Мірошниченко В. М.

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

Функції та критерії оцінювання дій учасників

ділової гри у ВНЗ

Ділова гра відноситься до імітаційних ігрових методів навчання, метою якої є формування у майбутніх фахівців готовності до професійної діяльності та активізація їх навчально-пізнавальної діяльності шляхом переведення кожного з них із об’єкта впливу в суб’єкт взаємодії. Як з’ясовано з наукової літератури, ділова гра може охоплювати як результати роботи групи в цілому (групове оцінювання), так і кожного учасника гри окремо (індивідуальне оцінювання).

Так, оцінювання діяльності кожного учасника ділової гри дозволяє вирішувати принаймні два завдання щодо визначення особистого внеску кожного учасника в командний підсумок. У цьому плані зауважимо, що визначення особистого внеску учасника можливе за умови індивідуального оцінювання його результатів діяльності на кожному етапі гри. Зокрема, використання ділової гри дозволяє вирішувати завдання при атестації учасників, дії яких оцінюються за результатами участі в ділових іграх. Особлива увага звертається на визначення рівня їх професійних знань і вмінь, а також і несформованих професійно-особистісних якостей.

Фахівцями доведено, що конструювання ділової гри, яке має лише групову чи індивідуальну систему оцінювання недоцільно, оскільки це вимагає значних витрат часу на розробку гри. Тому зробимо висновок, що модель об’єкта має передбачати можливість застосування як групового, так й індивідуального оцінювання. При цьому бажано, щоб при переході від однієї системи оцінювання до іншої змінювалась лише методика проведення гри і методичне забезпечення, зокрема бланки-завдання і таблиці оцінювання рішень, орієнтовані на ту чи іншу систему. А у структурі ділової гри можуть бути відображені тільки ті зміни, які стосуються лише послідовності виконання завдань, пов’язаних з управлінням об’єктів, а не їх зміст.

Підкреслимо, що ділові ігри є засобом вироблення колективних рішень. Тому трансформувати ділову гру так, щоб поза сферою її дії залишалися колективні дії учасників, не допускається, оскільки в такому випадку вона не буде придатною для виконання своїх основних функцій.

Отже, індивідуальні дії повинні обов’язково поєднуватися з колективними та груповими. Відповідно, при побудові системи індивідуального оцінювання необхідно, щоб вона стимулювала гравців до активного виконання як індивідуальних, так і групових завдань, а також забезпечувала перевагу групових інтересів учасників над індивідуальними.

У системі індивідуального оцінювання необхідно враховуватися дії кожного учасника, який виконує індивідуальні завдання у процесі виконання завдань ігровою групою. Якщо методика проведення гри побудована таким чином, що обидві системи – й індивідуального, і групового оцінювання можуть функціонувати паралельно, то в такому випадку можна легко переходити від однієї системи до іншої.

Очевидно, що в різних ділових іграх кількість аспектів діяльності, що оцінюється і глибина оцінювання можуть бути різними. Це визначається специфікою об’єкта ігрового моделювання й завданнями, що вирішуються в діловій грі, а також залежить від контингенту студентів, часу, який відводиться на ділову гру. Треба також враховувати, чи є дана ділова гра окремою формою роботи, чи передбачено використовувати її в комплексі з іншими іграми.

Таким чином, під час проведення ділової гри необхідно забезпечити такі аспекти оцінювання учасників :

- ефективність сформованого учасниками гри рішення;

- використання при виробленні рішень прийомів, що рекомендуються, способів, математичних методів (завдання цієї оцінки – орієнтувати учасників на більш глибоке вивчення теоретичних розділів дисципліни, за якою проводиться ділова гра);

- наявність у прийнятих рішеннях елементів технічної новизни, оригінальності, які забезпечують виконання запланованих робіт зі значною ефективністю, а як наслідок - можуть бути рекомендовані для впровадження у практичну діяльність;

- урахування обмежень, зумовлених при описі об’єкта ігрового моделювання;

- раціональність прийнятого рішення;

- наявність і кількість помилок у рішенні (дуже часто в ділових іграх фіксуються лише такі помилки, що призводять до певних штрафних санкцій, які застосовуються до учасників).

У міжгруповій взаємодії учасників ділової гри доцільно оцінювати:

- швидкість прийняття рішень (важливо заохочувати ігрові групи, які першими представили рішення);

- кількість і якість внесених контрпропозицій по рішеннях, що були прийняті іншими ігровими групами;

- аргументованість у захисті своїх рішень;

- звернення до інших ігрових груп за додатковою інформацією, матеріальними і трудовими ресурсами для виконання запланованих робіт, а також аналогічна «допомога» іншим групам за їх запитами;

- узгодження узагальненого рішення, для чого можуть бути використані математичні методи аналізу експертних оцінок;

- висновки змагальної діяльності однойменних розрахунків;

- профіль, спрямованість і зміст міжособистісного спілкування учасників гри.

Відзначимо також форми внутрішньогрупової взаємодії, які підлягають оцінюванню, а саме такі:

- «внутрішні» заохочення з боку керівників груп на основі своїх критеріїв оцінювання;

- нарахування премій за відповідне виконання до заданого строку і штрафів особами, які управляють грою та здійснюють контроль за її результатами. При цьому відбувається перерозподіл балів між окремими ланками групи.

- передбачається також забезпечення взаємодії ланок ігрової групи при пошуку і знаходженні помилок у запропонованих рішеннях різних груп.

Найбільш складним і найменш відпрацьованим з усіх питань, пов’язаних з побудовою систем оцінювання, є оцінювання особистісних якостей учасників (моральних, ділових, психофізіологічних). Визначимо такі особистісні аспекти діяльності учасників:

- ерудованість і принциповість;

- уміння аргументувати свої рішення і відстоювати їх, що найбільш яскраво проявляється на етапах обговорення рішень;

- уміння використовувати необхідну довідкову літературу;

- схильність керівника до ризику – ця якість найбільш повно може бути відображена у плані забезпечення «внутрішнього» заохочення у поєднанні зі штрафами за необґрунтоване рішення;

- чесність, дисциплінованість, ініціативність і старанність;

- методична майстерність, уміння керувати колективом і працювати у ньому;

У деяких ділових іграх для оцінювання зазначених якостей використовуються спеціальні анкети, які роздаються учасникам і заповнюються ними перед початком гри. Такий спосіб часто дозволяє виділити серед учасників гри фактичних, а не формальних лідерів.

При визначенні часу, коли необхідно оцінювати діяльність учасників, необхідно мати на увазі, що ефективність процесу навчання при використанні метода ділових ігор суттєво збільшується, якщо учасники активно й інтенсивно працюють не лише на етапах вироблення окремих і узагальнених рішень, але також і на етапах аналізу цих рішень. З цього випливає, що активність і принциповість в обговоренні рішень, обговорення помилок в рішеннях інших ігрових груп, аргументований захист власних рішень і знаходження кращих варіантів рішень самими учасниками гри мають всіляко стимулюватися за допомогою системи оцінювання.