Экономические науки/14. Экономическая теория

Князькова Тетяна Олександрівна

Луцький національний технічний університет, Україна

Інституціональні аспекти становлення ринку землі

Враховуючи поглиблення ринкових перетворень як в господарському комплексі, так і в сфері використання природно-ресурсного потенціалу, виникає необхідність у дослідженні інституціонального середовища землекористування. Актуальність такого дослідження посилюється після прийняття нового Земельного кодексу у зв'язку з тим, що принципово змінились акценти як в державній екологічній політиці, так і в політиці регулювання відтворення „природного капіталу". Крім того, проблеми володіння та користування природними благами виходять на перший план у зв'язку із відсутністю системи противаг між найбільш зацікавленими сторонами (державою, населенням та підприємницькими структурами), тому й має місце розбалансоване та „споживацьке" природокористування. Тільки шляхом формування нового інституціонального механізму природокористування можна забезпечити баланс інтересів вище перерахованих суб'єктів економічних відносин та сприяти ефективному становленню ринку землі [1; с.3].

Створення правових, економічних і організаційних умов розвитку ринку земель та його інфраструктури потребує належного інституційного забезпечення, спрямованого на реалізацію гарантованого Конституцією України права власності на землю громадян, юридичних осіб і держави, ефективного та раціонального використання земель, сприяння розвитку підприємництва, поліпшення соціально-економічного становища в державі.

Інституціональне середовище являє собою взаємоузгоджену та взаємодоповнюючу діяльність державних інститутів управління, інститутів громадянського суспільства та інститутів бізнесу з приводу купівлі-продажу, надання в оренду та інших форм руху земельних ресурсів.

Розвиток ринку земель на сучасному етапі передбачає здійснення комплексу заходів із використанням правових і економічних важелів регулювання ринкових земельних відносин щодо прискорення приватизації земельних ділянок громадянами шляхом їх безоплатної передачі з державної та комунальної у приватну власність і юридичними особами шляхом купівлі-продажу (первинний ринок), створення умов для вільного обігу земельних ділянок та прав на них (вторинний ринок) [2;с. 243].

Ринок землі – це інституційна система, через яку здійснюються всі види діяльності, які пов’язані з передачею прав на земельні ділянки [3].

З інституціонального погляду ринок землі є сукупністю кадастрових, майнових та інших спеціальних установ, а також структур органів юстиції, завдяки яким відповідно до правил та згідно з чинним законодавством відбувається перерозподіл землі між учасниками земельних відносин. [4].

Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) [2;с. 243].

Визначальним суб'єктом ринку земель виступає держава. Зазначимо, що держава на ринку сільськогосподарських земель відіграє подвійну роль. Насамперед вона є організатором цього ринку та одночасно власником об'єктів ринку сільськогосподарських земель, тобто є учасником цього ринку.

Основні заходи земельної політики держави в сфері функціонування ринку земельних ресурсів повинні бути спрямовані на забезпечення умов для розвитку всіх форм землекористування; чітке розмежування земель, що знаходяться в державній та муніципальній власності; усунення проявів спекуляції на ринку та його тінізації; створення ключових елементів інфраструктури ринку земель; забезпечення самодостатності, прибутковості сільських регіонів через диференціацію ставок земельного податку; сприяння залученню земельних інвестицій; запровадження державного обліку земельних ділянок; здійснення державної реєстрації прав на сільськогосподарські угіддя та операцій з ними; створення єдиної державної інформаційної бази даних по земельних ділянках; управління земельними наділами, що знаходяться в державній власності. Участь інших учасників в управлінні ринком земель, розв'язанні основних проблем земельного ринку повинна забезпечуватися через процедуру публічних слухань з основних проблемних питань [5;с. 240].

Інституційне забезпечення земельного ринку потребує розв'язання відповідних завдань :

- розробки і вдосконалення прозорого порядку відчуження земельних ділянок і прав на них;

- надання фізичним та юридичним особам можливості вибору різних дозволених видів функціонального використання земельних ділянок;

- розробки механізмів щодо конкурентних способів набуття права власності й права на оренду земельних ділянок (земельні аукціони, тендери, конкурси на право забудови, здійснення інвестиційних проектів тощо);

- удосконалення процедур набуття права на забудову власниками та орендарями земельних ділянок;

- визначення особливостей реалізації права власності на землю у вільних економічних зонах і на територіях пріоритетного інвестиційного розвитку [2;с. 243].

Таким чином, стратегічні цілі формування інституціонального середовища функціонування ринку земельних ресурсів є такими: подолання економічних, соціальних, екологічних кризових проявів, що мають місце в сфері аграрного землекористування; вдосконалення системи земельних відносин; створення інфраструктури земельного ринку; поліпшення інвестиційного середовища в сфері землекористування; забезпечення гідного соціального стану землевласників та землекористувачів; здійснення належної охорони довкілля та раціонального використання земель [5;с. 244].

Можна констатувати, що вирішення проблеми вдосконалення інституціонального середовища у процесі становлення ринку земельних ресурсів України можливе за умови першочергового вдосконалення інституціонального механізму обігу земельних ділянок. При цьому важливо наголосити на тому, що проведення змін у сфері землекористування має надзвичайно багатогранний характер. Це пов’язано з різною субстанціональною роллю окремих видів земельних ресурсів, а також особливостями їх залучення у відтворювальний процес та ринковий обіг.

Література:

1. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Голян В.А., Олексюк А.О. Трансформація інституціонального механізму природокористування в умовах глобалізації: екологічні імперативи та системні суперечності: Монографія. – Луцьк: Надстир’я, 2006. -228с.

2. Формування ринку землі в Україні / В.П. Галушко, Ю.Д. Білик, А.С. Даниленко та ін.; За ред.. А.С. Даниленка, Ю.Д. Білика. – К.: Урожай, 2002. – 280 с.:іл.

3. Кресникова Н.И. Механизмы функционирования земельного рынка // Земельный вестник России. – 2003. - №3. – С. 10-15.

4. Музика Н., О.Ковалишин О. Інституціональна структура земельного ринку. // – Доступний з http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vldau/Zem/2009/files/ 09mnmolm.pdf.

5. Павлов В.І., Фесіна Ю.Г., Заремба В.М., Мазурик С.М. Детермінація сільськогосподарських земель на ринку нерухомості: Монографія. – Луцьк: Надстиря, 2006. – 364с.