Арендарук А.О.

Дніпропетровський національний університет

імені Олеся Гончара

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОГО

НЕДОРОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДИТИНИ

Порушення мовленнєвого розвитку спостерігаються у дітей з різними психофізичними вадами. Порушуються різні компоненти мовленнєвої діяльності: вимовна сторона, фонетичні процеси, лексична і граматична будова.

В різному ступені проявляється ураження комунікативної функції мовлен-ня. Однією з найбільш складних і тяжких форм патології мовлення дитячого ві-ку є алалія, за якої дитина практично позбавлена мовленнєвих засобів спілку-вання. Мовлення її самостійно, без логопедичної допомоги не формується.

Термін „алалія” з’явився в літературі, присвяченій порушенню мови, дуже давно. Як часто зустрічається ця патологія мовленнєвого мовлення? Науково обґрунтованих статистичних даних немає. Однак дослідники стверджують, що у дітей дошкільного віку алалія зустрічається приблизно у 1%, а серед дітей шкільного віку 0,2-0,6%. При цьому Філічева Т.Б.. підкреслює, „... у хлопчиків така мовленнєва патологія зустрічається у 2 рази частіше, ніж у дівчаток”. [1]

Значний внесок у вивчення алалії зробили Г. Гутцман (1894), А. Лібманн (1900), м.В. Богданов-Березовський (1909), Є. Фрешельс (1931), а пізніше М.Є. Хватцев, Н.Н. Трауготт, В.К. Орфінська, Р.Є. Лєвіна, Л.В. Мелехова, Г.В. Мацієвська, Є.Ф. Соботович та інші дослідники.

Проте, не дивлячись на численні дослідження, алалія не є достатньо вивченою і залишається дискусійною у питаннях диференціальної діагностики, структури дефекту тощо. Літературні дані з проблем загального недорозвитку мовлення дітей, в тому числі з проблеми алалії, багатоаспектні й суперечливі. Так, деякі автори алалію на виділяють із загального недорозвинення мовленнєвої системи. Однак у підручнику за редакцією професорів Л.Парамонової, Шеремет М.К. описано різні її форми, і загальне недорозвинення мовлення дитини розглядається як складова її частина.

Багато фахівців на практиці схильні дотримуватись теорії, що алалія – це відсутність мовлення, а загальний недорозвиток мовлення – це різні складні мовленнєві розлади, за яких у дітей порушене формування всіх компонентів мовленнєвої системи. І алалія, і загальний недорозвиток мовлення обумовлені недорозвитком або порушенням мовленнєвих ділянок кори головного мозку.

Причини, які спричиняють порушення формування мовлення у дитини пов’язані з органічними ураженнями ЦНС. До них належать: загальні травматичні порушення головного мозку (ускладнення після менінго-енцефаліту, краснухи, травми); крововиливу у мозок внаслідок важких і швидких пологів; обмінні порушення у період внутрішньоутробного розвитку плоду, а також у період домовного розвитку дитини.

Питання про механізми алалії на сучасному етапі є найбільш складним і дискусійним. Існуючі концепції пояснення механізму алалії умовно поділяються на сенсомоторні, психологічні та мовленнєві.

Найбільш обгрунтована і відповідає сучасним науковим уявленням про мовлення – це мовленнєва концепція, прихильники якої пов’язують недорозвиток мовлення з несформованістю мовленнєвих операцій процесу сприймання і формування мовленнєвих висловлювань.

Залежно від кіркових кінців мовнорухового аналізатора (Брока центра) і кіркових кінців слухомовного аналізатора (Верніка центра) та їх провідних шляхів дослідники поділяють алалію на моторну і сенсорну.

Деякі вчені підкреслюють „...поділ алалії на сенсорну і моторну на початкових етапах розвитку дитини до деякої міри умовний. Лише пізніше, при постійному спостереженні за дитиною в різних життєвих ситуаціях, можна виділити провідні механізми порушення” [2].

Найчастіше в анамнезі дитини-алаліка виділяють, як правило, не один, а цілий комплекс патологічних факторів.

Несформованість експресивної сторони мовлення у моторного алаліка приводить до деякого зниження розуміння мовлення. Тому найчастіше зустрічається не чиста форма алалії, а змішана: моторна алалія із сенсорним компонентом (сенсомоторна алалія), яка зустрічається дуже рідко.

Немає єдиної думки серед дослідників і про рівні мовленнєвого недорозвитку у дітей. Так, наприклад, Р.Є. Лєвіна виділяє три рівні, Н.Н. Трауготт, Л.В. Мелехова – чотири, О.В. Правді на також чотири, але вже інші етапи. Вона вважає доцільним виділити в особливий період появу у дитини-алаліка першої фрази.

Проте, як вказують дослідники і підтверджують це логопеди-практики, поділ на рівні не завжди може бути достатньо чітким, оскільки як між ними немає твердого розмежування. Іноді тільки приблизно можна визначити той чи інший рівень мовленнєвого розвитку дитини.

Алалія характеризується повною відсутністю словесних засобів спілкування у віці, коли в дітей з нормальним розвитком мовлення воно в основному вже сформоване. Активний словник алаліка складається з 5-10 погано вимовлюваних односкладових лепет них слів, звуконаслідувань або назв близьких дитині осіб: ”ма” (мама), „ба” (баба), „дя” (дай), „ав” (собака), „кс” (кішка), „бі-бі” (машина). Мовленнєве наслідування дорослих алаліків реалізує в складових комплексах з 2-3 звуків (приголосний + голосний або навпаки). Алалік може повторити за дорослим різні голосні звуки, склади, односкладові слова типу „мак”, двоскладові з відкритих складів. Проте самостійно за малюнком повторюється тільки наголошений голосний цих слів. Своє висловлювання дитина підкріплює жестами, мімікою, інтонацією, які можна зрозуміти тільки в конкретній наочній ситуації. Пасивний словник алаліка побутовий, обмежений, в основному предметний. Йому доступне виконання інструкцій з одним-двома завданнями. Узагальнюючих понять ознак предметів немає. Дієсловні форми теперішнього, минулого часу, доконаного, недоконаного виду дитина не розрізняє. Іноді у алаліка спостерігається затримка інтелектуального розвитку вторинного характеру. Увага алаліка нестійка, пам’ять ослаблена, відрізняється уповільнений темп мислення процесів, бідність логічних операцій, знижена здатність до узагальнення, абстрагування. У даного контингенту дітей спостерігається не сформованість моторних, психічних функцій: моторна незграбність, дискоординація рухів, психофізична розгальмованість. Іноді розвиваються патологічні риси особистості: негативізм, підвищена роздратованість тощо.

Як визначає Р.Є.Лєвіна перший рівень мовленнєвого недорозвитку характеризується явним недорозвиненням усіх сторін мовлення [3].

Активний словник дітей п’яти - шести років – побутовий, бідний, в основному це слова-корені, відсутнє їх граматичне оформлення. Характерним є багатозначність вживаних слів, заміна назв дій назвами предметів і навпаки.

Пасивний словник ширший, але розуміння мовлення поза ситуацією дуже обмежене. Діти погано розрізняють граматичні форми слів. Фразове мовлення примітивне, в основному складається зі звуконаслідувань звукових комплексів, які супроводжуються жестами.

Другий рівень мовленнєвого недорозвитку характеризується тим, що проста фраза наявна, але грубо аграматична: прикметники і чисельники не узгоджуються з іменниками; пропускаються прийменники; іменники вживаються у початковій формі; зменшуються відмінкові закінчення. Одночасно викреслюється розрізнення деяких граматичних форм (до слів з ненаголошеним закінченням: стіл – столи, бере – беруть). Діти другого рівня не володіють навичками словотворення, плутають слова, близькі за лексичним значенням. Відтворення і звукової, і складової структури слів різко порушено: діти неправильно вимовляють більшість груп звуків, скорочують кількість складів, мають низький рівень сприймання фонем. Вони не готові до оволодіння звуковим аналізом і синтезом.

Третій рівень мовленнєвого недорозвитку характеризується розгорнутою фразовою мовою з елементами лексико-граматичного, фонетико-фонематичного недорозвитку.

Діти вже користуються всіма частинами мови, правильно застосовують прості граматичні форми, пробують вживати складносурядні, складнопідрядні речення. Вони можуть вільно скласти коротке оповідання, розповісти про себе, сім’ю, певну подію, але у своїй розповіді намагаються не вживати важких для них слів і виразів. І при детальному вивченні стану всіх сторін їхнього мовлення можна бачити виражену картину недорозвитку всіх компонентів мовленнєвої системи: лексики, граматики, фонетики [4].

Зустрічаються аграматизми: неузгодження прикметників з іменниками при змінюванні їх за числами і відмінниками; помилки в узгодженні чисельників з іменниками, пропуск прийменників. Наявні помилки при вживанні складносурядних і складнопідрядних речень.

Незважаючи на значне зростання активного словника, в результаті обстеження лексичного значення слів у дітей зустрічаються такі помилки: а) заміна назв чистини предмета назвою цілого предмета; б) назва професії замінюється назвою дій; в) заміна видових понять родовими і навпаки; г) не-доліки у словотворенні.

У алаліків наявні вади звуковимови основних артикуляційних груп. Порушена складова структура багатоскладових слів. Вони з труднощами оволодівають аналізом і синтезом.

В процесі корекційної роботи спостерігається певна позитивна динаміка: діти переходять за станом мовлення з одного рівня загального недорозвитку на другий, більш високий, перестають бути безмовними, але залишаються дітьми з недорозвиненою мовленнєвою системою.

ЛИТЕРАТУРА:

1. Филипчева Т.Б. Особенности формирования речи у детей дошкольного возраста.-М.,1999

2. Иваненко С.Ф. Формирование восприятия речи у детей с тяжелыми нарушениям произношения. М., Просвещение, 1984. – 141 с.

3. Левина Р.Е. Нарушение письма у детей с недоразвитием речи.-М.,1961.

4.Кузьмина Н.И., Рождественская В.И. Воспитание речи у детей с моторной алалией. М., Просвещение, 1977.

5. Парамонова Л.С. Логопедия для всех. 4 изд., М-Санкт-Пет.-Ниж.Новгород-Воронеж-Минск, 2009.с.267