Калетнік Г.М. професор, д.е.н., Скорук О.П. доцент, Чорна В.М. магістрант

Вінницький національний аграрний університет

Перспективи розвитку біопалива в Україні

Серед багатьох проблем, які потребують невідкладного вирішення, важливе значення мають перспективи розвитку біоенергетичного сектору в Україні, а саме: запровадження законодавчого регулювання ринку виробництва та споживання біопалив, створення дієвого й прозорого механізму стимулювання виробництва та споживання біопалив при належному контролі з боку держави, забезпечення широкомасштабного використання біопалива в Україні.

Вивченню теоретичних та практичних питань розвитку, зокрема, біологічних видів палива приділяють увагу відомі дослідники - В. О. Дубровін, І.В. Масло, В.Г. Семенов, Г.Г. Гелетуха та ін. Разом з тим це питання вимагає подальших розробок щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної біоенергетики та найбільш ефективних для одержання біопалива культур.

Поновлювальні джерела енергії у майбутньому становитимуть значну частку в енергетичному балансі світу. Сьогодні продовжують розвиватись явища, що ставлять виклики перед цивілізацією: вичерпуються традиційні джерела енергії, зростає вартість їх видобування, утворюється надмірна кількість органічних відходів промислового, сільськогосподарського та побутового походження, інтенсивно забруднюється природне середовище. Той факт, що світове виробництво енергії з поновлюваних джерел зростає і зростатиме надалі, не викликає ніякого сумніву. В багатьох країнах світу спостерігається справжній бум виробництва палива з поновлюваних ресурсів.

Використання біоенергії - важливе питання енергетичної безпеки за зростаючих світових цін на енергоресурси. Відновлювана енергетика пропонує цікаві можливості для українського сільського та лісового господарства. Ці галузі виявились одним із джерел отримання альтернативної, і, що найголовніше, поновлюваної енергії. Пшениця, цукрова тростина, кукурудза, картопля, цукрові буряки, кокосова пальма, рослинна целюлоза (сіно та силос) й олійна група сільськогосподарських культур - це ще не повний перелік сировини для виробництва електроенергії, біобензинів та біодизелю. Сільське і лісове господарство пропонує й інші джерела виробництва біоенергії, які є досить дешевими і тому варті уваги. Це можуть бути відходи рослинництва, як, наприклад, солома, гній, або комунальні відходи, які використовуються для виробництва біогазу, а також деревина.

Сільськогосподарський сектор має значний потенціал постачання сировини, потрібної для виробництва біоенергії. У найкращому разі це може привести до зменшення викидів парникових газів і піде на користь якості ґрунту й води, а також сприятиме біорозмаїттю. Проте в кожному випадку потрібно порівнювати ринкові ціни або альтернативну вартість сільськогосподарської продукції й сировини, які використовують для виробництва відновлюваної енергії.

Розвиток енергії з поновлюваних джерел - особливо з вітру, води, сонячної енергії і біомаси - повинно бути головною метою енергетичної політики України. Для цього існує кілька причин:

- енергія з поновлюваних джерел відіграє важливу роль у скороченні викидів вуглекислого газу (С0₂);

- збільшення частки енергії з поновлюваних джерел допомагає забезпечити енергетичну безпеку шляхом зменшення залежності України від джерел енергії, що імпортуються;

- у перспективі поновлювані джерела енергії стануть економічно конкурентні порівняно з традиційними джерелами, що використовуються сьогодні;

- впровадження енергії з поновлюваних джерел сприяє розвитку агропромислової сфери, допомагає створювати нові робочі місця.

Україна щорічно споживає біля 200 млн. т. умовного палива паливно-енергетичних ресурсів і належить до енергодефіцитних країн, тому що покриває свої потреби в енергоспоживанні на 53% (в основному за рахунок кам'яного вугілля) і імпортує 75% необхідного обсягу природного газу та 85% сирої нафти і нафтопродуктів. Така структура паливно-енергетичного комплексу спричиняє значну залежність економіки України від країн-експортерів нафти і газу, що може бути загрозою для її енергетичної і національної безпеки. Тому вона просто повинна використовувати біопаливо, що дасть можливість поліпшити екологічну ситуацію, посилити енергетичну незалежність України і створити перспективу для сільського господарства.

Важливими та перспективними напрямами вирішення проблеми виробництва біопалива в Україні є сприяння внутрішньому виробництву та споживанню (підтримка виробництва біопалива та його споживання шляхом пільгового оподаткування); забезпечення привабливого інвестиційного клімату державою, за умови віднесення питання прибутковості виробництва біопалива до компетенції.

Підтримка розвитку біопалива в Україні повинна базуватися на наступних чинниках, таких як:

- гармонізація законодавства України по біопаливу із законодавством ЄС;

- підготовка та впровадження стратегії розвитку ринку біопалива України;

- введення програми просування використання біопалива в транспорті; - введення фінансових стимулів і інвестиційно-інноваційної підтримки в сфері виробництва біопалив;

- виробництво біодизеля на власні потреби в сільському господарстві;

- особливі податкові рамки при виробництві біопалива для власних потреб.

Список використаної літератури:

1. Гринюк І. Біоенергетика: минуле, сьогоденні і майбутнє / І. Гринюк // Агросектор. - 2009. - № 1. - С. 30-34.

2. Енергетична стратегія України на період до 2030 року. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. № 145-р.

3. Калетнік Г. М. Енергозабезпечення України та можливості задіяння потенційних джерел відтворювальної енергії // Вісник аграрної науки. – 2008. - № 10. – С. 52-55.