Фінансові відносини/3

Малішевська І.В.

Коваль Н.І.

Вінницький національний аграрний університет

Розвиток персоналу в умовах економічної кризи як один з показників підвищення ефективності роботи організації.

Людські ресурси – специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів підприємства. Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими чинниками економічного розвитку полягає в тому, що, по-перше, люди не лише створюють, а й споживають матеріальні та духовні цінності; по-друге, багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості; по-третє, науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов [1, 32].

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності .Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору (контракту). Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, тобто їхня майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій даної країни.

Розвиток персоналу – одна з найважливіших складових загального підвищення ефективного виробництва. В економічно нестабільні періоди проблемі розвитку персоналу надавали недостатньо уваги, але саме в період кризи розвиток персоналу є однією з умов економічного зростання. Досягти високих результатів можна тільки тоді, коли люди володіють знаннями, уміннями і цілеспрямованістю. Освіта і навчання персоналу повинна бути безперервною і забезпечувати необхідний професійний розвиток. За сучасних умов проблема розвитку персоналу придбаває все більшій актуальності.

Враховуючи це в країні набуває особливого значення проблема відродження системи професійного навчання кадрів на виробництві.

Розвитку персоналу на підприємстві з метою підвищення загальної економічної ефективності присвячено багато наукових робіт вітчизняних і закордонних дослідників. Зокрема можна назвати праці таких авторів, як Керженцев П.М.,Уманський О. Р., Попов П.О..,Єрманський О.А.,Бородіна Е., Шаповалова Т., Ягорка А., Музіченко В., Поспелова Т.,Вітке М.А..

Головною ознакою кризи є: реальне обмеження платоспроможності споживачів, покупців, партнерів. Зменшення кредитування, посилювання іпотечних і лізингових операцій, збільшення ризику відпустки продукції без передоплати передумови зменшення купувальної здатності ринку.

Криза персоналу відкриває шлюзи для реорганізації системи управління, для її розвитку. Якщо зростання це кількісний показник: філіалів, складів, робочих і т.д., той розвиток поняття якісне і припускає базові, фундаментальні побудови бізнесу: системи стратегічного управління, системи розробки і упровадження інноваційних, технологічних проектів, системи підбору і розвитку персоналу, упровадження системи розробки і висновку на ринок нової продукції і т.д.

Адже географічний обхват ринку не дасть віддачі, якщо фірма не динамічна, не гнучка, забюрократизована для клієнтів і персоналу. Саме зараз час провести оргдіагностику, аудит основних бізнес-процесів і управлінських рішень. Ще раз перевірити бізнес-модель доданої вартості.

Може вона в нових реаліях не дасть тієї віддачі і вимагає модифікації.Відомо, конкурентному статусу компанії сприяють три чинники: можливість капіталовкладень, чітко певна стратегія і ресурси (кореневі компетенції, система, інфраструктура) здатні цю стратегію виконати. Оскільки з капіталовкладенням зараз туго (більше невизначеності — більше ризику), залишається оперувати стратегією і компетенцією компанії. Адже ніщо вам не заважає зробити ревізію стратегії та потенціалу компанії. Переглянути мету.

Оптимізувати кожний бізнес-процес і відповідно оргструктуру, взаємодії в ній. Причому не обов'язково оптимізація позначає скорочення, зменшення . Швидше, слід більш критично віднестися до тієї стратегії, підприємство реалізує, провести ревізію ресурсів її виконання. В самий раз робити корективи. І головне не опуститься до адаптивної позиції. Якщо раніше компанія діяла і росла разом з ринком, зараз це програшна позиція. При розгляді стратегій за часів спаду споживацького попиту, увага повинна концентруватися на стратегії виходу з даного бізнесу, стратегії "збору урожаю", стратегії захоплення лідерських позицій і стратегій переходу в ніші. Ці чотири стратегії істотно відрізняються один від одного по меті і умовах інвестування, так що здійснювати їх можна по окремості або одну за іншою.

Для подолання кризи персоналу необхідно провести його навчання.[2.45]

Показати, як досягти мети, як працювати по-іншому; навести наочні приклади. Задача даного етапу — визначити, як це зробити. Зрозумівши, яким чином можна добитися поставленої мети, співробітники відчують упевненість у власних силах, що послужить додатковою мотивацією.При цьому не можна забувати, що компанія знаходиться в кризі і часі на виправлення ситуації трохи — отже, навчання повинне бути точковим і піднімати найгостріші питання.

При оптимізації витрат на навчання персоналу, працедавці вимушені тимчасово відмовитися від надання цієї можливості всім співробітникам, виділивши групи ключових для компанії фахівців.

Отже,персонал – це головний капітал компанії в сучасній економіці. Тільки ефективні менеджери можуть забезпечити результативну роботу компанії на падаючих ринках і вчасно використати можливості, які з'являться після кризи (не секрет, що будь-яка криза рано чи пізно закінчується, відкриваючи дорогу ринковому зростанню).Ухвалюючи рішення про виділення коштів на навчання і розвиток персоналу, багато керівників розуміють, що це потрібно, але не цілком упевнені в тому, що вкладення дадуть саме економічний ефект.

Таким чином можна зробити висновок про те, що розвиток персоналу в період кризи є невід'ємною частиною стратегії виживання підприємства.

Література

1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємництва. К.:КНЕУ.,2003.с.528

2. Скрипник Т.А.Зовнішні джерела формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств//Економіка АПК.№4,-2010. с 201-280.

3. Моргунов Е.Б. Управление персоналом. – М.: ЗАО «Бизнес-школа», Интел-синтез, 2009. – 264 с.

4. Сергеев М.В. Економіка підприємств.-М.:Фінанси і статистика,2007 с.304