Пльонсак О.Л., Закусило Ю.П.

Вінницький національний аграрний університет

Вплив фінансової кризи на діяльність банків України

Світова фінансова криза вплинула на економіки майже всіх країн світу. На сьогодні міжнародна фінансова криза не оминула й Україну. Часті коливання курсу долара, чутки про банкрутство окремих великих банків схвилювали багатьох українців (чимало громадян має гривневі та валютні заощадження). Основною проблемою є те, що вкладники, втративши довіру до банківських установ, почали забирати гроші з депозитних рахунків. Світовій фінансовій кризі присвячені статті багатьох українських економістів та фінансистів. Це статті В. Пинзеника, С. Тигіпка, П. Гайдуцького, В. Антонюка, О. Васюренко, О. Дмітрієва, Д. Олійник, Н. Парасія-Вергуленко та ін. Значні розробки у вивченні депозитів здійснили такі зарубіжні економісти, як Г. Айленбергер, Р. Еллер, П. Роуз, що аналізували проблеми формування депозитних вкладів у структурі ресурсної бази комерційного банку

Важливого значення в Україні набуває підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури, що вимагає кардинальних якісних перетворень у банківській сфері. Особливої актуальності питання формування депозитної політики набувають в умовах сучасної фінансової кризи.

З 2000 р. по вересень 2008 р. економіка України перебувала на підйомі. За останні декілька років банківський сектор зростав чи не найшвидше в українській економіці: кількість банків щороку збільшувалася на 10–15 установ, кредитний портфель збільшувався як мінімум на 50% [4].

Обсяги кредитування економіки банками до середини 2008 р. зростали в середньому на 70% на рік. Це зростання було викликане легшим доступом

до міжнародних фінансових ринків, виходом іноземних банків на український

ринок та м’якою грошово-кредитною політикою НБУ. Приблизно 50% усіх

виданих в Україні позик були номіновані в іноземній валюті. До світової фінансової кризи банки України могли вільно залучати фінансові ресурси під 4–5% річних за кордону і продавати їх за 10–11% річних в Україні.

Безліч факторів впливає на процесс формування та реалізації депозитної

політики банку. Довіра до банків є одним з основних факторів. За відсутності

довіри заощадження зберігаються в готівковій формі або спрямовуються в

тіньову сферу, що обумовлює зменшення можливостей формування внутрішніх

інвестиційних ресурсів і стримує економічне зростання держави. Отже, кошти

населення – колосальне джерело інвестиційних ресурсів, і від їх включення в

реальний обіг виграють всі – і держава, і банки, і громадяни, і підприємства.

Але наслідки кризи могли бути й серйознішими, якби більшість великих

українських банків не були у власності закордонних банків. Українська банківська система сьогодні – найпроблемніша галузь економіки.

Криза зачепила майже всі банки в Україні. На початку кризи майже всі

фінансові установи відмовляються достроково повертати гроші вкладникам, чимало банків не видавали кошти навіть із поточних рахунків, а також депозитів, термін яких закінчився. Відбулися значні банківські банкрутства: в Україні може залишитися близько 100 фінансових закладів проти зареєстрованих 199. За неофіційними даними, з жовтня 2008 р. по березень 2009 р. без роботи залишилися близько 14 тис. банківських службовців.

В умовах кризи головним «внутрішнім» джерелом ресурсів для вітчизняних фінансових установ традиційно є депозити. Через депозити банки можуть залучати не тільки гривню, але й іноземну валюту. Отже, підвищений попит на депозити спричинив за собою їх подорожчання.

Внаслідок цього депозитні ставки у валюті зросли на декілька пунктів – до 10–12% у доларах і 7–8% – в євро. З іншого боку, зростання вартості ресурсів спричинило подорожчання кредитів [5,с. 22].

За дослідженнями рейтингової служби Standard & Poor’s, за рівнем ризиків банківської системи Україна належить до останньої групи надійності –

десятої, в якій, крім нашої країни, нині знаходяться банківські системи Венесуели, Ямайки та Болівії.

Депозитна політика повинна бути взаємопов’язаною із кредитною політикою та забезпечувати реалізацію останньої. На сьогодні саме такий підхід може забезпечувати фінансову стійкість, ліквідність і прибутковість комерційного банку.

Банкіри й аналітики вважають, що ситуація до кінця 2009 р. на банківському ринку тимчасово стабілізувалася. На сьогоднішній день обсяг готівки на руках у населення є досить значним.

Очевидно, можна спостерігати певні ознаки стабілізації в окремих сферах

економіки. Однак говорити про стабілізацію банківської системи поки що зарано. Все ж не варто сподіватися на те, що банківська система України почне

стрімко розвиватися.

Щодо депозитів, вже до середини поточного року великі фінансові установи можуть почати помітне зниження ставок за внесками. Якщо в політиці

буде все спокійно, то 2010 р. не буде важчим за попередній. До того ж деякі

банки продемонстрували вміння адаптуватися і виживати.

Проведене дослідження дало змогу обґрунтувати сутність та особливості депозитної та кредитної політики комерційних банків в Україні в умовах кризи.

Тих антикризових заходів, які проводила українська влада, було недостатньо для боротьби з фінансовою кризою. Але не потрібно зупинятися необхідно дотримуватися дисципліни у податково-бюджетній політиці, потрібна збалансована грошово- кредитна політика, посилення ефективності банківського нагляду та продовження співпраці з МВФ.

Література:

1. Бюлетень НБУ. – 2008. – № 3.

2. Заруцька О.П. Рівновага залучених та розміщених банківських ресурсів

як необхідна умова стабільного розвитку / О.П. Заруцька // Вісник НБУ. –

№ 4. – 2008. – С. 20–27.

3. Державний комітет статистики України // http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Національний банк України // http://www.bank.gov.ua

5. Офіційне Інтернет представництво Президента України // http://www.

president.gov.ua Надійшло до редакції 2.02.2010__ http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ao/2010_1/8.pdf