“Экономические науки”/14.Экономическая теория.

к.е.н. Кравчук П.Я.

Луцький національний технічний університет

Європейська інтеграція України та її зовнішньоекономічна безпека

Проблема зовнішньоекономічної безпеки постає одночасно з виникненням держави, державних інститутів та встановленням зовнішньоторговельних зв’язків. Категорія безпеки є універсальною, оскільки проблема безпеки була й залишається актуальною не тільки для ринкових економічних систем, а й для планових і традиційних економік усіх країн світу. Актуалізація проблеми безпеки зумовлена тим, що сучасне суспільство існує в умовах “мегаризиків” і кваліфікується як “суспільство ризиків”.

Однією із серйозних проблем залучення України до світогосподарських процесів є  забезпечення зовнішньо-економічної безпеки держави. Потреба в поглиблених дослідженнях зміни умов зовнішньої торгівлі зумовлюється тим, що інтеграція в європейську економіку розглядається як головний момент розвитку національної економіки України, а з отриманням Україною від Європейського Союзу (ЄС) статусу країни з ринковою економікою потребує розроблення нової, раціональнішої моделі зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, зовнішньоекономічна безпека полягає в мінімізації збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників, створенні сприятливих умов для розвитку економіки шляхом її активної участі у світовому розподілі праці, відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам.

Нині зовнішньоекономічна діяльність значною мірою лібералізована без опанування державою відповідних контрольно-регулюючих функцій, притаманних ринковій економіці, без урахування специфіки перехідного періоду, що створює серйозну загрозу економічній безпеці України.

Процес "відкривання" національної економіки повинен здійснюватися в результаті її структурної перебудови, поетапно і зважено, з урахуванням особливостей України. До того ж слід врахувати, що абсолютно відкритої економіки, тобто такої, коли без будь-яких обмежень через державні кордони здійснюється рух товарів, капіталів і робочої сили не має жодна країна світу. Всюди, виходячи з національних інтересів, уряди відповідних країн регулюють зовнішньоекономічну діяльність. Процес відкривання повинен відповідати стану конкурентоспроможності національної економіки, інакше під тиском сильних іноземних конкурентів вітчизняні виробники будуть усунені з внутрішнього ринку.

Що стосується інтеграції країни у світову економіку, то, з одного боку, значна частка її експорту у світовій торгівлі дає змогу впливати на інші країни, а з іншого – проникнення іноземного капіталу в національну економіку посилює вплив на її економічний розвиток ззовні.

Відповідно до класичної теорії інтеграції вигоди від створення регіональних торговельних союзів збільшуватимуться відповідно до більш значного зниження тарифів у взаємній торгівлі, глибшої розбіжності в забезпеченості виробничими ресурсами і в інших факторах, які створюють порівняльні переваги, та зменшення перешкод на шляху розвитку внутрішньорегіональної торгівлі (наприклад, транспортні витрати) щодо бар’єрів, які обмежують торгівлю з третіми країнами (наприклад, транспортні витрати, тарифи або нетарифні бар’єри).

Баланс переваг та ризиків інтеграції України в ЄС залежатиме від рішень, ухвалених в економічній політиці та правовій системі, а також від підготовки суб’єктів господарювання. З огляду на це точне визначення зазначених позицій сьогодні неможливе. Переваги, які Україна отримає від інтеграції, будуть і безпосередніми (розширення доступу до ринків, приплив капіталу, прямі трансфери коштів з ЄС), і опосередкованими (оптимальніше розміщення виробництва, підвищення ефективності господарських процесів, заощадження завдяки зменшенню бар’єрів для операцій з державами - членами ЄС). Значна частина цих переваг матиме довготривалий характер, оскільки їх рівень залежатиме від успішного перебігу інтеграційних процесів (наприклад, від реакції закордонних інвесторів і розмірів припливу капіталу). Ризики процесу інтеграції пов’язані насамперед з потребою в заходах з приведення у відповідність до норм ЄС – і на рівні макроекономічному, і на рівні окремих підприємств. Деякі ризики зумовлено потребою модернізації економіки і правової системи, а також зміцненням ринкової економіки в Україні. Серед таких ризиків можна виокремити подальше прискорення структурних змін у сільському господарстві, зокрема швидкий відплив робочої сили із сільського господарства до інших секторів економіки може призвести до збільшення тиску на ринок праці; збільшення припливу іноземного капіталу може спричинити підвищення курсу гривні; затвердження норм та стандартів ЄС зумовить зростання виробничих витрат, хоча це буде компенсуватися кращою якістю товарів і послуг.

Стратегія здобуття членства України в ЄС за умов гарантування зовнішньоекономічної безпеки держави повинна враховувати потребу швидкого пристосування національної економіки до відкриття кордонів для суб’єктів господарювання держав - членів ЄС. З одного боку, з’являться можливості для діяльності українських підприємств на ширшому європейському ринку, з другого, – слід очікувати, що українська економіка зіткнеться зі зростанням конкуренції. З цією метою стратегічним напрямом забезпечення зовнішньоекономічної безпеки є створення конкуренто-спроможної економічної системи, здатної конкурувати на відкритому європейському просторі, гарантувати вільний рух факторів виробництва, витримувати конкурентний тиск і відповідати тим зобов’язанням, які стоять перед усіма країнами - членами ЄС, а саме брати активну участь у розбудові економічного і валютного союзу.