Лєбєдєва Т.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Захист комерційної таємниці як об’єкта права інтелектуальної власності в Україні

Економічні та політичні зміни, що відбулися в Україні з моменту отримання незалежності створили умови для розвитку ринкових відносин і підприємницької діяльності. У нових умовах актуальним стає захист прав суб’єктів господарювання. Одним з таких прав є право на комерційну таємницю, захист якої потребує певних знань про форми та методи правового захисту комерційних секретів та прийняття практичних заходів для забезпечення економічної безпеки підприємництва.

Метою статті є визначення сутності комерційної таємниці та особливостей її захисту як об’єкта права інтелектуальної власності в Україні в сучасних умовах.

Актуальність даної теми обумовлена тим, що комерційна таємниця становить значний економічний інтерес для її власника, що здійснює господарську діяльність в умовах конкуренції, тому що підприємницька діяльність у всіх сферах нерозривно пов'язана з отриманням та використанням різного роду інформації, яка становить цінність для підприємства, використовується для досягнення його цілей та розголос якої може позбавити підприємство можливостей реалізувати ці завдання, тобто створює загрозу безпеки підприємницької діяльності.

На сьогодні в Україні чинне законодавство з питань захисту комерційної таємниці не систематизовано. Відносини, пов'язані з охороною комерційної таємниці, регулюються нормативно-правовими актами, що належать до різних галузей права, зокрема Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України «Про інформацію», «Про захист від недобросовісної конкуренції» та ін., визначають лише загальні засади правового регулювання таких відносин.

Проблема захисту комерційної таємниці має багато аспектів, серед яких найважливішими є визначення правового положення комерційної таємниці як важливого ресурсу підприємства, юридичне закріплення права на комерційну таємницю та створення правових гарантій реалізації цього права, регулювання відносин, які виникають в сфері обігу комерційної таємниці.

На даний час у чинному законодавстві відсутнє єдине визначення, що слід вважати комерційною таємницею. Так, згідно зі статтею 505 Цивільного кодексу України, комерційною таємницею вважають інформацію, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Господарський кодекс України містить визначення комерційної таємниці як відомостей, що пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею (ст. 36, п.1). Закон України «Про інформацію» виділяє конфіденційну і таємну інформацію. Але окремий закон, який би регулював відносини, що виникають у зв‘язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на комерційну таємницю в Україні, а також перелік об’єктів, що становлять комерційну цінність так і не прийнятий, що створює певні проблеми, пов’язані з правовим захистом комерційної таємниці як об’єкту права інтелектуальної власності.

Заходи по захисту комерційної таємниці можна розділити на такі види:

1. Юридичні – включають в себе документальне оформлення переліку відомостей, які є комерційною таємницею, і складання супутніх документів (положення про комерційну таємницю, яке регламентує порядок доступу до секретної інформації, впровадження системи, за якої кожний працівник повинен під розписку ознайомитися з цим положенням і відповідальністю за його порушення).

2. Адміністративні – передбачають створення системи користування конфіденційною інформацією. При цьому необхідно визначити, які посадові особи і до якої інформації отримують право безперешкодного доступу. Не може бути встановлена комерційна таємниця для керівника підприємства або для контролюючих його діяльність органів підприємства.

3. Соціально-психологічні – включають бесіди з працівниками з приводу впровадження новітніх технологій, їх пропозицій та повторне попередження про відповідальність за розголошення таких відомостей. А також створення позитивного психологічного клімату в колективі, тому що по оцінках українських і закордонних фахівців головним джерелом витоку конфіденційної інформації, є персонал підприємства. Причому дії його, у переважній більшості випадків, носять свідомий характер.[7]

При організації захисту комерційної таємниці достатньо важливим моментом є визначення переліку даних, що складають комерційну таємницю. Це може бути виробнича інформація (особлива технологія виробництва продукції, інформація про виробниче обладнання тощо), відомості про управління підприємством, склад ділових партнерів (списки постачальників та клієнтів), відомості про фінанси підприємства (показники фінансового плану, стан банківських рахунків, рівень доходів підприємства), інформація про плани підприємства (плани закупівель, продажу та інвестицій).

При цьому треба звернути увагу на те, що, згідно із чинним законодавством, не може бути віднесене до складу комерційної таємниці. Не можуть бути комерційною таємницею відомості, що складають державну таємницю (відомості в сфері оборони, економіки зовнішніх відносин, державної безпеки й охорони правопорядку, розголошення яких може заподіяти шкоду життєво важливим інтересам України і які визнані законом державною таємницею і підлягають охороні з боку держави). Крім того не є таємницею відомості, що включають статутні документи підприємства, фінансова та податкова звітність, інформація про чисельність та розмір заробітної плати працівників підприємства, документація, яка підтверджує платоспроможність підприємства та інші відомості, що згідно з чинним законодавством підлягають розголосу.

Закріплення права на комерційну таємницю здійснюється в таких документах підприємства:

· статуті підприємства;

· засновницькому договорі;

· колективному договорі;

· положенні «Про комерційну таємницю та правила її збереження» - зазначається, яка саме інформація повинна захищатись як комерційна таємниця, умови доступу до неї, перелік осіб, які мають право на роботу з інформацією, яка є комерційною таємницею;

· положенні «Про дозвільну систему доступу виконавців до документів і відомостей, які є комерційною таємницею підприємства» - у цьому документі необхідно зазначити, що таке доступ до відомостей, які є комерційною таємницею, порядок його оформлення тощо. Також необхідно вказати права і обов'язки осіб, які допускають виконавців до комерційної таємниці, права і обов'язки підрозділів служби безпеки підприємства у питанні допуску виконавців до комерційних секретів. [5]

Таким чином, в умовах ринкової економіки і самостійності суб’єктів ринку все більшого значення набуває захист комерційної інформації, що дозволяє компанії підтримувати конкурентоспроможність на ринку. Більшість керівників підприємств та організацій намагаються вживати заходів із захисту важливої для них з комерційної точки зору інформації. Проте ці дії не завжди мають системний характер. Однією з причин є відсутність належного законодавчого врегулювання відносин, що стосуються охорони комерційної таємниці. Тому прийняття спеціального закону, що забезпечить належний захист прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю, створить умови для запобігання недобросовісній конкуренції у підприємницькій діяльності. Слід зазначити, що на сьогоднішній день в Україні існує проект подібного закону, який містить норми, що визначають порядок віднесення інформації до комерційної таємниці, перелік інформації, яка не може бути віднесена до комерційної таємниці, підстави виникнення права на інформацію, що належить до комерційної таємниці, доступ та умови припинення доступу до комерційної таємниці, коло обов’язків осіб, які мають доступ до комерційної таємниці. Але він має багато питань, що потребують доробки та уточнення (наприклад, недостатньо чітко висвітлені такі поняття як «комерційна таємниця», «власник комерційної таємниці», «неправомірне використання комерційної таємниці» та ін.).

Література

1. Господарський Кодекс України [Електронний ресурс]: [прийнятий постановою Верховної Ради України №436-IV від 16.01.2003, станом на 13.10.2010]. – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15>

2. Цивільний Кодекс України [Електронний ресурс]: [прийнятий постановою Верховної Ради України від 16.01.2003 №435-IV, станом на 12.10.2010]. – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: <http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15>

3. Виноградова Г. Деякі питання законодавчого забезпечення захисту комерційної таємниці [Електронний ресурс]. – Електронні текстові дані // Юридичний журнал. – Режим доступу: <http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1501>

4. Гладишенко М. Правові та організаційні аспекти діяльності підприємства для захисту комерційної таємниці [Електронний ресурс]. – Електронні текстові дані // Персонал. – Режим доступу: <http://personal.in.ua/article.php?ida=97>

5. Князєв С. Комерційна таємниця в Україні: особливості організаційно-провового впровадження [Електронний ресурс]. – Електронні текстові дані // Юридичний журнал. – Режим доступу: <http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2305>

6. Франчук С. Як організувати захист комерційної таємниці та конфіденційної інформації на підприємстві [Електронний ресурс]. – Електронні текстові дані // Юридична газета. – Режим доступу: <http://www.yur-gazeta.com/article/1326/>