Кудирко О.М., Патраманська Л.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Сутність та необхідність широкого запровадження екологічного аудиту в Україні

 

В наш час все більше приділяється увага охороні навколишнього середовища, оскільки  росте перелік глобальних екологічних проблем, а забруднення навколишнього середовища досягає критичних значень. Науковці шукають комплексне вирішення даних проблем та намагаються знайти нові підходи до господарювання, з метою зменшення шкідливого впливу на природу, а саме: на підприємствах запроваджують ресурсозберігаючі технології, розпочинають випуск екологічно чистої продукції, використовують установки для утилізації та переробки відходів та ін. Одним з найефективніших інструментів економіко-екологічного  контролю є екологічний аудит.

Проблеми розробки організаційно-економічних та теоретико-методологічних основ екоаудиту є предметом дос­лідження багатьох  українських та зарубіжних вчених. Дослідженням даних проблем займались такі українські вчені :  В.О. Аніщенко, В.А. Борисов, Т.П. Галушкін, П.І. Коренюк, Л.І. Максимів, О.Л. Михайлюк, В.М. Навроцький, А.А. Садеков, Ю.М.Саталкін, В.Ф.Семенів. Серед зару­біжних необхідно виділити наукові досягнення А..Ендреса, Н.В. Пахомової, І.М. Потравного, К. Ріхтера, Г.П. Серова, В.Л. Сидорчука, С.С. Тимофєєвої й ін. Ці науковці дослідили основні аспекти концепції екологічного аудиту, проте багато проблем залишаються недослідженими або недостатньо вивченими.

Метою дослідження є  визначення сутності екологічного аудиту та обґрунтування необхідності його широкого запровадження В Україні.

Розвиток екологічного аудиту розпочався в розвинутих країнах (США, Канада, Німеччина) в 70-х роках  20 століття. Саме тут було сформовано основні положення концепції екологічного аудиту. В той час підприємства та корпорації розпочали притягуватись до різного виду відповідальності за порушення норм природоохоронного законодавства та нанесення шкоди навколишньому середовищу. Такі витрати на погашення сум штрафних санкцій примусили їх перевіряти свою діяльність на відповідність чинному законодавству, нормативам, вимогам. Суб’єкти господарювання замовляють послуги екологічних аудиторів для того, щоб ті об’єктивно оцінили їх екологічний стан, визначили існуючі відхилення від норм, вимог природоохоронного законодавства  та міжнародних стандартів. Після проведення перевірки підприємства можуть привести їх виробничо-господарську діяльність  у відповідність до вимог, а отже і підвищити свою конкурентоспроможність на ринку та інвестиційну привабливість.

Екологічний аудит проводиться з метою прийняття необхідних рішень та проведення відповідних заходів на різних рівнях управління щодо оптимізації природокористування та змен­шення негативного антропогенного впливу на довкілля.

До основних завдань такого виду перевірок належать наступні: встановлення відповідності суб’єкта екоаудиту  вимогам чинного законодавства про охорону навколишнього середовища; оцінка впливу підприємства на довкілля; збір  достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності суб’єкта господарювання; підвищення ефективності регулювання впливу на природне середовище; перевірка дотримання природоохоронного законодавства; обґрунтування екологічної стратегії та політики підприємства; підвищення ефективності ресурсовикористання та сприяння ресурсозбереженню; зниження ризику виникнення екологічних катастроф.

Замовник екологічного аудиту ставить свої відповідні цілі його проведення, що зазначаються у договорі, та формуються відповідно до типу критеріїв аудиту, з якими порівнюються фактичні дані. Такими критеріями можуть бути  відповідність природоохоронному законодав­ству, вимогам та побажанням інвесторів, системі екоменеджменту, кодексу поведінки та еко­логічній політиці та стратегії підприємства. Відповідно до діючого законодавства в Україні  це є вимоги нормативно-правових актів щодо охоро­ни навколишнього природного середовища, методики, настанови, організа­ційні вимоги. За кордоном основним чинником проведення аудиту є мотиваційний, проте в Україні ще не усвідомили переваги проведення таких перевірок та проблеми, що можуть виникнути при ігноруванні екологічного чинника. Саме тому у нашій країні в більшості випадків керівники підприємств звертаються до аудиторів для  проведення екологічного аудиту  у тих випадках, коли це вимагає закон. У статті  12 ЗУ  «Про екологічний аудит» зазначаються такі випадки здійснення обов’язкового екологічного аудиту: банкрутство, приватизація, передача в концесію об'єктів державної та комунальної власності, передача, придбання чи  передача у довгострокову оренду об'єктів державної або комунальної власності, екологічне страхування об'єктів та в інших законодавчо визначених випадках.

У між­народній практиці екоаудит вже має свою законодавчу, нормативно-методич­ну, навчальну бази, організаційну інфраструктуру й кваліфікованих екоаудиторів. В Україні ж законодавче закріплення екологічного аудиту відбулося з прийняттям ЗУ  «Про екологічний аудит» у 2004 році. Це є основний документ, що визначає правові та організаційні принципи здійснення екологічного аудиту та спрямований на підвищення екологічної обґрунтованості та ефективності діяльності суб'єктів господарювання. В цей же час також створено Державний центр екологічної сертифікації Державного екологічного інституту Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, який поводить сертифікацію, реєстрацію екологічних аудиторів. На сьогодні в Україні зареєстровано 93 фізичні та 54 юридичні особи, що мають право на здійснення екологічного аудиту. Як можна побачити з наведених даних, розвиток такого виду аудиту в Україні лише розпочинається, законодавча база  є недостатньо повною та уніфікованою, суб’єкти господарювання не розуміють переваг проведення екологічного аудиту. В загальному  система  екологічного аудиту в нашій державі  розвивається за такими напрямками:  як один з видів діяльності на ринку робіт і послуг природоохоронного приз­начення, як аудит природокористування, як екологічний аудит територій (регіонів, міст, районів). На жаль, жоден з даних напрямків не розвинений у достатній мірі, тому для успішного розвитку екоаудиту необхідно сформувати відповідну нормативно-правову базу, організувати підготовку кваліфікованих аудиторів на високому рівні, налагодити партнерські відносини між підприємствами та органами державної влади для співпраці, залучити фахівців з інших країн для обміну досвідом.

Екологічний аудит – це важлива ланка системи екологічного управління підприємством, впровадження якої надає ряд переваг. Як свідчить досвід високорозвинених країн, до них можна віднести: покращення іміджу підприємства, зменшення витрат ресурсів, шляхом їх ефективного використання, зменшення витрат на виробництво шляхом запровадження нових технологій  та покращення економіко-екологічної ефективності технологічного процесу, завоювання та розширення нових ринків збуту для екологічно чистої продукції, зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище та здоров’я людей, залучення нових інвесторів, зниження ймовірності виникнення судових спорів та нарахування штрафних санкцій за невідповідність вимогам законодавства та ін..

Можна зробити висновки, що екологічний аудит – це інструмент управління, що базується на системному підході та за допомогою якого можна оцінити економічну ефективність управління підприємством для збереження довкілля та підтримки його конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості.

Література:

1.     Закон України "Про екологічний аудит" від 24 червня 2004 р. № 1862-IV.

2.     Левандівський, О. Т. Механізм формування екологічного аудиту в Україні // Економіка АПК. - 2010. - № 7. - С. 71-74.

3.     Фостолович, В. Екологічний аудит та підвищення інвестиційної привабливості підприємств // Економіка АПК. – 2007. – №8. – С. 94-97.