Буковинська державна фінансова академія

М.М. Урсуляк

Науковий керівник:

О.О.Петращак

Критика та сучасне значення трудової теорії вартості

Сучасна системна криза, що охопила всі сторони соціально-економічного життя України, обумовлена тим, що в основу реформування економіки була покладена монетаристська концепція економічного розвитку, яка не враховувала специфічні особливості України. У зв’язку з радикальними змінами економічних відносин виникла необхідність у розробці і реалізації ефективних методів господарювання на основі ціннісно-трудового підходу. Основу такого підходу складає трудова теорія вартості, найважливішою категорією якої є економічна цінність.

В умовах сучасного ринку економічна цінність – це форма прояву економічних відносин, яка виражає взаємозв’язок ціннісно-трудових процесів в суспільстві. Економічна цінність є багатоаспектною категорією. Дослідження різних аспектів цієї категорії складає важливий напрям в розвитку трудової теорії.

Актуальність теми дослідження обумовлена об’єктивною необхідністю подолання негативних тенденцій загальної, системної кризи в нашій держав та істотного підвищення ролі людського потенціалу в житті суспільства.

Дослідження теоретичних засад трудової теорії цінностей та їх практичного значення вивчалися багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими. До вітчизняних авторів відносять М.Н. Туган-Барановского, А.А.Богданова, Н.Д. Кондратьєва, Л.І. Абалкіна, Н.С. Шухова, Н.Н. Пилипенка, Н.Н. Каратаєва та ін.; а серед зарубіжних вчених: А. Сміта, Д. Рікардо, К.Маркса, К. Менгера, Ф. Візера, Є. Бем-Баверка, А. Маршалла, Д. Кларка, У.Джевонса, Л. Вальраса, Ф. Котлера, І. Шумпетера, П. Санто, П. Самуельсона, П. Дракера та ін. Їх роботи значно розширили економічні погляди на вартості, проте не вичерпали більшість її важливих сторін.

Основоположниками трудової теорії вартості вважаються вчені класичної школи Вільям Петі, Адам Сміт, Давід Рікардо, кожний з який зробив свій внесок у розвиток трудової вартості. Економічне вчення Карла Маркса також засновано на теорії трудової вартості, однак, воно в значній мірі збагатило її концепцією двоїстого характеру праці. Тобто, таким розумінням вартості, що відбиває речове вираження відносин між людьми в системі суспільного поділу праці.

В основі трудової теорії вартості лежить положення Адама Сміта, що праця – єдине точне мірило вартості, чи єдина міра, за допомогою якої можна порівняти між собою вартості різних товарів за всіх часів і у всіх місцях. Це положення, сформульоване в праці ″Дослідження про природу і причини багатства народів″, пізніше конкретизоване Давідом Рікардо, що уточнив теорію трудової вартості. Вона послужила основою теорії додаткової вартості Карла Маркса та й усього його економічного вчення [4, 85].

Нерозв’язні протиріччя, пов’язані з трудовою теорією вартості, були добре помітні вже у XIX столітті. По-перше, встановлення рівноваги у прибутковості різних виробництв шляхом перетікання капіталу вимагає застиглої в часі економіки з практично незмінним набором одних і тих же товарів. Якщо набір товарів істотно оновлюється в економіці хоч би раз за 10 років, то на вирівнювання прибутковості в різних галузях в результаті вільного перетікання капіталу просто не вистачить часу.

По-друге, сама теза про вільне перетікання капіталу припускає можливість безперешкодного розширення виробництва кожного з товарів до такого рівня, при якому ціна наблизиться до витрат, що часто недосяжно через обмеженість ресурсів. Отже, не кожен капітал може бути прикладений до виробництва будь-якого товару.

По-третє, трудова теорія вартості повною мірою не враховує, що навіть в межах однієї і тієї ж галузі однакова прибутковість недосяжна через різні витрати та умови виробництва (відстань до джерел ресурсів і ринку збуту, родючість землі тощо) [2, 20].

Трудова теорія вартості абсолютно нездатна пояснити, як формуються ціни благ, на виробництво (або видобуток) яких не витрачено особливих людських зусиль (земля, корисні копалини).

Також, трудова теорія вартості нездатна пояснити високі ціни товарів, вироблених автоматизованим способом: можна уявити собі завод, в якому уся робота виконуватиметься роботами, а увесь робочий персонал складатиметься з одного сторожа. Дохід власника заводу від реалізації продукції явно перевищує зарплату сторожа, і щоб викрутитися з цієї ситуації, сучасні марксисти говорять, що створена людською працею вартість роботів поступово переноситься на продукцію, тобто вартість продукції створюється трудовитратами на виробництво роботів.

Проте, це тільки приховує суть справи, і причина в тому, що вона не містить ніякої міри, ніякої кількісної оцінки, що вказує, яка частина вартості продукції формується сторожем і яка „переноситься” із загальної вартості, створеної працею робітників – виробників роботів. Отже, праця однакової інтенсивності може створювати різну вартість залежно від того, як вона прикладена, якими ресурсами і якою технологією користується [3, 19].

По суті, прибічники трудової теорії вартості хочуть сказати наступне: випущена заводом продукція має таку високу вартість в порівнянні із зарплатою сторожа тільки тому, що над її створенням працювало дуже багато робітників – творців роботів, а не через якість самої продукції. Тоді у випадку, коли ті ж робітники вироблятимуть ту ж продукцію не за допомогою роботів, а вручну, згідно трудової теорії вартості, продукції вони створять стільки ж: адже вартість не зміниться.

Але це не так, адже якби власник заводу міг би створити ту ж вартість і в мануфактурному, ручному виробництві, не було б необхідності створювати автоматизоване виробництво.

Річ у тому, що якщо сполучати зусилля робітників в ручному виробництві на мануфактурі, то вартість виходить одна, а якщо з’єднати їх на основі технології – спочатку для виробництва роботів, а потім продукції, то вартість виходить набагато вища.

Прибічники трудової теорії вартості пояснюють додаткову вартість витратами на утримання творців технології, але, знову-таки, при введенні кількісної оцінки і ця теза не є аргументованою. Адже, вигода - додаткова вартість - отримана людством від використання законів Ньютона давно перевищила усі витрати на утримання Ньютона, а додаткову вартість ці закони створюють і створюють далі.

Зведення ж К.Марксом явища вартості до витрат робочого часу взагалі не витримує ніякої критики: ясно, що професіонал і дилетант, працелюбний і ледар, здоровий і хворий створять за один і той же час різні вартості, отже, їх праця не може оцінюватися однаково [1, 13].

Загалом відмирання трудової теорії вартості аргументується також такими положеннями:

— послаблення суперечностей між працею і капіталом та ліквідація капіталістичної власності на засоби виробництва і доступність їх кожному працівнику, який може забезпечити їм належне використання;

— заміна капіталу знаннями в якості фактора виробництва;

— становлення інформації, разом зі знаннями, як найважливішого фактора сучасної економіки (неможливість вартісної оцінки інформації та продуктів, у створенні яких вона відіграє вирішальну роль, а отже, неможливість обчислення витрат відтворення певного продукту та витрат для його створення);

— доповнення матеріальної мотивації діяльності людини нематеріальною;

— відсутність пролетаріату і робітничого класу у ″класичному″ розумінні XIX ст.;

— формування нового соціального конфлікту між представниками матеріалістичної і постматеріалістичної мотиваційних парадигм [2, 129].

Сьогодні трудове пояснення вартості – це пройдений етап теорії цінності. Проте, навіть без концепції абстрактної праці, окремі елементи спадщини трудової теорії вартості не втратили своєї актуальності. А саме марксистська формалізація структури ціни, хоча і може бути застосована лише до часткового випадку виробництва з одним первинним ресурсом, за своїми формальними ознаками легко трансформується в придатний для загальної теорії цінності вигляд.

Крім того, велике значення має даний ще К.Марксом опис форм мінових пропорцій, де досі не представлено нічого досконалішого. Тільки марксистська модель цінового завдання дозволяє задовільно описувати нормальний стан товарної економіки, не прибігаючи до помилкових спрощуючих умов про відсутність прибутку або про екзогенне визначення однієї з факторних цін.

Отже, значення трудової теорії вартості має наукову цінність для сучасної постіндустріальної економіки, що переконливо підтверджують дослідження в парадигмах інформаційної теорії вартості, інтелектуальної чи інформаційної ренти й інформаційної сутності праці.

Список використаних джерел:

1. Бодриков М. Трудовая теория ценности: проблемные вопросы и историческое значение / М. Бодриков // Новая экономика. – 2009. – №7. – С. 12-14.

2. Мамотова Н.А. Огляд теорій вартості: минуле і сучасність / Н.А. Мамотова // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – №3. – С. 128-132.

3. Михеев В.Н. Философия экономических ценностей / В.Н. Михеев // Проблемы современной экономики. – 2008. – №3 (15). – С. 17-22.

4. Розмаинский И. В., Холодилин К. А. История экономического анализа на Западе / И.В.Розмаинский, К.А. Холодилин. – СПб., 2004. – 138 с

5. Черковец, В.Н. К вопросу о различиях и синтезе трудовой теории стоимости и теории предельной полезности / В.Н. Черковец // Вестник Московского университета. Сер.6. Экономика : Научный журнал. – 2007. – №2. – С. 3-36.