Экономические науки/ 2. Финансы и банковское дело

Тодосейчук А.С., Кирилюк Т.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган – Барановського, Україна

Кредитний ризик банківської системи

Банківська діяльність нерозривно пов'язана з ризиком. Кожен комерційний банк вирішує проблему максимального прибутку за оптимального рівня ризику.

Поняття "ризик" в економічній літературі вживається досить часто і носить багатогранний характер. Одне із визначень характеризує ризик ймовірність того, що очікувана подія не відбудеться або відбудеться з певними відхиленнями, що, зрештою, призведе до небажаних наслідків [1].

На сьогодні найважливіше місце серед всіх можливих ризиків для вітчизняних банків посідає кредитний ризик.

Метою статті є визначити сучасні методи управління банківським кредитним ризиком в умовах діяльності вітчизняних банківських установ.

Проблемам визначення та вимірювання кредитного ризику займалися багато наукових авторів, таких як Л.О. Примостка, М.І. Савлук, В.В. Платонова, М.А. Рогова, І.М. Кривцун, А. Герасимович, П. Довгорук та інших вітчизняних та зарубіжних авторів, у яких містяться як теоретичні, так і практичні рекомендації щодо управління кредитним ризиком комерційного банку.

Згідно з Положенням „Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, кредитний ризик - ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься) [2].

Основними причинами виникнення ризику в банківській системі є:

1) невизначеність цілей, завдань та критеріїв для оцінки кредитного ризику;

2) недостатність часу для реальної оцінки ситуації в банку;

3) приховування, невірність або нестача необхідної інформації;

4) недосконалість законодавчих та нормативно-правових актів;

5) елемент випадковості.

Управління банківським кредитним ризиком - це процес з чіткою послідовністю методів управління кредитним ризиком банку.

Можна виділити три основні цілі управління банківським кредитним ризиком:

1. Попередження ризику. Дана мета досягається шляхом ліквідації передумов виникнення кредитного ризику в майбутньому.

2. Підтримка ризику на визначеному рівні. Ця мета припускає дотримання банком вимог щодо рівня ризику, що встановлюється центральним банком, а також визначається самим банком відповідно до власної ризикової стратегії.

3. Мінімізація ризику при деяких заданих умовах, що охоплює комплекс заходів прямого впливу на кредитний ризик.

Стосовно управління кредитним ризиком комерційного банку досить добре вивчені такі методи регулювання ризику як диверсифікація портфеля активів, аналіз платоспроможності позичальника, створення резервів для покриття кредитного ризику, аналіз і підтримка оптимальної структури кредитного портфеля, вимога забезпеченості позичок і їх цільового використання. [3]

Система управління кредитним ризиком у комерційному банку складається з двох підсистем: керованої (чи об'єкта управління) і керуючої (чи суб'єкта управління). Основний об'єкт управління в ризиковому кредитному менеджменті - це кошти, що знаходяться в діловому обороті комерційного банку, і пов'язаний з ними кредитний ризик. Суб'єкт управління - це структурні підрозділи чи організаційні одиниці банку, що здійснюють процес управління кредитним ризиком на основі використання специфічних трудових, інформаційних, матеріальних і фінансових ресурсів.

Показники кредитного ризику банку (індивідуального і сукупного), отримані в результаті аналізу ризикової ситуації, є основою для застосування тих чи інших методів регулювання ризику. Оцінку кредитного ризику розподіляють на два взаємодоповнюючих види: якісну і кількісну. Перша являє собою ідентифікацію всіх можливих факторів кредитного ризику, а також стадій кредитного процесу, при виконанні яких ризик виникає, друга - вираження передбачуваних втрат у балах, цифрах, грошових одиницях.

Найбільш широко застосовуються методи зниження (мінімізації) кредитного ризику, зміст яких складають такі заходи:

- раціоналізація кредитів;

- резервування коштів на покриття можливих збитків по сумнівних боргах;

- диверсифікованість кредитів;

- структурування кредитів.

Особливе значення для банку має метод зниження ступеня кредитного ризику, що припускає створення за рахунок внутрішніх ресурсів банку власного резервного фонду.

Ключовим інструментом тактичного управління ризиком у сфері зниження кредитного ризику є методи диверсифікації кредитів. Вони припускають розподіл, з одного боку, позичок банку між широким колом клієнтів, а з іншого боку - відповідальності між учасниками угоди.

Методи страхування кредитного ризику банку представлені двома видами:

- страхування кредитного ризику за допомогою страхової організації;

- страхування кредитного ризику з використанням похідних фінансових інструментів.

Страхування, чи передача ризику страхової організації, являє собою передачу ризику від одного суб'єкта управління (страхувальника) до іншого (страховика) [4].

Ефективність системи управління кредитним ризиком багато в чому залежить від якості інформаційної підсистеми банку, завдання якої полягає в доборі, збереженні і наданні кредитної інформації на різні ланки управління банку.

На практиці банки можуть використовувати три головних джерела інформації про клієнтів: власну базу даних; інформацію, надану самим клієнтом; зовнішні бази даних, створені державними чи приватними організаціями [3].

Перспективою в Україні є створення рейтингових агентств для оцінки фінансового стану банку, які будуть стимулювати банки для поліпшення методів управління ризиків.

Таким чином, серед методів регулювання кредитного ризику комерційного банку виділяють такі, як диверсифікація портфеля активів, аналіз платоспроможності позичальника, створення резервів для покриття кредитного ризику, аналіз і підтримка оптимальної структури кредитного портфеля, вимога забезпеченості позичок і їх цільового використання.

Література:

1. Постанова Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року № 279 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», http://zakon.rada.gov.ua

2. Примостка Л.О. Управління банківськими ризиками: навч.посібн. /Л.О. Примостка. - К.: КНЕУ, 2007. - 616 с.

3. Кривцун І.М. Управління ризиками комерційного банку /

І.М. Кривцун, О.І. Кутник // Регіональна економіка. - 2008. - № 4.

4. Основні показники діяльності банків України на 01.01.2009 р. // Вісник НБУ.- № 3. - 2009.- с. 48.