Ліщинська Л.Б. , Семчук Ю.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,Україна

Аспекти розвитку внутрішнього аудиту в системі фінансового контролю

Розвиток правового механізму внутрішнього аудиту в системі державного фінансового контролю характеризується в Україні суттєвим розривом між бажаним нормативно-правовим статутом внутрішнього аудитора та реальним законодавством, в якому недостає системності і визначеності внутрішнього аудиту як активного елементу державної політики. На сьогодні як вже відомо, до чого призвело ослаблення державного фінансового контролю: бюджетні мільярди витрачено не за призначенням або розкрадено; мільйони вкладників та інвесторів обдурено.

В нашій країні організація системи внутрішнього аудиту на великих суб’єктах господарювання формуються з урахуванням всесвітньої практики. Загальне дослідження концептуальних засад чинних систем аудиту та внутрішнього аудиту в Україні показало, що вони обіймають три сфери:

1) законодавчу;

2) нормативну;

3) інструктивну.

Слід відзначити, що дослідження практики внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю в Україні в умовах сьогодення є актуальним . Відомо, що при використанні роботи інших фахівців здійснюється оцінка роботи служб внутрішнього аудиту. Слід підкреслити, що процедури, передбачені в даному Міжнародними стандартами аудиту, слід застосовувати лише до тих видів діяльності внутрішньої аудиторської перевірки, які є релевантними аудиторській перевірці фінансових звітів. Зовнішній аудитор повинен розглянути роботу служби внутрішнього аудиту та оцінити його вплив на процедури зовнішнього аудиту. Цікавим з наукової точки зору є оцінка і перевірка роботи внутрішнього аудиту, яка означає необхідність перевірки роботи для підтвердження її відповідності цілям зовнішнього аудиту.

Наукове обґрунтування внутрішнього аудиту передбачає, зокрема розробку етики і стандартів внутрішнього аудиту. Під стандартами внутрішнього аудиту розуміємо критерії, якими оцінюється і визначається якість робочих операцій відділу внутрішнього аудиту. Вони призначені для ознайомлення з такою практикою проведення внутрішнього аудиту, якою вона повинна бути. Стандарти спрямовані на надання допомоги внутрішнім аудиторам всіх типів організацій де б вони не працювали.

Інструктивна сфера внутрішнього аудиту передбачає розробку документів, необхідних для реалізації стандартів. Ця сфера в Україні є недостатньо розвинута, хоч має великі перспективи.

Слід відзначити, що в системі комерційних банків щодо внутрішніх аудиторів діє Кодекс професійної етики внутрішніх аудиторів банківських установ, програма підготовки аудиторів банківських установ України, діють інші організаційні рішення. Цікавим з наукової точки зору є той факт, що 1 жовтня набув чинності розроблений Європейським Союзом регламент щодо посилення внутрішнього контролю в банках країнах-членів ЄС. Регламент встановлює відповідність керівних органів банків за організацію і здійснення внутрішнього контролю в ньому є вимога створення в кожному банку служби внутрішнього аудиту.

В Україні розвиток внутрішнього аудиту почався зі створення відділів внутрішнього аудиту в комерційних банках (Постанова Правління Національного банку України від 20.03.1998 р. №114 затверджено “Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України”). Наявність служби внутрішнього аудит в банківських установах визначено як одну з обов’язкових умов отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності. На основі Національних стандартів кожний комерційний банк може розробляти власні внутрішні стандарти аудиту. Головне призначення внутрішніх стандартів полягає у встановленні єдиних правил проведення аудиторських перевірок у конкретному банку.

Проте особливий науковий інтерес викликає проблема юридичної відповідальності аудитора , внутрішнього аудитора в Україні. Однак, чинне законодавство України не передбачає юридичну відповідальність аудиторів перед третіми особами. Проблема визначення рівня відповідальності аудитора перед третіми особами в судовому порядку постійно змінюється і не є до кінця вирішеною. Порівняно недавньої новацією у справах про “недбалість” стала ідея, про те, що ситуація, коли позивач "зайво покладався" на фінансову звітність та висновок аудитора, є "взаємною недбалістю". У справах, де можна встановити факт “взаємної недбалості”, розмір штрафів аудитора, визнаного недбалому, значно зменшується.

Можна сказати, що «внутрішній аудит» – це якісно новий вид внутрішнього контролю. В Україні система внутрішнього аудиту обіймає три сфери: законодавчу; нормативну; інструктивну. Законодавчими основами формування системи внутрішнього аудиту в Україні є Господарський та Цивільний кодекси України, закони, внутрішні розпорядчі документи підприємства. В нормативних документах України поняття “внутрішній аудит” розглядається як складова частина управління у двох структурах: у органах Державного казначейства України та у комерційних банках. Теорія внутрішнього аудиту складається з трьох основних елементів: концепції, постулати, аудиторські стандарти (правила). Юридична відповідальність аудитора, внутрішнього аудитора перед суспільством, державою, власниками, керівництвом суб’єкта господарювання, третіми особами повинна бути мак Наші пропозиції щодо розвитку правового механізму внутрішнього аудиту в системі державного фінансового контролю умовах економічної кризи в Україні полягають у наступному: внесення необхідних змін та доповнень і положень в чинне законодавство щодо відповідальності аудиторів за якість аудиту не лише перед Аудиторською Палатою України, а, в першу чергу, перед третіми особами; внесення змін до чинних Міжнародних стандартів аудиту, стандартів внутрішнього аудиту та розробка механізму практичного їх застосування в Україні, створення коментарів у повному обсязі, наприклад щодо визначення певних випадків, коли внутрішній аудитор обов’язково повинен нести відповідальність або коментування заходів впливу, які можуть застосовуватися до внутрішніх аудиторів у зв’язку з некваліфікованим проведенням аудиторських перевірок; внесення змін у Цивільний кодекс України щодо відповідальності внутрішнього аудитора за некваліфіковане проведення незалежного експертного оцінювання управлінських функцій суб’єкта господарювання; застосування зарубіжної концепції “порівняльної недбалості” при визначенні рівня відповідальності внутрішнього аудитора перед власником, керівництвом підприємства, третіми особами в судовому порядку; удосконалення механізму юридичної відповідальності внутрішнього аудитора за зміст звітності, повноту внесення коректив щодо результатів перевірки; розвиток системи страхування професійної відповідальності внутрішніх аудиторів.

Таким чином можна зробити висновок, що запровадження та розвиток правового механізму внутрішнього аудиту в системі фінансового контролю є важливою умовою удосконалення практики та підвищення якості та ефективності здійснення внутрішніх аудиторських перевірок у суб’єктах господарювання, а також, відповідно, і функціонування господарських установ, що у свою чергу, є запорукою стабільності та надійності господарської системи в цілому. Напрямком подальшого наукового дослідження є організація служби внутрішнього аудиту на підприємстві.

Література

1. Борисенко М. В. Організація і методика внутрішнього контролю на підприємствах: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.09 /Київський національно-торговельно-економічний університет. – Київ, 2008. – 21 с.

2. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року № 3125-ХІІ – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: rada.gov.ua

3. Пантелєєв В. П. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Професіонал, 2008. – 400 с.

---