Оксана Лютік,

Наук. кер.: Шахраюк-Онофрей С. І..

Буковинська державна фінансова академія

М. Чернівці

Розвиток офшорних центрів та їх вплив на економіку України

Сучасну економіку вже неможливо уявити без офшорного бізнесу. З метою мінімізації податків і захисту свого капіталу офшори використовують бізнесмени практично у всіх видах діяльності і у всіх країнах. Зрозуміло, Україна - не виняток. Більше того, наші підприємці перебувають серед лідерів за кількістю створених офшорних компаній. Глобальна фінансова криза лише загострила проблему оптимізації податків та бізнесу і підвищила популярність офшорів.

Тема офшорних зон мало досліджена у працях вітчизняних учених. На сьогодні є досить обмежена кількість досліджень цього явища, виконаних переважно міжнародними фінансовими організаціями у рамках вивчення тенденцій розвитку світових фінансових ринків. В Україні дослідженням окремих питань сутності офшорних центрів присвячені праці О. К. Бозуленко, Ю. О. Волкова, О. К. Бондарева, В. І. Кравченка,Н. П. Кучерявенка, С. А. Квасова, С. К. Гриценка та інших.

Офшорні зони (або податкові гавані) є специфічним інструментом стимулювання інвестиційної діяльності і збільшення надходжень до бюджетів депресивних територій, економічний ефект якого ґрунтується на явищі зростання державних доходів завдяки розширенню податкової бази (використанню її особливого виду доходів, отриманих лише від здійснення зовнішньоекономічної діяльності) та мінімізації величини податкового навантаження. Доходи від офшорного бізнесу в податкових гаванях складають до половини обсягу державних бюджетів [1].

Термін «офшорна зона» означає країну з низькою або нульовою подат­ковою ставкою на прибуток, визна­чений рівень банківської або комерційної таємниці і міні­мальною або повною відсутністю резервних вимог цен­трального банку чи обмежень по конвертованості валюти.

Розвиток співробітництва з офшорними зонами для України посідає значне місце, з кожним роком зростають обсяги офшорних операцій. Наші підприємці та олігархічна верхівка прекрасно розуміє усі наведені вище позитиви, які надаються учасникам. Саме тому особливе значення для України є співпраця з Кіпром, як найближчою офшорною зоною. І така кількість операцій з капіталом займає таку велику нішу експортно-імпортних операцій України [2].

Складна система оподаткування в Україні спонукає все більше і більше  підприємців до активного пошуку засобів планування та мінімізації податків. Для цього широко практикують досвід Заходу, щодо створення, так званих офшорних компаній. Це призводить до того, що бюджет не отримує повністю податкових надходжень. Проте створення компаній в офшорних зонах законом не заборонено, а прибуток формально з'являється у суб'єктів господарювання інших країн. Всі махінації пов'язані з укриванням прибутку в офшорній зоні називаються «офшорними схемами».

За даними Держкомстату маємо такі дані загальної суми прямих іноземних інвестицій в Україну за 2009 рік - 40026,8 млн.дол., з них інвестує Кіпр - 8593,2 млн.дол., Нідерланди - 4002,0 млн.дол., Вiрґiнськi Острови, Британські - 1371,0 млн.дол., Австрія - 2604,1 млн.дол [4].

Міжнародна фінансова статистика засвідчила той факт, що сьогодні на офшорний сектор у світовій економіці припадає 20% усіх обсягів банківських операцій, до 7% світової торгівлі товарами й послугами, тоді як безподаткові території населяє близько 0,4% людства, господарство офшорних зон дає лише 0,7% світового ВВП. Створено індустрію офшорних фінансових установ, яка щорічно обслуговує до трьох чвертей фінансових потоків світу. Деякі з цих фінансових центрів конкурують за обсягами закумульованих активів з Лондоном, Нью-Йорком і Токіо.

Найпростіша офшорна схема заснована на універсальному принципі податкового кодексу, згідно з яким обов'язковим оподаткуванням підлягають доходи, отримані на території даної держави. Якщо ж джерело доходу розташоване поза цією країною або «ніде» ясно, він може не оподатковуватися в своїй юрисдикції. Ця схема застосовується при посередницьких послугах, в зовнішній торгівлі, в консультаційній комерції. Отримані доходи поступають на рахунки офшорних компаній. Наприклад, компанія заснована за кордоном нашим бізнесменом вкладає кошти в Україну, і отримує неоподаткований прибуток, який перераховується йому за кордон [2].

При експорті товарів з України ціна може бути значно нижчою, щоб прибуток, який мав потрапити під оподаткування, залишився в офшорній компанії. В іншому випадку ціну може бути завищено для отримання в подальшому значно більшої, ніж за законом, суми відшкодування податку на додану вартість. При імпорті товарів в Україну з використанням офшорних компаній ціна, як правило, занижується для мінімізації податкових і митних відрахувань при перетинанні кордону. Для кожної держави з її законодавством існують окремі схеми мінімізації податків. Близько 80% інвестицій в Україну зроблено українцями через офшорні компанії. Саме тому значна частка інвестиції надходить до нас з Кіпру.

Острів залишається найприйнятнішою транзитною зоною для переведення українського капіталу в традиційні безподаткові офшорні юрисдикції (Британські Віргінські острови, Беліз, Панама, тощо) [3].

Відтік коштів з України в офшорні зони в 2009 році склав 115 мільярдів гривень, також відомо, що бюджет щомісячно недотримує 500-700 мільйонів гривень через мінімізацію сплати ПДВ. Перш за все, це відбувається за рахунок використання фіктивних підприємств, т. з. податкових ям [4].

Циклічна схема самофінансування, дозволяє українським бізнесменам залишати в тіні більшість своїх доходів, і при цьому зберігати кришталево чисту репутацію перед податковими органами, судами, і т.д.

Офшорні центри - це прекрасна можливість для українських компаній розвиватись в тіньовому прошарку ринку і їх вихід звідти залежить не від посиленої боротьби з офшорними центрами, а від зміни політики держави до самих підприємств. Офшорна зона  призвана створювати для підприємців сприятливий валютно-фінансовий, фіскальний режим, високий рівень банківської і комерційної таємниці, а також лояльність державного регулювання.

Таким чином, розглянувши основні особливості функціонування офшорних центрів, ми визначили напрямки розвитку співробітництва України з Кіпром, та дійсні напрямки руху капіталу в Україну. Проблема офшорних зон має вирішуватись на глобальному рівні за рахунок об'єднання інших країн, міжнародних організацій, що дасть змогу створити спільну законодавчу базу та гармонізувати податкову систему та систему штрафів для зменшення відпливу капіталу з країни. Має відбуватись відстеження нових схем відмивання грошей, жорстка постановка питання про звітність банків, аналіз впливу незаконного капіталу на економічну і політичну сферу життя суспільства, удосконалення роботи державних службовців, складання переліку офшорних зон і юридичних осіб, які з ними співпрацюють. Усі зазначені вище шляхи вирішення проблеми офшорних зон потребують активних дій держави й тісного міжнародного співробітництва.

Список використаних джерел:

1. Бозуленко О. К. Роль офшорної фінансової діяльності у світовій фінансовій системі // Економіст - 2010 - №1 - с. 51-53;

2. Волкова Ю.О. Розвиток офшорних центрів у системі міжнародного бізнесу / // Формування ринкових відносин в Україні - 2009 - №1 - с. 43-46;

3. Усиление борьбы международного сообщества с отмыванием денег //Інформаційний бюлетень Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з міжнародною злочинністю. – Київ: Національна академія МВСУ – 2008. - №1 – с. 112-123;

4. Офіційний сайт Держкомстату України [ Електронний ресурс ]. - Режим доступу до сайту : http://www.ukrstat.gov.ua