Сулейманова Е. Р.

Методичні аспекти аудиту фінансової звітності та шляхи його удосконалення

РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет»,Україна

Постановка проблеми. Останнім часом у спеціалізованій ліратурі та на практиці питанням організації і підготовки до аудиту приділяється основна увага, проте методика аудиту фінансової звітності сьогодні залишається найменш розробленою. Від повноти і наукової обґрунтованості методики залежить практичнее застосування, обґрунтування видів аудиту, терміни їх проведення і в цілому ефективність аудиторської роботи. Пріоритетне місце в наукових працях з аудиту відведено методиці аудиту об’єктів бухгалтерського обліку, однак питання загальної методики вивчення фінансової звітності висвітлено недостатньо.

Метою дослідження є виявлення підходів щодо побудови методики аудиту фінансової звітності в науковій та навчально-практичній літературі та розробка пропозицій щодо удосконалення етапів аудиту фінансової звітності, а також їх документального оформлення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Методична стадія є найменш розробленою в усій технології аудиту. Питання методики аудиту фінансової звітності в наукових працях розглядали вітчизняні дослідники: Т.М. Ковбич, Р.О. Костирко, Б.В. Кудрицький, К.О. Редько, Д.А. Янок та зарубіжні дослідники: С.А. Данілкова, Н.М. Кірієнко, С.А. Молодкіна, В.М. Голіков та ін.

Викладення основного матеріалу дослідження. Необхідність складання звітності на сучасному етапі розвитку господарських відносин в Україні визначається потребами в інформації про результати діяльності та фінансовий стан різних учасників господарського життя країни. Таку інформацію можна отримати за допомогою аналізу показників фінансової звітності, які надають загальну характеристику фінансово-майнового стану юридичної особи.

В аудиторській практиці нерідко виникають ситуації, коли звітність не можна вважати достовірною, тобто не всі її показники ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку та не відповідають нормативним вимогам порядку заповнення звітності. Для позначення такої звітності часто використовують такі поняття як “фальсифікована звітність”, “прикрашена звітність”, “викривлена звітність”, “звітність, що містить перекручення, завуальовані дані, приписки”.

Зупинимось на основних етапах методики аудиту фінансової звітності.

Спочатку аудитор вивчає установчі документи підприємства та вивчає питання, що пов’язані з постановкою підприємства на облік у державних установах (наявність свідоцтва та коду платника ПДВ, ідентифікаційний код ЄДРПОУ, знаходження на обліку в органах статистики, у Пенсійному фонді, Фондах соціального страхування тощо). Досліджує відповідність розміру статутного капіталу зазначеного у фінансовій звітності установчим документам та чинному законодавству, вивчає правильність та обґрунтованість змін до статутного капіталу. Встановлює законність видів діяльності: ліцензування, патентування для окремих видів діяльності.

Безпосередньо дослідження фінансової звітності складається з наступних етапів.

Етап І. Перевірка фінансової звітності за формою: повнота заповнення реквізитів і граф звітності; правильність показників на початку звітного періоду; дотримання строків і термінів подання фінансової звітності.

Етап ІІ. Перевірка правильності складання кожної з форм звітності: арифметична перевірка кожної з форм; вивчення правильності ведення обліку; перевірка відповідності показників звітності даним бухгалтерського обліку.

Етап ІІІ. Перевірка узгодженості показників форм фінансової звітності

Розпочати дослідження звітності аудитор повинен із визначення відповідності форм звітності затвердженим нормативними документами формам і складання усіх типових форм.

На початковому етапі звітні форми перевіряються щодо:

– правильності заповнення їх адресної частини. Встановлюється зазначення повної назви підприємства, виду діяльності відповідно до Статуту. Визначення виду діяльності та правильності його зазначення у формі необхідні аудитору для правильної класифікації доходів і витрат підприємства, звітність якого досліджується, за ознакою виду діяльності;

– повноти заповнення реквізитів і показників рядків і граф звітності: перевіряється, чи у правильних одиницях виміру (тисячах гривень з одним знаком після коми) складено звітність, чи проставлені прочерки в тих рядках звітності, які не містять жодних показників.

Аудит за змістом слід розпочинати з перевірки відповідності даних статей форм звітності на початок звітного періоду даним цих форм на кінець попереднього звітного періоду. Наступною за описаною є безпосередня перевірка відповідності показників даних бухгалтерського обліку та інших документів підприємства.

Перш за все, перевіряється тотожність відображеної у звітності величини статутного капіталу даним засновницьких документів. У процесі вивчення аудитором засновницьких документів необхідно також визначити чи відповідають відображені у звітності види господарських засобів і джерел їх утворення передбаченому в установчих документах виду (чи видам) діяльності підприємства.

Особливій увазі підлягають відображені в обліку операції зі зменшення суми неоплаченого капіталу, тому важливо також перевірити доречність і правильність кореспонденцій рахунків, які відображають такі зміни неоплаченого капіталу. Після цього перевіряють чи ідентичні дані бухгалтерського обліку даним звітності підприємства. При здійсненні перевірки достовірності розміру та Сум власного капіталу, що відображений у фінансовій звітності, перевіряється чи передбачено у статутних документах існування можливості створення підприємством інших, крім статутного, видів власного капіталу в розмірі, відображеному у звітності. Визначення правильності та доцільності відображення у фінансовій звітності власного капіталу підприємства є частиною підтвердження якості показників звітності на підстав даних бухгалтерського обліку.

Аудитор, встановлюючи достовірність звітності порівнює дані бухгалтерського обліку та інших документів підприємства та показники звітності, використовуючи такий прийом документального контролю як взаємна перевірка. Вона полягає у порівнянні показників звітності підприємства з даними первинних документів і зведених облікових документів (журналів за кредитом субрахунків бухгалтерського обліку й відомостей до них, Головною книгою) про здійснені господарські операції підприємства. Для забезпечення ефективності проведення аудиту достовірності звітності за допомогою порівняння її показників з даними бухгалтерського обліку доцільно складати порівняльні таблиці, які будуть раціональними та зручними у використанні та забезпеченні раціонального оформлення робочих документів аудитору. За допомогою зведення результатів перевірки у таблицю перевіряється відповідність залишків рахунків бухгалтерського обліку за Головною книгою та обліковими регістрами показникам фінансової звітності.

За підсумками проведеного порівняння аудитору доцільно складати альтернативні форми фінансової звітності, для чого можуть використовуватися спеціальні комп’ютерні програми. Складання альтернативної звітності забезпечує правильність відображення залишків і оборотів за рахунками Головної книги у відповідних рядках фінансової звітності, впевнитися у тотожності контрольних величинтформ фінансової звітності.

При перевірці правильності показників дебіторської та кредиторської заборгованостей особлива увага приділяється реальності сум статей звітності за розрахунками з фінансовими, податковими органами, установами банків тощо.

У випадку виявлення сумнівної та безнадійної заборгованості аудитор зобов’язаний встановити причини утворення такої заборгованості, дату її виникнення та відповідальних за таку ситуацію посадових осіб.

У процесі дослідження дебіторської та кредиторської заборгованості, відображеній у балансі, встановлюються також суми несвоєчасно погашеної кредиторської заборгованості. Обов’язково з’ясовуються причини такого становища.

Одночасно з перевіркою відповідності звітності даним бухгалтерського обліку здійснюється перевірка належності підприємству активів, відображених у балансі. Для цього аудитором встановлюється наявність майнових прав юридичної особи на господарські засоби, відображені у звітності. У процесі вивчення належності підприємству майна перевіряється також законність та правильність документального оформлення здійснених ним операцій з придбання, зберігання, використання або реалізації господарських засобів відповідно до діючого законодавства.

Ще одним об’єктом дослідження аудитора при встановленні достовірності показників звітності є точність та об’єктивність бухгалтерського обліку результатів переоцінки майна; правильності класифікації активів і пасивів, їх розподілу на категорії, види, підвиди.

Окремою ділянкою перевірки аудитора є вивчення правильності складання кореспонденції рахунків із визначення результатів діяльності за звітний період, оскільки ці кореспонденції рахунків визначають той фінансовий результат, який буде відображений у звітності підприємства. Разом із тим, аудитором вивчається правильність визначення на підприємстві відстрочених податкових активів і зобов’язань.

Наступним етапом аудиту фінансової звітності є перевірка ув’язки показників різних форм фінансової звітності за один і той же звітний період. При проведенні аудиту фінансової звітності спочатку необхідно здійснювати перевірку достовірності відповідних показників звітності на підставі їх порівняння з даними синтетичних регістрів бухгалтерського обліку, а вже потім – ув’язку показників окремих форм фінансової звітності між собою.

При дослідженні відповідності форм звітності аудитору потрібно використовувати як загальнонаукові так і спеціальні методи дослідження: логічне мислення у поєднанні з методом порівняння, прийомами документального контролю, методами економічного аналізу. Як правило, для цієї перевірки використовуються таблиці, складені спеціалістами аудиторських фірм.

Перевіряючи фінансову звітність клієнта, аудитор повинен підтверджувати показники відображені у фінансовій звітності фактичною наявністю, оскільки для складання аудиторського висновку потрібно подати достовірну, точну інформацію

Висновки та перспективи подальших досліджень. Пріоритетне місце в наукових працях з аудиту відведено методиці аудиту об’єктів бухгалтерського обліку, однак питання загальної методики вивчення звітності висвітлено недостатньо.

Ступінь достовірності фінансової звітності вивчається за допомогою таких прийомів і способів: загальнонаукових, розрахунково-аналітичних, методичних прийомів документального та фактичного контролю.

Запропоновано загальну послідовність дій аудитора при дослідженні звітності з метою її підтвердження, яка полягає у: визначенні відповідності форм звітності затвердженим нормативними документами формам; вивченні правильності заповнення їх адресної частини, граф “на початок періоду”, “за звітний період” форм звітності; дотримання встановлених законодавством термінів подання фінансової звітності; арифметичній перевірці форм звітності, перевірці звітності з точки зору якості її змісту; перевірці дотримання підприємством принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, передбачених для складання та подання фінансової звітності підприємства; перевірці показників даних бухгалтерського обліку та інших документів підприємства; перевірці ув’язки показників різних форм фінансової звітності за один і той же звітний періодпідтвердженні показників відображених у фінансовій звітності фактичною наявністю.

Перспективою подальших досліджень є розробка методик аудиту фінансової звітності залежно від виду аудиту та обставин, що спричиняють проведення аудиту.

Література:

1. Бигаева З.Б. Прибыль предприятий как экономическая категория / З.Б. Бигаева [Электронный ресурc] – Режим доступа: http://yandex.ua/yandsearch?text 146.

2. Давидов Г.М. Аудит: [навч. посіб.] / Г.М. Давидов. – [2-ге вид., перероб. і доп.]– К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 363 с.

3. Дряхлов В.В. Основы аудита: курс лекций / В.В. Дряхлов. – [2-е изд., перераб. и доп.] – М.: “Издательство Гном и Д”, 2001. – 272 с.

4. Загородній А.Г. Аудит: теорія і практика / ЗагороднійА.Г. та ін.. – Львів: Видавн. Національного університету “Львівська політехніка”, 2003. – 364 с.

5. Закон Украины «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности» от 16.07.1996 г. № 996 – [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.nibu.factor.ua/info/Zak_basa/Z996/.

6. Костирко Р.О. Удосконалення аудиту фінансової звітності акціонерних товариств. Монографія / Р.О. Костирко. – Луганськ: вид-во СНУ ім. В.Даля, 2003. – 300 с.

7. Костюк Г.И. Проверка бухгалтерской отчетности аудитором / Г.И. Костюк // Бухгалтерский учет. – 2003. – № 4. – С. 49-58.

8. Кулаковська Л.П. Основи аудиту: навчальний [посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти] / Л.П. Кулаковська, Ю.В. Піча. – К.: “Каоавела”; Львів: “Новий світ – 2000”, 2002. – 504 с.

9. Нитецкий В.В. Практикум общего аудита: [учеб.-практ. пособие] / В.В. Нитецкий, Ф.В. Зайнетдинов. – М.: Дело, 2000. – 416 с.

10. Шишкоедова Н.Н. Ищем и устраняем ошибки в годовой отчетности / Н.Н Шишкоедова // Бухгалтерский учет в издательстве и полиграфии. – 2004. –№ 3 (63). – С. 18-37.