Экономические науки/ Экономика предприятия

К. с. г. н., професор Заболотний Г.М., к. е. н. Колесник Т.В.,

магістр Іванова Г.М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Ефективне управління оборотними активами підприємства

Ефективно управляючи оборотними активами можна достатньо швидко досягнути позитивних результатів у фінансовому оздоровленні підприємства. Розробка стратегії фінансового оздоровлення підприємств включає розробку принципів управління оборотними активами як найбільш мобільною частиною майна, що є актуальним питанням сьогодення.

Вагомий внесок у розвиток теорії та практики управління оборотними активами підприємств зробили такі вітчизняні і зарубіжні вчені: І.О. Бланк, Є.Ф. Брігхем, Г.М. Заболотний, І.Д. Лученок, Є.В.Мних, Р.С. Сайфулін та В.В. Янковська.

Мета роботи полягає у визначенні сутності поняття “оборотні активи” та пропозиції, щодо більш ефективного їх використання на підприємствах.

Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу, або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Іншими словами, оборотні активи - термін, який використовується в бухгалтерському обліку, визначає як найменування другого розділу активу бухгалтерського балансу, тобто до оборотних активів відносяться ті активи, які у бухгалтерському балансі відображаються у його другому розділі. У бухгалтерському балансі до оборотних активів відносять матеріально-виробничі запаси, які включають: 1. матеріально-речові цінності, які використовуються у тому чи іншому виді діяльності як предмети праці: сировина і матеріали, комплектуюча продукція, запасні частини, паливо; 2. продукти праці: готова до реалізації продукція, товари (на складах постачально-збутових, торгівельно-закупочних та інших торгівельних організацій), напівфабрикати власного виробництва, а також продукція незавершеного виробництва (продукція, яка не пройшла весь технологічний цикл обробки: вироби не укомплектовані, які не пройшли випробувань та технічну прийомку, незавершені роботи); 3. засоби праці, які приносять дохід або які експлуатуються в інших цілях менш 12 місяців, а також основні засоби вартістю менш 1000 грн.; 4. грошові кошти, які включають гроші в касі підприємства, на розрахунковому рахунку та інших банківських рахунках, у тому числі на валютному рахунку (готівка); 5. дебіторська заборгованість, яка утворюється у вигляді грошових боргів підприємству за відпущені покупцям і замовникам продукцію, товари (виконані роботи, зроблені послуги) на умовах і за вартістю, обумовлених господарським договором, до моменту їх оплати; 6. короткострокові фінансові вкладення - це вкладення підприємства у короткострокові ліквідні цінні папери (акції, облігації, сертифікати), придбані для отримання доходів у строк, який не перевищує один рік, а також у наданні короткострокових (до року) позик іншим господарським суб'єктам [3].

По балансу підприємства дослідник може судити про характеристики активів компанії. Велика сума накопиченої амортизації по відношенню до наявного нерухомого майна, машинам і устаткуванню, дає підстави вважати, що у компанії старе устаткування, яке вимагає оновлення. Якщо в балансі є великі суми наявного капіталу, можна припустити, що є надлишкові засоби. Для виявлення тенденцій у використанні наявних у компанії ресурсів використовується ряд коефіцієнтів, які ґрунтуються на співвідношенні товарообігу і величини капіталу, необхідного для забезпечення такого обсягу операцій.

Частіше всього використовується такий коефіцієнт, як відношення чистого доходу від реалізації до загальної суми активів або чистого доходу від реалізації до нетто-активів. Таким чином можна визначити, яка кількість вкладених активів необхідна для забезпечення даного рівня реалізації продукції, тобто яка сума доходу виходить на кожний, наприклад, долар або на кожну гривню вкладених активів.

Необхідно відмітити, що це, в ліпшому випадку, дуже приблизний показник, оскільки в балансах більшості підприємств, що закріпилися на ринку, показуються по первинній вартості самі різні активи, придбані в різний час. Балансова вартість таких активів часто не має нічого спільного з їх реальною вартістю, при цьому така розбіжність поглиблюється в умовах інфляції і при підвищенні вартості таких активів, як, наприклад, земля. Саме така невідповідність балансової і реальної вартості викликає бажання до поглинення даної компанії з метою реалізації наявної в ній додаткової вартості.

Ще одне викривлення реального стану може бути пов'язане з різнобічними видами діяльності компанії: в той час, коли значна частина виробничої діяльності вимагає залучення великої кількості активів, інші види діяльності, наприклад, сфера обслуговування або оптова торгівля вимагають відносно меншої кількості активів для отримання певного обсягу доходу. Тому, по можливості, виконуючи аналіз, необхідно прагнути до розподілу фінансових показників по основних видах діяльності або видах продукції, і коефіцієнт оборотності активів поряд з іншими показниками допоможе визначити сприятливі чи несприятливі результати діяльності [2].

Отже, одним із основних чинників покращення діяльності підприємства є ефективне використання їх оборотних активів, які займають значне місце в структурі активів підприємства. Від ступеня ефективності їх використання залежить стан підприємства, галузі, національної економіки та задоволення потреб суспільства.

Література:

1.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” затверджене наказом МФУ №131 від 14.06.2000 р.

2.Ринкова трансформація господарства регіону (кластерний підхід): Навч. посіб. / Г.М. Заболотний, О.М. Дідик, В.І. Захарченко, А.М. Ступницький. – Вінниця: Видавничий відділ ВДАУ, 2006. – 395 с.

3. Янковська В.В. Економічна сутність оборотних активів підприємства// Міжнародний збірник наукових праць. Випуск 1 (16) – c. 347-350.