Економічні науки / Державне регулювання економіки

доц. Ліщинська Л.Б., Пачос О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Оцінювання системи внутрішнього контролю бюджетної установи

Однією з найголовніших складових державного фінансового контролю є вивчення та оцінювання стану внутрішнього контролю бюджетної установи, її якості та організації. Розуміючи важливість питання оцінку внутрішнього контролю, методичні і організаційні питання даного процесу майже не відслідковуються. У вітчизняній літературі питання системи внутрішнього контролю наведенні лише частково і тільки щодо недержаного сектора. Незважаючи на це, внутрішній контроль в бюджетних установах є необхідним, так як він знижує ризик шахрайства, втрат та помилок, мінімізує неефективне використання фінансових і матеріальних ресурсів. Тому дослідження системи внутрішнього контролю та її оцінювання є актуальним і має важливе практичне значення.

Особливості оцінки системи внутрішнього контролю саме в бюджетних установах висвітлені у працях закордонних і вітчизняних вчених: І. Б. Стефанюка, І.К. Дрозд, Н.І. Рубан, О.О. Чечуліної, А.В. Мамишева, В.О. Шевчука, М. Бабиріною, М. Каленським, В. Дорош, С.П. Чорнуцького та іншими.

Метою даної статті є дослідження системи внутрішнього контролю бюджетної установи та її оцінювання.

З точки зору вітчизняного дослідника А.В. Мамишева [2, с.44] внутрішній контроль є управлінським контролем, який покликаний допомагати керівництву в управлінні і виконанні завдань на постійній основі. Тобто це є не одноразова дія, я ряд дій та видів діяльності, що проводиться зазначеними органами на постійній основі, тому внутрішній контроль не повинен розглядатися як окрема система в рамках державного сектора.

На наш погляд, внутрішній контроль є системою, яка складається з певних правил та процедур в середині установи для забезпечення найбільш ефективного використання наявних ресурсів з метою досягнення максимально можливого результату.

Система внутрішнього контролю в бюджетних установах є вкрай необхідною, але в умовах неповного фінансування та обмеження в фінансових ресурсах не завжди можна запровадити систему внутрішнього контролю. Вищестоящі організації не завжди розуміють потребу у створенні даної системи, тому не виділяють кошти для її запровадження [4].

Але якщо, наприклад, матеріальні активи бюджетної установи не будуть захищенні відповідною системою контролю, то вони можуть бути розкрадені або випадково знищені. Використання контрольних моментів також необхідне, щоб попередити неефективне використання наявних ресурсів, уникнути дублювання.

Оцінка ефективності внутрішнього контролю є обов’язковим питанням, яке досліджують під час проведення контрольних заходів суб’єктами державного фінансового контролю в межах наданих повноважень.

Метою оцінки стану внутрішнього контролю є дослідження рівня досягнення суб’єктом господарювання таких цілей: усі рішення керівництва приймаються в межах власних повноважень та вимог законодавства, налагоджено контроль за їх виконанням; усі фінансово-господарські операції достовірно і в повному обсязі фіксуються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності; доступ до грошових коштів і матеріальних цінностей можливий лише за погодженням керівництва; відслідковується відповідність між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю активів, забезпечується їх належне зберігання.

Як зазначається у базових рекомендаціях COSO та стандартах INTOSAI, система внутрішнього контролю включає п’ять пов’язаних компонентів [1]:

1. Середовище управління і контролю – встановлює тон функціонування установки, впливаючи на управлінську і контроль свідомість людей. Вище керівництво такого середовище має просувати такі принципи, як: належну кадрову політику, етичні принципи, раціональну організаційну структуру з чіткими лініями відповідальності, належну комунікацію та комп’ютерну інформаційно-аналітичну систему.

2. Оцінка ризиків – це процес ідентифікації обставин та подій, які можуть зашкодити вищому керівництву досягти управлінських цілей, а також вимірювання можливостей їх появи. Попередня умова оцінювання ризику є встановлення цілей і завдань, пов’язаних на різних рівнях.

3. Контрольна діяльність – це політика і процедура, яка сприяє тому, щоб вживалися необхідні дії для зниження ризиків недосягнення управлінських цілей, а саме: погодження, перевірки, врегулювання спорів, охорона активів та розплід обов’язків.

4. Інформація і комунікація. Управлінцям необхідно покладатися на системи інформації, які б давали можливість здійснювати управлінські функції. Увесь персонал повинен отримувати чітке повідомлення від вищого керівництва, а також розуміти їх власну роль у системі внутрішнього контролю.

5. Моніторинг – це процес, який відслідковує зміни в зовнішньому середовищі, щоб допомогти керівництву відповісти викликам своєчасними, належними та ефективними рішеннями.

Спільні дії та зв’язки між названими компонентами формують інтегровану систему, яка повинна динамічно регулювати на зміни умов.

При оцінюванні системи внутрішнього контролю доцільно навести недоліки системи внутрішнього контролю, які можуть створювати значні ризики, а саме: відсутність або неадекватність інформації для підтвердження фінансових операцій; несвоєчасність та неналежність обліку операцій; недоліки управління і контролю при закупівлі товарів, робіт і послуг; неналежне виконання службовцями своїх обов’язків, недоліки при розподілу повноважень; неналежний захист ресурсів та записів інформації та інше [2, с.43-45].

Нажаль, якщо навіть дана система функціонує, вона може бути не ефективною і не будуть досягатися певні цілі. Належне функціонування внутрішнього контролю залежить завжди від людського фактора, і немає гарантії того, що у системі виключені помилки, випадки шахрайства.

Надійна система внутрішнього контролю вважається центром підзвітності та відповідальності, яка займає провідне місце в процесі модернізації сектора економіки.

Отже, на нашу думку система внутрішнього контролю в бюджетних установах є вкрай необхідною, і доцільно виділяти кошти для її запровадження, адже ефективна система внутрішнього контролю дає змогу управляти значними ризиками, слідкувати за надійністю, достовірністю фінансових даних, інформацією про діяльність. Крім того, налагоджена система дозволить зменшити витрати на проведення зовнішнього фінансового контролю та підвищити її ефективність.

Література:

1. Чорнуцький С.П. Фінансовий контроль // Внутрішній контроль: оцінка стану.- 2007.- №4. – С.53-54.

2. Мамишев А.В. Зовнішнє оцінювання системи внутрішнього управління і контролю бюджетної установи // Фінансовий контроль.-2010.- №7. – С.43-45.

3. Палаженко В.І. Контроль якості контролю // Фінансовий контроль. – 2010.- №5. – С.20-23.

4. Філіпова Ю.М. Оцінка стану внутрішнього контролю в бюджетних установах // Вісник КНЕУ (спецвипуск).- 2003.- №6. – С.207-212.