Чорна О.С., Заболотний Г.М.

Вінницький національний аграрний університет

СУТНОСТІ ГРОШЕЙ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ

В економічній науці дослідження грошей та грошових систем є традиційним об'єктом наукових пошуків. В більшості економічних теорій монетарна проблематика займає чільне місце, що пов'язано з роллю грошей в сучасних ринкових економіках. Вирішити більшість теоретичних та практичних проблем сучасної економіки можливо, тільки тією чи іншою мірою торкаючись монетарної проблематики.

Вивчення суті грошей присвятили свої зусилля такі вчені як: А. Сміт, Д.Рікардо, К. Маркс, Дж. Кейнс, М. Фрідман, К. Макконелл і С. Брю, С. Фішер, Л. Харрис, Г. Габбард, М. Туган-Барановський, А. Гальчинский, М. Савлук.

Під грошима часто розуміється все те, що звичайно приймається в обмін на товари і послуги; продукт угоди між людьми; товар особливого роду, що виконує роль всезагального еквівалента; те, що використовується як гроші. Проте більшість визначень грошей можливо і доцільно згрупувати, щоб якомога точніше визначити їх суть [2].

Виходячи з того, що гроші є явищем суспільним їх сутність змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому і не дивно, що багатовікові дослідження сутності грошей на сьогодні не дають однозначної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. В той же час існують альтернативні підходи до вирішення сутності грошей. Панівним у сучасній західній грошовій теорії є суто емпіричний підхід. Суть грошей за цим підходом визначається, як правило, лише на основі їх функціонального застосування.

Виходячи з функціонального підходу сутність грошей розкривається у їх функціях та під функціях. В економічній літературі з теорії грошових відносин, якщо розглядати її в ретроспективі, склався далеко не однозначний підхід до визначення функцій грошей. Зокрема, К. Маркс аргументував дію п’яти грошових функцій – міри вартості, засобу обігу, нагромадження, платежу і функції світових грошей [4].

Будучи еквівалентною вартістю, гроші тим самим уже вимірюють вартість товару в обміні. Тому, насамперед, вони виконують функцію міри вартості. Реалізація цієї функції виявляється у категорії ціни як грошового вираження товарів. Вартість представлена в грошовій одиниці, виступає як масштаб цін. Коли роль грошей виконували благородні метали, масштаб цін визначався через золотий вміст грошової одиниці. В сучасних умовах золотий вміст грошової одиниці офіційно не встановлюється, що символізує остаточний перехід від грошово-товарної форми до знакової.

Платіжний засіб виступає таким по відношенню і до продавця, і до покупця. Але для останнього він слугує також купівельним засобом. Функції купівельного і платіжного засобів інтегруються у функцію засобу обігу. Адже через ці функції товари приводяться в реальний рух [1].

Функція засобу платежу розглядається як особлива, що існує поряд з функцією засобу обігу і аналізується після функції засобу утворення скарбів (у сучасній формі – заощадження). У цьому є своя логіка, пов’язана з історичними умовами розуміння грошей як реального товару (золота). Реальні гроші випадають з обігу, перетворюючись на скарби, що дає їм можливість виступити в ролі засобу платежу на відміну від засобу обігу, тобто в такому акті, де на даний момент гроші не опосередковуються протилежним рухом товару. Доки вони слугують засобом обігу (тобто опосередковують рух товару), не вийшли з обігу і не стали скарбом (засобом заощадження), вони не можуть виконати і функцію засобу платежу [3].

Для власника товару акт обміну “товар – гроші” є продажем а для власника грошей – купівлею. У цьому акті гроші функціонують і як купівельний, і як платіжний засоби. Саме завдяки такій єдності гроші опосередковують рух товару і виступають як засіб обігу. Якщо вони не виконують функцію купівельного засобу, то залишається суто платіжна функція.

До важливих функцій належать, насамперед, функції засобу збереження вартості,заощадження і нагромадження. В економіці, з різних причин, виникає необхідність нагромадження вартості. В такому випадку гроші тимчасово заперечуються як купівельний і платіжний засоби, не виконують функції засобу обігу і випадають з обігу. Важливо, щоб випавши з обігу, гроші не втратили, а зберегли свою вартість (як засіб збереження). Суть заощадження полягає у вилученні грошей з обігу. Якщо суб’єкт заощаджує гроші, не пускаючи в обіг їх нові суми, які при цьому зберігатимуть свою вартість, не втрачаючи її, то вийде нагромадження грошей. Можна сказати, що функції зберігання вартості та заощадження інтегруються у функцію нагромадження. З огляду на органічну зв’язаність цих функцій, їх іноді не розрізняють.

Отже, важливо враховувати, що кожна з грошових функцій є досить складним багаторівневим явищем та увиразнює в собі, з одного боку, суть грошей, а з іншого – виступає як одна з ланок механізму взаємодії власне грошових відносин із негрошовими елементами суспільного відтворення.

Але функції економічної категорії визначаються її сутністю, а не навпаки. Таке порушення перенесло центр дослідження з сутності на функції грошей, позбавивши його об’єктивної основи.

Література:

1. Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2009.- №9. – С. 12– 14.

2. Синбченко М. І. Кон'юнктурна теорія грошей М.І. Туган-Барановського.// Фінанси України. — 2009.- №12. – С. 45 – 46.

3. Косой А. Деньги и кредитная система.// Вопросы экономики. – 2008. – №5. – С. 114.

4. С.Г. Шевченко. Еволюція економічних поглядів щодо природи та суті грошей.// Науковий вісник, 2007. – вип. 17.1. – С. 282 – 285.