Задорожна Я.Є., Халілова-Чуваєва Ю. О.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПОЛІТИЧНА ПОВЕДІНКА В КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Одним із індикаторів визначення рівня політичної культури є політична поведінка особи, яка виражається у її активності політичних дій та зацікавленості до політики. Власне, політичні переконання, цінності і мотиви задають напрямок політичній діяльності суб'єкта політики, яка виражається у активній або пасивній формі. На ступінь політичної активності впливає не лише політична культура, а й політичний режим, соціокультурне середовище, рівень доступу до інформації і матеріальні можливості суб'єктів політичної участі.

Проблемою вивчення політичної поведінки та політичної культури в українській науці займається низка науковців. Серед них насамперед слід згадати О. В. Бабкіна, В. П Горбатенко, І. С. Дзюбко, Н. Ю. Іванова, Н.А.Кирилюк [1-2].

Суб'єкти політики - це соціально-політичні організації, соціальні групи, але, насамперед, особистість. Індивід, одночасно, є соціальною базою для утворення політико-організаційних структур і носієм певної політичної культури, яка є підґрунтям успішного встановлення того чи іншого політичного режиму. Люди за своє природою є істотами політичним, здатними перебувати у сфері політики у двох якостях - як громадяни держави і як учасники політичних подій. Вони утворюють політичні партії, політичні інститути та організації, які формулюють політичні цілі, визначають орієнтації і напрямки політичної діяльності. Усі суб'єкти політики історично зумовлені. Впливаючи на об'єкти політичної діяльності, вони повинні відповідати вимогам часу. Доки суб'єкт здатний впливати на об'єкти політики, а його вплив забезпечує прогресивний суспільний розвиток, доти його політичний час не є вичерпаним, в іншому ж разі він має зійти з політичної арени, і тоді настає час іншого суб'єкта політики. Отже, суб'єкти політики творять саму політику та ініціюють зміни у політичних відносинах [1].

У кожній державі є певний відсоток політично пасивних громадян, які не цікавляться політичним життям країни, вважаючи, що не здатні впливати на хід політичного процесу. В даному випадку політичну пасивність можна ототожнювати з поведінкою. В результаті - недостатня політична культура, відчуття низької політичної ефективності, недотримання активної політичної поведінки. Але на противагу їм виходять громадяни з активною політичною позицією, бажанням не стояти осторонь політичного життя держави. Це відбувається в результаті мотивації, яка спонукає людей до певних дієвих кроків, для чого і чому вони це роблять.

Політична мотивація кожного залежить від усвідомлення власних або групових політичних цілей. Індивід спрямовує свою діяльність до певної мети, хоча у деяких випадках займаються політичною діяльністю і без визначеної мети. Відомо, що різні люди можуть брати участь у політичному житті з різною інтенсивністю, все залежить від місця людини у складній політичній системі. Але, однозначно, активна участь особи має важливе значення у політичному житті суспільства. Значний вплив на рівень активності здійснюють суб'єктивні фактори до яких відносяться : мотиваційні; ціннісно-орієнтаційні; цілеорієнтавоні [2].

Стверджувати, що на сьогоднішній день в Україні взагалі не існує поля для політичної діяльності - не вірно. Адже існують прояви політичних дій, зокрема, це робота в політичних партіях, участь та голосування на виборах, формування громадської думки на мітингах. Тільки от дуже часто ці засоби є формальними і не ефективними. Хоча в історії вже незалежної України є безпрецедентний випадок, вибори президента 2004 року, коли активність і вплив виборців був рекордно високим. У деяких областях, за даними офіційного сайту Центральної виборчої комісії, активність населення у ході голосування у деяких областях сягала 88% [3]. Однак сплеск такої народної активності з часом перетворився на розчарування і вилився у недовіру до політичних лідерів і влади. Люди побачили, що реальні дії політичних акторів значно відрізняються від їхніх передвиборчих обіцянок, почали схилятися до думки, що їхня політична участь не здатна вирішувати і впливати на хід політичних подій. Результатом цього є 66,76% середньої активності виборців на президентських виборах 2010 року. Якщо порівняти дані по раніше згаданих областях, то активність населення відповідно на 8-15% знизилася [4]. Як бачимо, політична поведінка, вірно вибрана тактика і стратегія може значно впливати на результати політичних подій.

Отже, головним суб'єктом політики є індивід із власними політичними цінностями, переконаннями та ідеалами. Саме ці елементи політичної культури впливають на політичну поведінку та активність особи у політичному житті. В демократичному суспільстві, до якого прагне Україна, людина повинна займати активну життєву позицію і намагатися бути не тільки об'єктом, а й суб'єктом політики.

Література:

1. Бардяк О. Політична активність. Цінність та прояв [Електронний ресурс] / Олег Бардяк. -Режим доступу: http://pravda.com.ua/articles/2008/

2. Ярема А. Молодь і політика : типологія моделей політичної активності [Електронний ресурс] / Анастасія Ярема. - Режим доступу: http://pinchukfund.org/storage/students/works/2007/148.doc.

3. Хід голосування по регіонах України [Електронний ресурс] : за даними Центральної виборчої комісії України / Центральна виборча комісія. - Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/vp2004/wp0011.htm.

4. Хід голосування по регіонах України [Електронний ресурс] : за даними Центральної виборчої комісії України / Центральна виборча комісія. - Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/vp2010/wp0011.htm