Економічні науки /10. Економіка підприємства

доц. Хачатрян В. В., Клименко М. А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Вплив трудових ресурсів на діяльність підприємства

Здійснення ефективної економічної діяльності підприємства, випуск продукції, яка була конкурентоздатна не лише на вітчизняних ринках, залежить не тільки від матеріально-технічного забезпечення підприємства, але і від достатньої кількості висококваліфікованих кадрів і ефективного управління ними.

Питанням управління трудовими ресурсами і їх впливу на діяльність підприємства присвячені праці багатьох українських учених. Серед них: Кирич Н. О., Смачило В. Т., Осовська Г. В., Жуковський М. О. та інші.

Слід зазначити, що на сьогодні проблема управління конкурентоспроможності трудових ресурсів недостатньо грунтовно досліджена. У роботах більшості учених більше уваги приділялася фінансовим, виробничим питанням, проблемам матеріально-технічного забезпечення або збуту готовій продукції, не приділяючи при цьому належної уваги людям, які забезпечують роботу організації.[1]

Перш за все треба відзначити, що трудові ресурси підприємства є невичерпним резервом підвищення ефективності діяльності підприємства, важливим стратегічним потенціалом, що впливають на його конкурентоспроможність та визначають напрями подальшого розвитку.

Вплив трудових ресурсів на діяльність підприємства безперечний. Від забезпеченості підприємства достатньою кількістю робітників необхідного рівня кваліфікації і досвіду залежить рівень продуктивної діяльності підприємства, зокрема, підвищення ефективності управління персоналом сприятливо впливає на ефективність використання устаткування, машин, механізмів, своєчасність виконання робіт, і як результат, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та інші показники [2].

Для досягнення стійкішого конкурентного положення підприємство повинне постійно розробляти програми розвитку персоналу. Тобто таких програм, які забезпечували б працівникам задоволення багатьох потреб, розвиток і підвищення професійного і загальноосвітнього рівня. На основі цього працівникам пропонується досить широкий набір стимулів, які б забезпечили їх позитивне відношення до праці. Наприклад, залучення працівників до управління виробництвом; робота в цільових групах по розробці перспективних спеціальних проектів; горизонтальні ротації в рамках фірми і її філій, у тому числі іноземних й інші. Постійне зростання професійної майстерності, придбання знань, навиків і умінь (тобто конкурентоспроможності персоналу) безперервна освіта - об'єктивний процес розвитку персоналу, у тому числі і управлінського. Він диктується вимогами ринку .

По Жуковського М.О. основними межами кваліфікації конкурентоспроможності робочої сили є:

- багатопрофільність;

- високий рівень загальної і технічної культури;

- динамізм [1].

Багатопрофільна кваліфікація базується на тому, що робітник розширює профіль своєї діяльності і поєднує декілька спеціальностей. Це сприяє збільшенню продуктивності праці і зростанню творчого потенціалу. Ще одна особливість кваліфікації - це високий загальноосвітній і технічний рівень персоналу.

Для того, щоб виробництво відповідало вимогам часу, створюються системи підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації. Смачило В.Т. визначає такі форми підвищення кваліфікації персоналу :

– організована і неорганізована (самоосвіта);

– професійно або проблемноорієнтована (по потребах), направлена на формування необхідної організаційної поведінки;

– заснована на стандартних або спеціальних (загальних і конкретних) програмах;

– призначена для цільових груп (керівники, фахівці) або для всього персоналу.

Таким чином, трудові ресурси є одним з найважливіших чинників, який впливає на ефективність діяльності підприємства. Для того, щоб досягти ефективнішого використання трудових ресурсів на підприємствах України необхідно: залучати персонал до вирішення всіх питань, відносно функціонування підприємства (робітники повинні усвідомити всі реальні проблеми, з якими стикається організація); слід знаходити ефективні підходи для поліпшення функціонування організації ( вивчення постанов і проблемам гуманізації праці, планування кар'єри і розвитку, системи оплати і доходів, введення гнучкого робочого графіка) [3] .

Необхідно розробляти стратегії управління персоналом з врахуванням світового досвіду. Вкладення в людські ресурси стають довгостроковим чинником конкурентоспроможності і виживання фірми. У зв'язку з цим витрати, пов'язані з персоналом, розглядаються вже не як «прикрі» витрати, а як інвестиції в людський капітал – основне джерело прибутку.

Література:

1. Кирич, Н.О. Ефективне використання трудових ресурсів як фактор стабілізації функціонування підприємств // Україна: аспекти праці. - 2009. - №3. - С.39-42.

2. Жуковський, М.О.Трудові ресурси як складова конкурентоспроможно- сті підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №2. - С.54-59.

3. Смачило, В.Т. Формування механізму перерозподілу трудових ресурсів із застосуванням систем стимулювання // Україна: аспекти праці. - 2009. - №3. - С.32-39.