Бойко О.А., Ластовенко О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ НА ІПОТЕЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

Сфера іпотечного кредитування ґрунтується на довготермінових ресурсах. Їх залучення в повній мірі вимагає розробки та впровадження в практику надійних високоліквідних фінансових інструментів іпотечного ринку. Проте, варто зазначити, що кожна країна, в тому числі й Україна, обирає свою модель розвитку іпотеки з відповідним залученням фінансових інструментів. Відтак, постає необхідність дослідження та аналізу їх функціонування, що обумовлює вибір теми статті та її актуальність.

Окремими аспектами іпотеки та іпотечного ринку займалися К. Борисюк, Н. Погорєльцева, Г. Терещенко, М. Мошкова, О. Гринько та інші. Але не достатньо акцентовано увагу на особливостях функціонування фінансового інструментарію іпотечного ринку України, що є одним із найперспективніших джерел фінансування іпотечних кредитів.

Метою статті є висвітлення теоретичних засад фінансового інструментарію іпотечного ринку України та аналіз особливостей його функціонування.

Фінансові інструменти іпотечного ринку – це сукупність фінансових продуктів (товарів і послуг фінансового ринку), які відображають одночасно права й зобов’язання учасників фінансових відносин, забезпечують ефективне використання фінансових ресурсів (фінансового капіталу) з метою одержання доходу.

Первинний іпотечний ринок України ґрунтується на іпотечних кредитах населення, фінансовим забезпеченням яких є ощадно-позичковий механізм залучення вільних коштів. Окрім залучених фінансових ресурсів на депозити, інструментами іпотечного ринку України є грошові кошти, накопичені в пенсійних та страхових фондах. Вони використовуються з метою житлового іпотечного кредитування, застави за наданими іпотечними кредитами чи їх погашення.

Незважаючи на тривалу практику іпотечного кредитування в Україні, правове поле функціонування фінансових інструментів вторинного іпотечного ринку обґрунтовано у Законі України “Про іпотеку” від 5. 06. 2003 р. за № 898-ІV, котрим визначено випуск іпотечних цінних паперів – іпотечних облігацій та сертифікатів. Іпотечними обліґаціями є цінні папери, використання зобов’язань емітента за якими забезпечене іпотечним покриттям [1].

Розрізняють два види іпотечних облігацій – звичайні та структуровані. До звичайних належать ті облігації, емітентом котрих є кредитор, що несе відповідальність за виконання грошових зобов’язань за такими цінними паперами всім своїм майном, на яке може звертатися стягнення. Структурованими є іпотечні облігації, випущені спеціалізованою іпотечною установою, котра несе відповідальність за виконання грошових зобов’язань усім своїм майном, на яке може звертатися стягнення. [2].

Основними держателями цього виду іпотечних цінних паперів є інституційні інвестори – пенсійні фонди та страхові компанії.

Щодо іпотечних сертифікатів, то це цінні папери, забезпечені іпотечними активами або іпотеками [3]. Вони можуть бути іменні або на пред’явника, в документарній чи бездокументарній формах. Розрізняють два види іпотечних сертифікатів – сертифікати з фіксованою дохідністю та сертифікати участі. Сертифікати з фіксованою дохідністю забезпечені іпотечними активами та посвідчують такі права власників: право на отримання номінальної вартості в передбачені умовами випуску сертифікатів терміни; право на отримання відсотків за сертифікатами на умовах інформації про випуск; право на задоволення вимог – у разі невиконання емітентом прийнятих на себе зобов’язань – з вартості іпотечних активів, що є забезпеченням випуску сертифікатів з фіксованою дохідністю, переважно перед іншими кредиторами емітента.

Іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю відрізняються від сертифікатів участі специфікою трансформації платежів за іпотечними активами. Зокрема, для першого виду фінансових інструментів емітент є власником іпотечних активів та виплат за ними. Натомість, за другого – їх держатель передає іпотечні активи у довірче управління. Відтак, слід зазначити, що іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю наближені до звичайних облігацій, а іпотечні сертифікати участі – інвестиційних сертифікатів. У структурі активів страхових компаній іпотечні сертифікати становлять 0,1% від загального обсягу, що свідчить про низьку ефективність розвитку цього сегмента ринку цінних паперів [3].

Усі зазначені фінансові інструменти іпотечного ринку України слугують для залучення, перерозподілу вільних грошових коштів чи мінімізації ризиків іпотечного ринку. Потребують розгляду інструменти, котрі регулюють процес залучення фінансових ресурсів, тобто коригують їх обсяги.

Таким чином, провівши дослідження теоретичних засад та аналіз особливостей функціонування фінансових інструментів іпотечного ринку України, можна виявити такі проблеми.

У вітчизняній практиці фінансові інструменти іпотечного ринку й досі не набули широкого масштабу використання через проблеми, що стримують ефективність і масовість впровадження. Серед них недостатнє регулювання на законодавчому рівні усіх аспектів відносин, пов’язаних із їх емісією та розміщенням, аж до настання дати погашення; відсутність достатньо капіталізованих інституційних інвесторів як основних держателів таких інструментів; високий рівень ризиків іпотечного ринку, що підриває довіру до платоспроможності емітентів; виконання одним банком усіх банківських операцій, тобто відсутність чіткого розмежування у спеціалізації фінансово-кредитних установ; несприятливі тенденції на ринку нерухомості, що перешкоджає вкладенню коштів саме в нерухоме майно.

Зауважимо, що для поширення практики використання фінансового інструментарію на іпотечному ринку України необхідно забезпечити:

– системне законодавче регулювання усіх аспектів відносин за операціями з іпотечними фінансовими інструментами;

– підвищення рівня капіталізації банківської системи, що стимулюватиме первинний іпотечний ринок, як основу сек’юритизації іпотечних кредитів через цінні папери;

– посилення ефективності фінансових інструментів та ефектів від їх використання;

– відновлення стабільності на ринку нерухомого майна, як запоруки безпеки та надійності іпотечних цінних паперів; вихід економіки країни з фінансової кризи та відновлення довіри до вітчизняного кредитора.

Література:

1. Закон України “Про іпотечні кредити, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” від 19.06.2003 р. за № 979-IV. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

2. Лацик Г. Фінансові інструменти іпотечного ринку України: теоретична концептуалізація та проблеми використання // Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції 20–22 березня 2008 р. – Том ІІІ. – Вінниця: ВІЕ ТНЕУ, 2008. – С. 111–115.

3. Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ssmsc.gov.uа.