Экономические науки/ 1.Банки и банковская система

Ковтун А.І.

Науковий керівник: Челишева Т.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

Брідж-банк як новий механізм роботи з нежиттєздатними банками в Україні

Актуальність теми обумовлена тим, що світова фінансова криза, з одного боку, виявила, що в Україні практика роботи з проблемними банками є обмеженою і не відповідає світовій, а з іншого – об’єктивно поставила питання щодо необхідності розширення механізмів роботи з проблемними банками.

Базельський комітет з питань банківського нагляду визначає «нежиттєздатний банк» як банк, ліквідність або платоспроможність якого є послабленою чи залишатиметься послабленою доти, доки не буде вжито заходів щодо значного поліпшення стану фінансових ресурсів банку, корекції стратегічного напряму його діяльності; підвищення потенційних можливостей управління ризиком та підвищення якості управління. Жодним чином це не стосується банків, у яких є проблеми ізольованого або тимчасового характеру, що, як правило, можуть бути вирішені за допомогою оздоровчих заходів.

Дослідженням питань “брідж-банків” займаються такі дослідники, як М.М.Артус, О.П.Близнюк, Б.Бобиль, Л.Варода, О.Д.Василик, Ю.О.Заруба, К.Є Кирнос, Г.Г.Нам та ін. [2;с.18].

Світовою практикою розроблено кілька механізмів роботи з нежиттєздатними банками:

1) Ліквідація – це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи;

2) Злиття та поглинання (Merger and Acquisitions) - створення стратегічних союзів з іншими компаніями й відділення активів;

3) Операції з придбання активів та прийняття зобов’язань (Purchase and Assumption Transaction), що передбачають продаж (передачу) та зобов’язань нежиттєздатного банку і не має ціллю подальший їх продаж інвесторам;

4) «Брідж-банк» («перехідний банк»).

Основне призначення «брідж-банку» полягає у «пом’якшенні» наслідків банкрутства проблемного банку шляхом забезпечення процесу обслуговування клієнтів такого банку за рахунок продажу (переведення) до «брідж-банку» працюючих активів і застрахованих зобов’язань та зменшення навантаження на систему гарантування вкладів на певний період до моменту їх продажу інвесторам. Проте цю операцію не варто застосовувати лише з метою «затягування часу» і давати можливість нежиттєздатному банку продовжувати діяльність протягом тривалого періоду, оскільки такий банк може втратити свою ринкову вартість унаслідок масового відпливу вкладів [3;с.40].

Рішення стосовно того, які активи та зобов’язання повинні бути передані до «брідж-банку», ухвалюється ліквідаційною комісією. До нього можуть передаватися:

- застраховані депозити;

- працюючі активи;

- основні фонди (філії, інформаційні технології,обладнання);

- співробітники, з якими укладають тимчасові трудові угоди.

Ключовою особливістю операції «брідж-банк» є тимчасовий характер його функціонування. Інакше кажучи, «брідж-банк» створюється на тлі очікування інвестора, зацікавленого у його придбанні. Він функціонує настільки довго, наскільки це потрібно для його продажу – від кількох місяців до кількох років. Проте навіть за наявності граничного строку існує ризик зменшення вартості активів «брідж-банку» та переходу клієнтів до інших банків, що може негативно позначитися на діяльності першого.

На відміну від світової практики, в Україні до недавнього часу було регламентовано лише окремі механізми для роботи з проблемними банками – ліквідація, злиття та поглинання. У липні 2009 року було внесено зміни та доповнення до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Зокрема статтею 86 визначено загальні засади функціонування санаційного банку, які цілком відповідають світовій практиці створення та функціонування «брідж-банку» [1;с.28].

Обрані напрямки, які використовуються в Україні на поточний час для оздоровлення фінансово-кредитного сектору не дають максимально очікуваного результату у зв’язку з чим уряд держави звернувся до світової практики, пов’язаної з використанням «брідж-банків», наслідком чого стало розроблення нормативно-правового акта, покликаного регламентувати порядок створення та умови функціонування вітчизняного санаційного банку («брідж-банку»). На даний час існує ризик законодавчої регламентації передавання на користь “брідж-банку” недіючих (проблемних, поганих, “токсичних”) активів, що суперечить світовій практиці та зумовлює значне навантаження на державний бюджет і платників податків. Що водночас поставить під загрозу захист прав вкладників, посилить недовіру до державної політики, спричинить невдоволення у суспільстві.

Оскільки, концепція «брідж-банку» припускає передачу здорових активів і дієздатних пасивів в новий банк, тоді як у старому банку залишаються проблемні борги та кредитори. Це дозволяє продовжити банківське обслуговування і поліпшити фінансове становище проблемного банку, як правило, на період пошуку покупця, тобто, фактично перекинути міст (bridge) через його тимчасової фінансовий розрив.

Література:

1) Крилова В., Ніконова М. Санаційний банк як механізм роботи з нежиттєздатними банками//Вісник НБУ. – 2010. – № 9. С. 26 – 28.

2) Іщенко О.В. Фінансовий механізм санації банків: теоретичні аспекти побудови//Економіка. Фінанси. Право. – 2009. – № 11. – С. 18 – 22.

3) Вовчак О.Д., Скаско О.І., Стасів А.М. Банківський нагляд: Навчальний посібник. – Львів: «Новий Світ – 2010», 2010. – 472 с. (38 – 46).