової спільноти. Здійснюється пошук нових і вдосконалення існуючих технологій, виведення їх до економічно ефективного рівня та розширення сфер використання. Головними причинами такої уваги є очікуване вичерпання запасів органічних видів палива, різке зростання їх ціни, недосконалість та низька ефективність технологій їхнього використання, шкідливий вплив на довкілля, наслідки якого все більше і більше турбують світову спільноту.

Внаслідок такої постановки задачі: одночасного розвитку суспільства та необхідності заощаджень ресурсу, що цей розвиток забезпечує, і виникає тема застосування енергозаощаджувальних технологій та задіяння альтернативних джерел енергії, серед яких енергія води не може не займати чільного місця.

Одним з найперспективніших серед відновлюваних джерел енергії у світі сьогодні вважається мала гідроенергетика, перспективи розвитку якої і є предметом даного дослідження. Терміном «мала гідроенергетика» прийнято називати сукупність невеликих гідроелектростанцій (ГЕС), які працюють на малих та середніх річках. Але якщо підійти з іншого боку і глянути на масштаби в цілому, то так звана «мала» гідроенергетика потенційно може не лише змагатися з «великою», а й випереджати її за сукупним показником виробленої електроенергії. А вже разом вони здатні відчутно потіснити на ринку головних конкурентів, які працюють на ядерному та звичайному паливі, а насамперед — на природному газі.

Переваги її в тому, що вона може замінювати дефіцитне органічне паливо, мінімально впливає на навколишнє середовище, проста й надійна у виробництві екологічно чистої електроенергії, відновлює енергоресурс, близька до споживачів, відносно невеликі терміни будівництва малих ГЕС.

Проблемам розвитку малої гідроенергетики присвячено багато праць зокрема, праці Ю.Варецького, І.Лозового, В.Мудрицького, М. Крисенкова, В. Добровольського, А. еремчука, С. Кукурудзи, М. Сиротюк, Т. Кравченко, Г.Рудька, В. Чорного та ін.

Малі ГЕС вважаються не лише простим способом виробництва електроенергії, а й такі, що створюють низку допоміжних функцій - рекреаційних (що важливо при приватизації земель і вод під виглядом багаторічної оренди), регулювання паводкових вод, можливостей оснащення води і отримання коштів у Держбюджет за спецводовикористання.

Для вирішення проблем розвитку малої гідроенергетики Україна має достатній науково-технічний потенціал і значний досвід в галузі проектування і розробки конструкцій гідротурбінного обладнання, дослідження гідроенергетичного потенціалу малих річок, вирішення водогосподарських та екологічних проблем при будівництві гідроелектростанцій. Українські підприємства мають необхідний виробничий потенціал для створення вітчизняного обладнання малих ГЕС.

Досвід спорудження малих ГЕС у США та Німеччині підтверджує, що при обґрунтованому їх спорудженні природне середовище не тільки зберігається, але й можливе відтворення раніше втрачених умов біологічного життя. Мале гідробудівництво може стати одним із засобів відтворення гідрологічного стану водостоків, що гинуть [1].

Будівництво нових і відбудова зруйнованих малих ГЕС зможе значно підвищити рівень і надійність енергозабезпеченості економіки, сприятиме зменшенню дорогого імпорту вуглеводневої сировини, а також істотно вплине на поліпшення екологічної ситуації в різних регіонах. Відбудова малих ГЕС — цілком прибуткове завдання, що заслуговує на увагу як регіональної, так і загальнодержавної влади.

Малі ГЕС ще й допомагають довкіллю. Адже доводиться вивозити сміття з річок, контролювати рівень води, де потрібно – зміцнювати береги.

Малі ГЕС потрібні регіонам, людям, які в них живуть, а в цілому, - економічному розвитку України. Нехай це невеликі струмки електроенергії, та вони вливаються в потужний енергопотік держави і посилюють її енергетичну міць.

На даний час найбільший гідроенергетичний потенціал мають Закарпатська та Вінницька області. Станом на 1.01.2010 р. Закарпатська і Вінницька області забезпечують регіони 110-143 млн. кВт-год. і 51-84 млн. кВт-год. електроенергії на рік відповідно, тобто дають 37,6% і 20,1 всієї електроенергії, яка виробляється на Україні за допомогою малих ГЕС. Разом з тим потенційні можливості малої гідроенергетики є значно більшими. Економічно-доцільний гідроенергопотенціал Закарпатської області складає 1357 млн. кВт-год на рік, а Вінницької -108 млн. кВт-год. на рік, тобто 36,2% і 2,9% від економічно-доцільного потенціалу України відповідно. Економічно-доцільний потенціал - кількість енергії, яку доцільно використовувати, враховуючи при цьому наступні фактори: економічний, екологічний, технічно-технологічні, соціальні та політичні [2].

При цьому Закарпаття використовує тільки 9,3% наявного потенціалу малих рік, а Вінницький регіон –на 62,5%. Значна відмінність пояснюється зокрема за рахунок того, що ВАТ «Вінницяобленерго» вирішило віддати всі свої ГЕС в оренду, і конкурс виграла вінницька компанія «Енергоінвест», яка займається в будівництвом і експлуатацією малих ГЕС і стала найбільшим вітчизняним виробником «малої» електрики. Як видно з вищенаведеного, можливості для інвестування в малу гідроенергетику Закарпаття дуже великі.

Отже, переваги малої гідроенергетики полягають в наступному:

1) малі ГЕС можуть замінювати дефіцитне органічне паливо;

2) мала гідроенергетика мінімально впливає на навколишнє середовище;

3) проста й надійна у виробництві екологічно чистої електроенергії;

4) відносно невеликі терміни будівництва малих ГЕС;

5) захист населених пунктів та сільськогосподарських угідь від паводків за рахунок зведених дамб та гребель і, як наслідок, скорочення видатків бюджетів усіх рівнів на протипаводкові заходи та відновлювальні роботи;

6) сприяє децентралізації загальної енергетичної системи, чим знімає ряд проблем як в енергопостачанні віддалених і важкодоступних районів сільської місцевості, так і в керуванні гігантськими енергетичними системами, а це вирішує цілий комплекс проблем в економічній, екологічній та соціальній сферах життєдіяльності та господарювання в сільській місцевості, в тому числі і районних центрів;

7) менша залежність від природних умов, ніж для інших нетрадиційних джерел, що забезпечує більшу надійність процесу виробництва енергії;

8) малі ГЕС створюють низку допоміжних функцій, зокрема рекреаційних; поява нових робочих місць.

Основне, що потребує вдосконалення в сфері малої гідроенергетики, це: впорядкування правовідносин щодо приватизації та оренди малих ГЕС; впровадження обґрунтованих правил транспорту електроенергії по існуючим електромережам до споживачів; впровадження обґрунтованої плати за водокористування; фінансування розробки нормативно-технічної бази; відміни митних зборі на устаткування, яке не виробляється в Україні, кредитування спорудження малих ГЕС на основі зниження відсоткових ставок.

Сьогодні мала гідроенергетика України доволі приваблива для інвесторів галузь, але потенційні інвестори повинні бути готові до того, що існує багато проблем щодо розвитку малої гідроенергетики, які потребують нагального вирішення.

Література:

1.Офіційний сайт Національної комісії регулювання електроенергетики: реєстр об’єктів електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nerc.gov.ua

2.Українська річкова мережа: особливості формування гідрологічного і гідрохімічного режимів малих річок України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uarivers.net

3.Закон України «Про альтернативні джерела енергії» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua