Пльонсак О.Л., Франко Ю.П.

Вінницький національний аграрний університет

Аналіз конкурентоспроможності підприємства

Стратегічною метою державної аграрної політики України є перетворення агропромислового комплексу на високоефективний, конкурентоспроможний сектор економіки країни, здатний інтегруватися у світовий аграрний ринок.

Питанню оцінки конкурентоспроможності приділяли багато уваги у вітчизняній і зарубіжній науці такі вчені, як: М. Андреєв, Л. Антонюк, Я. Базилюк, С. Бєлова, В. Геєць, С. Іванов, В. Лагутіна, Ю. Одегов, М. Портер, І. Піддубний, Л. Піддубна, Р. Фатхутдінов, Є. Фігурнов, Д. Черников, І. Шумпетер, Є. Ясіна, О. Яковлева.

Конкурентоспроможність виробництва є багатогранним поняттям, яке характеризує його здатність конкурувати на внутрішньому й зовнішніх ринках і вимірюється ступенем присутності вітчизняної продукції на них. Два основних взаємопов'язаних чинники, що визначають конкурентоспроможність, — це якість та ціна запропонованого товару. [1].

Конкурентостійкість підприємства за своєю сутністю характеризує здатність підприємства ефективно функціонувати, навіть під впливом негативних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, в умовах жорсткої конкурентної боротьби протягом тривалого часу.[3]

При аналізі конкурентоспроможності підприємства використовують показники, які характеризують ефективність виробничої діяльності, фінансовий стан підприємства, ефективність організації збуту і просування товару на ринку порівняно з підприємствами-конкурентами, а також показники конкурентоспроможності товарів. Однак більшість з цих показників є в цілому комерційною таємницею, тому широко використовуються експертні методи, які не потребують збирання повної інформації про конкурентів, оскільки базуються на думці досвідчених фахівців. Проте перевага таких методів є водночас і їх недоліком, бо іноді суб’єктивізм експертів може спотворювати результати оцінки.

Проведення оцінки конкурентоспроможності має на меті визначення становища підприємства на галузевому ринку. Досягнення цієї мети можливе лише за наявності оперативної та об’єктивної методики аналізу конкурентоспроможності.[2].

Конкурентоспроможність організації не є її постійною характеристикою, вона визначає здатність вести успішну конкурентну боротьбу, протистояти у певний період основним конкурентам. Зі змінами у зовнішньому та внутрішньому середовищах змінюються також порівняльні конкурентні переваги щодо інших підприємств галузі.

Виходячи з цього можна стверджувати, що конкурентоспроможність організації — це поняття відносне, оскільки його можна визначити лише на основі зіставлення окремих характеристик підприємства з характеристиками інших, аналогічних фірм.

Конкурентоспроможність підприємства залежить від об’єкта порівняння, а також від факторів, які застосовуються для оцінки конкурентоспроможності. Не можна говорити про абсолютну конкурентоспроможність підприємства: воно може бути «номером один» у своїй галузі в національній економіці й бути неконкурентоспроможним на міжнародних ринках.

В умовах ринкової економіки зібрати всю необхідну й повну інформацію про конкурента для того щоб оцінити справжню конкурентоспроможність підприємства-виробника, неможливо, проте доцільно ретельно аналізувати поточний стан конкурента, його конкурентну позицію в галузі, потенціал конкурента та стратегію його використання, а також цілі конкурента на коротко- та довгостроковий період.

Найчастіше використовується функціональний підхід до оцінки потенціалу конкурента та стратегій його використання. При цьому об’єктами аналізу є: стратегії «портфеля продукції» з його різноманітними техніко-економічними характеристиками; маркетинг, виробництво, системи розподілу, дослідження та розробки (підсистема НДДКР), фінанси, кадри, система управління. Тобто аналіз конкурентів здійснюється такими самими методами, що й аналіз внутрішнього середовища досліджуваного підприємства [4].

Для оцінки конкурентоспроможності підприємства можна вибирати систему показників ефективності виробничої діяльності підприємства, фінансового положення підприємства, ефективності організації збуту і просування товару, конкурентоспроможності товару і ефективності інноваційного проекту. Інтегральний показник конкурентоспроможності визначається за методом теорії бажаності.

Загальний показник конкурентоспроможності (К) підприємства розраховується у вигляді середньої геометричної зваженої.

У даній методиці враховується велике число чинників, що впливають на конкурентний статус підприємства. Проте методика не позбавлена суб'єктивізму, оскільки кількісний показник спочатку суб'єктивно переводиться в якісний, а потім за шкалою Харрінгтона знову в кількісний. Крім того, якщо підприємство має абсолютно неприйнятний критерій по якому-небудь показнику, то йому привласнюється нульове значення функції бажаності. В цьому випадку із-за рівності нулю приватної функції бажаності рівень конкурентоспроможності також дорівнює нулю. Достовірність оцінки конкурентоспроможності по даній методиці в значній мірі залежить від кваліфікації експерта і є багато в чому суб'єктивним процесом, оскільки інтегральний показник розраховується з використанням вагів, визначуваних експертами [5].

Отже, проблема визначення конкурентоспроможності підприємства полягає в тому, що для цілей управління конкурентоспроможністю необхідна наявність об'єктивного інструменту її оцінки, при цьому помилка у виборі методу вимірювання може привести до ухвалення помилкових управлінських рішень.

В даний час загальноприйнятої методики оцінки конкурентоспроможності організацій немає. Зарубіжний досвід в цій області украй бідно освітлює в літературі. Кожна компанія оцінює свою конкурентну позицію по своїй методиці. Позитивним моментом було б прийняття на нормативному рівні загальноукраїнської методики визначення конкурентоспроможності підприємства.

Список використаних джерел:

1. http://194.44.242.244/Portal/Natural/Vknutd/2005_5.pdf#page=13

2. http://www.texts.com.ua/go/ru/article--ResourceID--9253--category--business--page.html

3. http://www.vuzlib.net/strat_upr/25.htm

4. Б.К. Супіханов Підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва в умовах підготовки вступу до СОТ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vsau.vin.ua/fdb/344/1275045646.pdf

5. Сімех Ю.А. Визначення поняття конкурентоспроможність підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vmsu/2007-01/07suapkp.htm