Экономические науки/7. Учет и аудит

Довгунь А.Я.

Буковинська державна фінансова академія

Необхідність використання ERP- та BPM-систем в управлінському обліку

Сучасний стан розвитку підприємств практично усіх галузей, зважаючи на стрімкий розвиток компаній і підвищення складності завдань, характеризується удосконаленням процесів управління. Це супроводжується високою динамічністю ринків підприємств і жорсткою конкуренцією між ними. У нинішніх умовах організаціям важливо побудувати такі системи управління, які дозволяють швидко та організовано виявляти і вирішувати управлінські проблеми, що виникають, а в ідеалі - передбачати майбутні проблеми та не допускати їх виникнення, дозволяти оцінювати і своєчасно використовувати нові можливості, які з'являються у підприємства. Для подолання цих проблем були створені сучасні управлінські концепції і технології.

Однією з таких концепцій є управлінський облік – процес ідентифікації, вимірювання, акумуляції, аналізу, підготовки, інтерпретації і надання фінансової, виробничої, маркетингової та інших видів інформації, на основі якої керівниками і менеджерами підприємства приймаються оперативні, тактичні і стратегічні рішення [1]. Цей вид обліку орієнтований, передусім, на внутрішніх користувачів інформації - директорів, менеджерів та фахівців підприємства.

Всі завдання управлінського обліку поділяються на три групи. Передусім, це завдання, пов'язані з урахуванням витрат і калькуляцією собівартості продукції; друга група - це підтримка ухвалення рішень в області управління виробничими і фінансовими ресурсами підприємства; третя група – корпоративне планування. Таким чином, управлінський облік використовує не тільки фактичні дані, але й планову інформацію.

Внаслідок цього у сучасних компаніях для вирішення завдань, що пов’язані з різними сферами діяльності (від основних виробничих процесів до управління персоналом), застосовуються інформаційні технології. З точки зору менеджменту управлінський облік має широкий діапазон застосування: він використовується і для вирішення завдань стратегічного характеру, і на тактичному рівні, і для завдань оперативного управління. Але на практиці неможливо створити єдину інформаційної системи управлінського, оскільки в реальних компаніях різні функції управлінського обліку реалізуються в різних інформаційних системах і модулях.

Серед інформаційних систем управління, які використовуються сучасними підприємствами, можна виділити дві категорії систем - системи управління ресурсами підприємств (Enterprise Resources Planning - ERP) і системи управління ефективністю бізнесу (Business Performance Management - BPM) [3].

Використання ERP-систем розпочалося наприкінці 90-х років в епоху ринкових перетворень. Типові області управління, охоплювані ERP-системою, містять в собі планування потреб в ресурсах і оцінці можливостей задоволення ринкового попиту постачань матеріалів, забезпечення оптимального використання устаткування, підтримки необхідних запасів сировини та готової продукції, складання виробничих графіків з урахуванням технологічних вимог і наявності виробничих ресурсів, формування інформації для фінансового управління компанією.

Велика кількість сучасних підприємств характеризується низьким рівнем обслуговування клієнтів, надмірними запасами, неефективним використанням устаткування і трудових ресурсів, великою кількістю "авральних" робіт. Усе це - симптоми використання систем управління, що не відповідають зовнішнім і внутрішнім умовам діяльності підприємства.

Практично в будь-якій виробничій компанії система управління може бути розбита на три складові частини [2]. Перша складова пов'язана із створенням загального плану виробництва, що визначає обсяги виготовлення кінцевої продукції. На цьому рівні визначаються основні цілі підприємства в сфері виробничого планування і управління та виконуються прогнозування потреб ринку, введення і підтвердження замовлень клієнтів, узгодження операцій різних підрозділів компанії. У результаті цих процесів створюється головний виробничий план підприємства.

Друга складова системи управління – детальний план необхідних ресурсів (матеріалів, потужностей тощо). Для підприємств, що випускають значний асортимент продукції або складну продукцію, наявність плану необхідних матеріалів пов'язана з розрахунком потреб у великій кількості матеріалів та компонентів. Складений таким чином план визначає обсяги замовлень і постачання усіх матеріалів, необхідних для виготовлення продукції, передбаченої головним виробничим планом.

Третя складова виробничої системи – управління виконанням планів в процесі виробництва та закупівель. Методи управління виробничими процесами великою мірою залежать від специфіки підприємства.

Описана система управління реалізується на практиці з використанням комп'ютерних систем, що автоматизують ввесь комплекс від складання головного виробничого плану до керування виробництвом. Більше того, сучасне програмне забезпечення є інтегрованим, що забезпечує узгодженість інформації на усіх рівнях.

Технології виробничого управління стрімко вдосконалюються з часом. Наприклад, механізм планування необхідних матеріалів став застосовуватися на практиці тільки з появою покоління персональних комп'ютерів. Одне з останніх удосконалень - системи, що працюють в режимі реального часу та містять модуль короткострокового планування та прогнозування. З точки зору управлінського обліку ERP-системи є важливими постачальниками управлінської інформації, адже саме тут формуються виробничі плани і реєструються фактичні дані. Але, як показує практика, ця управлінська інформація не є достатньою (особливо в частині короткострокового планування та прогнозування). Оскільки кожен керівник (особливо вищої ланки), дивитися на бізнес поглядом стратега: яка загальна ситуація в компанії, чи в правильному напрямі відбувається розвиток, які завдання слід вважати пріоритетними, які чинники представляють загрозу.

Рішення довгострокових завдань стратегічного характеру виходить за рамки можливостей ERP-систем. В результаті цього сформувався принципово новий напрям створення інформаційних систем, що дістав назву "управління ефективністю бізнесу" (Business Performance Management, BPM) [3]. У загальних рисах, BPM - це цілісний, процесо-орієнтований підхід до прийняття управлінських рішень, спрямований на поліпшення здатності компанії оцінювати свій стан і керувати ефективністю своєї діяльності на усіх рівнях, шляхом об'єднання власників, менеджерів, персоналу і зовнішніх контрагентів у рамках загального інтегрованого середовища управління.

За масштабом вирішуваних завдань і впливом на процеси корпоративного управління BPM-системи доречно порівнювати з ERP-системами. Вже сьогодні BPM визнаний світовою спільнотою, у тому числі такими відомими аналітичними компаніями, як IDC, Gartner і META Group. Але дані системи ще недостатньо вивчені теоретично й апробовані на практиці. Адже велика кількість підприємств успішно впровадили лише окремі BPM-компоненти (наприклад, бюджетування, цільове управління або консолідацію звітності), але впровадження завершених BPM-комплексів зустрічається вкрай рідко. Причина цього є те, що для впровадження такої системи і її апробації потрібний час, а її історія складає всього декілька років.

Таким чином, світовий досвід показує, що сьогодні підвищується попит на системи формування і аналізу консолідованої фінансової звітності. Крім того, в найближчі роки прогнозується підвищення інтересу до систем цільового управління і систем моніторингу стану підприємства.

Література:

1. Соколов В.А. Системы управленческого учета. – М.: Калина, 2008. – 298 с.

2. Кац К.В. Інформаційні системи обліку. – Львів: Старе місто, 2006. – 404 с.

3. Іванов С.П. ERP-системи. – Донецьк: Дон, 2003. – 208 с.