Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

к.е.н. Заглада Р.Ю.

Чєчєнєва Е.Р.

Автомобільно-дорожній інститут Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», Україна

РЕФОРМУВАННЯ ГАЛУЗІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ: МІЖНАРОДНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД

Електроенергетика є однією з найбільш важливих складових частин паливно-енергетичного комплексу та базовою галуззю економіки держави. Значна капіталомісткість об’єктів електроенергетики, висока соціальна значимість, інфраструктурний характер визначають пріоритет стратегічного управління в електроенергетиці та необхідность її реформування. Особливої уваги потребує вивчення питань формування ринкових механізмів в електроенергетиці, створення конкурентного середовища та його підтримки.

Проблема реформування галузі електроенергетики залишається недостатньо вивченою, що визначає необхідність подальшого дослідження цього питання. Сформульовані в статті теоретичні висновки і рекомендації спираються на праці вітчизняних та іноземних вчених, які досліджували питання реформування електроенергетичної галузі. Насамперед, це роботи С. Жизніна, Ю.Беляєва, О. Макарова, О. Тимофєєва, Б. Яновського, О. Троїцького, С. Попова, І. Алімурадової та ін.

Необхідність змін у електроенергетиці стала очевидною у 1990-х роках. Вертикально-інтегровані компанії (поєднують виробництво, передачу та збут електроенергії) мали узаконену монополію в національних або регіональних масштабах. Тарифи на їхні послуги встановлювалися або обмежувалися державою. Така система довгий час цілком задовільно забезпечувала потреби економіки. Проте з розвитком ринкових відносин колишні монополії виявилися недостатньо ефективними. Значні додаткові витрати таких компаній включалися в тарифи і автоматично перекладалися на споживачів [1;2].

У результаті деякі держави почали переглядати своє ставлення до природної монополії в електроенергетиці, стали допускати в цій галузі елементи конкуренції. Це досягалося поділом монополій, з виділенням в них конкуруючих компаній, допуском в галузь нових учасників – незалежних виробників електроенергії [1]. Вперше конкурентний ринок запрацював у 1990 році в Англії та Уельсі, а режим необмеженої конкуренції на оптовому ринку електроенергії вперше в історії був введений в 1991 році у Норвегії [3;4].

При всій відмінності моделей галузі та шляхів її реформування в Європі, США і ряді інших регіонів світу здійснювалися схожі кроки з лібералізації електроенергетики [1;3;4;5;6]: розмежування природно монопольних (передача електроенергії, оперативно-диспетчерське управління) та потенційно конкурентних (генерація, збут) видів діяльності, демонополізація галузі з паралельним розвитком антимонопольного регулювання, введення для незалежних постачальників електроенергії недискримінаційного доступу до інфраструктури, лібералізація ринків електроенергії.

До держав, що повністю сформували конкурентний ринок електроенергії, відносяться Великобританія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Нова Зеландія і ряд інших [3;4]. До подібних стандартів прагне Європейський Союз в цілому, законодавство якого вимагає повного відкриття національних ринків електроенергії більшості країн членів цієї організації.

Таким чином, радикальні перетворення в електроенергетиці стали світовою тенденцією. Лібералізація галузі та її технологічний розвиток призводять до якісного розширення ринків: у Європі та Північній Америці вони вже переступили межі окремих енергосистем (навіть національні кордони) та набувають міжрегіональний і міжнародний масштаб.

Реформування української електроенергетики почалося в 1996 році на основі принципів створення конкурентного ринку електроенергії, запозичених у Великобританії. Реформування електроенергетики передбачало поступовий перехід ринку на модель двосторонніх контрактів. Проте через нестабільність політичної ситуації в державі реформа ще не завершена.

У даний час відповідно до Закону України «Про електроенергетику» [6] розподіл електричної енергії в Україні відбувається відповідно до концепції «Оптового ринку електроенергії» (ОРЕ), оператором якого є ДП «Енергоринок». За існуючою схемою «єдиного покупця», вся вироблена на електростанціях енергія закуповується оператором з подальшим перепродажем постачальним компаніям, які, у свою чергу, продають електроенергію споживачам. Розподіл коштів відбувається у зворотному порядку.

Виробники електроенергії на оптовому ринку ведуть свою діяльність у двох сегментах: регульованому та конкурентному. Регульований сегмент ринку займає приблизно 68% ринку, в ньому працюють виробники, тариф для яких встановлюється регулятором – Національною комісією з регулювання електроенергетики (НКРЕ) України [6]. Оптова ціна для енергопостачальних компаній формується виходячи з середньозваженої по обсягам ціни закупки електричної енергії у виробників, витрат на утримання ДП «Енергоринок» і НЕК «Укренерго», інвестиційної складової, цін експортних та імпортних поставок, дотаційних сертифікатів. Тарифи на передачу та поставку електроенергії є регульованими та встановлюються НКРЕ, виходячи з економічно обґрунтованих витрат (система «витрати плюс») [6].

З точки зору ефективності організації, ціноутворення та управління ринком така схема є найбільш простою: вона гарантує закупівлю електроенергії у виробників єдиним оптовим постачальником, а також страхує від значних коливань цін на продукт.

Однак модель має ряд серйозних недоліків: високий рівень політичних ризиків адміністративного втручання в управління грошовими потоками і розподіл обсягів виробленої електроенергії; неповна оплата за електроенергію; перехресне субсидування; недосконала система договірних відносин та ціноутворення; відсутність ринку допоміжних системних послуг; недостатнє врегулювання і непрозорість експорту, імпорту та транзиту електроенергії; відсутність стимулу скорочення витрат підприємств; необхідність реформування системи тарифоутворення.

У листопаді 2007 року Кабінетом Міністрів було прийнято розпорядження «Про затвердження плану заходів щодо реалізації положень «Концепції функціонування та розвитку оптового ринку електроенергії України» [7]. Реформа передбачає до 2014 року перехід до системи прямих двосторонніх договорів між виробниками та споживачами електроенергії. Крім того, в ході реалізації реформи повинні з’явитися [7]: ринок потужності, ринок допоміжних (системних) послуг (регулювання частоти і напруги, протиаварійне управління та ін.), біржовий ринок електроенергії на добу вперед (спотовий ринок), балансуючий ринок. На балансуючому ринку постачальникам і споживачам має надаватися можливість докупити необхідний об’єм електроенергії або продати надлишки. Реформування енергоринку передбачає і приватизацію державних енергокомпаній.

Аналізуючи розроблену модель ринку двосторонніх переговорів, можна зробити висновок про те, що дана модель є більш прогресивною, ніж існуюча, тому що дозволяє учасникам ринку спрогнозувати попит та пропозицію електроенергії, виходячи із ринкового механізму, здійснювати довгострокове планування та інвестувати у модернізацію та розширення виробничих потужностей. Розроблена модель повинна стати платформою для формування конкуренції в генерації електроенергії, забезпечити формування ціни на ринкових принципах, виходячи з балансу попиту і пропозиції на електроенергію, а також підвищити інвестиційну привабливість галузі.

В організації біржового ринку електроенергії вважаємо доцільним використати досвід Скандинавських країн [4]. У 1993 році на основі енергетичного ринку Норвегії була заснована перша в світі міжнародна товарна біржа, яка спеціалізувалася на торгівлі електричною енергією (Nord Pool). Nord Рool працює в трьох сферах бізнесу: організація ринку і торгівлі на ньому, кліринг (розрахунки), надання інформації учасникам [4].

Скандинавський ринок електроенергії функціонує на основі моделі залишкового пулу [4]. Торгівля електроенергією на біржі здійснюється у двох формах: фізичне постачання електроенергії та фінансові інструменти. Ринок фізичних поставок розділений на два сектора: Elspot і Elbas. Elspot є ринком електричної енергії та потужності, на якому укладаються контракти на фізичні постачання на добу вперед [4]. Ціна на електроенергію формується на основі балансу попиту і пропозиції учасників торгів. На ринку фізичних поставок Elbas торгівля здійснюється безпосередньо перед поставкою з метою балансування попиту та пропозиції електричної енергії [4].

Аналіз сучасного стану електроенергетики України дозволяє зробити висновок про можливість застосування досвіду Скандинавських країн у створенні біржового ринку електроенергії. Для реалізації наміченої електроенергетичної політики в Україні необхідно прийняти комплекс нормативно-правових актів, що регулюють відносини в електроенергетичній галузі, зокрема законодавчі рамки торгівлі фінансовими інструментами.

Таким чином, на основі вивчення міжнародного досвіду реформування електроенергетики виявлено ряд особливостей, які необхідно прийняти до уваги при реформуванні електроенергетики України:

– необхідність активної участі держави при проведенні реформ в електроенергетиці за рахунок створення ринкового середовища в електропостачанні, інститутів державного регулювання галузі та механізмів контролю за виконанням встановлених законом правил;

– ліквідація системи єдиних тарифів;

– повний перехід від моделі єдиного покупця до моделі прямих договорів і балансуючого ринку;

– забезпечення незалежного статусу регулятора ринку;

– повне приведення тарифів для населення до економічно обґрунтованого рівня, паралельно з розгортанням системи надання адресної допомоги. Зниження тарифів на електричну енергію для споживачів багато в чому відбувається завдяки вибуттю менш ефективних генеруючих потужностей, але при цьому необхідний державний контроль резервів енергетичних потужностей з метою забезпечення надійності функціонування енергосистеми;

– зміщення пріоритетів купівлі електроенергії зі спотового ринку до системи двосторонніх (фінансових і прямих) договорів між постачальниками і споживачами (моделі залишкового пулу) через можливі маніпуляції окремими великими гравцями цінами на спотовому ринку;

– приватизація енергопостачальних компаній і початок приватизації енергогенеруючих компаній на умовах залучення інвестицій в модернізацію потужностей.

Література

1. Жизнин С.З. Основы энергетической дипломатии: [учебное пособие для студентов вузов]/ С. З. Жизнин. – М.: МГИМО, 2003. – Т.1. – 318 с.

2. Макаров А.А. Энергетика как движущая сила экономики/ А. А. Макаров// Энергетическая политика. – 2005. – №3. – c. 24-31.

3. Международный опыт реформирования электроэнергетики: Англия и Уэльс (РАО «ЕЭС России») [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.rao-ees.ru/ru/reforming/foreign/mo/England.pdf.

4. Международный опыт реформирования электроэнергетики: Страны Скандинавии (РАО «ЕЭС России») [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.rao-ees.ru/ru/reforming/foreign/mo/Scandy.pdf.

5. Международный опыт реформирования электроэнергетики: США (РАО «ЕЭС России») [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.rao-ees.ru/ru/reforming/foreign/mo/USA.pdf.

6. Закон України «Про електроенергетику» від 27.07.2010 №2388-17 [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=575%2F97-%E2%F0.

7. Помазан М. Электричество против электората/ М. Помазан//Эксперт. – 2010. – 41 (278). – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.expert.ua/articles/16/0/8085/.