Право / 3. Охрана авторского права

к.ю.н. Романюк О.І., Журба Т.О.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Знаки для товарів та послуг як об’єкт інтелектуальної власності та спадкування прав на них

Серед об’єктів інтелектуальної власності особливе місце займають знаки для товарів та послуг, які також називають термінами «товарний знак» та «торговельна марка».цей об’єкт використовується в обороті для того, щоб персоналізувати товар чи послугу.

Існує багато думок з приводу цього об’єкта, наприклад, професор О.А. Підопригор, вважає, що споживач має напевно значи хто виробник того чи іншого товару, хто надає ті чи інші послуги, характеристики товару чи послуги, який товар вигідніше придбати та які послуги визначаються вищою якістю та інше. Саме в цей момент на допомогу споживачеві приходять знаки для товарів та послуг.

У преамбулі закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», від 15 грудня 1993 року йдеться, що цей Закон регулює відносини, які виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні. А в статті 1 цього Закону говориться, що знак – це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Стаття 492 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатних для виділення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), які виробляються (надаються) іншими особами. Зокрема, слова, літери, цифри, образотворчі елементи, комбінації кольорів.

Отже, з вищесказаного можна зробити висновок, що терміни «знаки для товарів та послуг», «товарний знак», «торговельна марка» є синонімами.

В юридичній літературі постійно розглядаються питання, пов’язані з правовою охороною знаків для товарів і послуг. а саме: поняття, функції та види знаків, підстави для відмови в наданні правової охорони, право попереднього користувача, вичерпання прав, припинення дії свідоцтва та визнання його недійсним, особливості укладення різноманітних договорів, експертиза позначень, захист прав та інше. Проте в літературі майже відсутні проблеми правового регулювання спадкування прав інтелектуальної власності на знак, на відміну від спадкування прав на інші об’єкти.

Це пов’язано з тим, що знак покликаний використовуватися саме в підприємницькій діяльності з метою вирізнення товарів та послуг на ринку, а тому досить часто права на знак належать саме підприємству, а не конкретній фізичній особі, яка потім могла б передати їх у спадок.

Однак, в Україні все ж чимала кількість знаків належить саме фізичним особам, що є зручним у випадку їхньої комерціалізації шляхом укладання ліцензійних договорів з юридичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність та використовують ці знаки на ліцензійній основі. І тому відсутність законодавства в цій галузі буде створювати певні незручності при правозастосуванні. Ще одним мінусом є цілковита відсутність літератури, присвяченої цим аспектам, що позбавляє можливості здійснювати належне тлумачення норм права, які застосовуються до вказаних відносин.

Згідно з ч.1 ст. 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяє використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Закон розкриває права на знак ширше та дещо по-іншому ніж ЦК України. Наприклад, у п. 2 ст. 16 Закону передбачається, що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим законом. У п. 5 цієї статті встановлюється, в яких саме випадках свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди знак. У п. 7 передбачається, що власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. П. 8 встановлює, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. В п. 10 зазначається, що власник свідоцтва має право проставляти поряд зі знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні. П. 11 встановлює, що власник свідоцтва який здійснює посередницьку діяльність, має право на основі договору з виробником товарів або особою, що надає послуги, використовувати свій знак поряд зі знаком зазначених осіб, а також замість їх знака.

Зазначені права випливають із свідоцтва на знак та належать його власнику. У разі смерті власника свідоцтва на знак, спадкоємці, в порядку спадкового правонаступництва стають новими власниками свідоцтва та їм належать усі права інтелектуальної власності, що з нього випливають.

Таке правонаступництво здійснюється в загальному порядку, передбаченому в Книзі 6 ЦК України, з урахуванням особливостей, визначених іншими нормативними актами. Для успадкування прав на знак спадкоємець, по-перше, повинен прийняти знак протягом 6 місяців з часу її відкриття. Для цього він має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. А якщо спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку не заявив про відмову від неї. Але незважаючи на такі обставини, все ж треба подати заяву, аби перестрахуватися та уникнути можливих непорозумінь.

Особливістю спадкування прав інтелектуальної власності на знак є те, що спадкоємцю необхідно не лише прийняти таку спадщину, а й належним чином оформити право на неї.

У законодавстві України майже відсутні норми, які б передбачали особливості спадкування прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг. Теоретичну та практичну проблему становить зміна особи заявника на спадкоємця, у разі якщо спадкоємець подав заявку на знак, але свідоцтво ще не одержав. Тому Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» та правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів та послуг потребують відповідних змін, які детально розкривали б питання спадкування знаків. Це б усунуло існуючу прогалину в праві та унеможливило б виникнення тих непорозумінь, які трапляються на практиці.

Література:

1. Бутнік-Сіверський С. Спадкування прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг //Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2010. - №3. – С. 36-44.

2. Жухевич О. Про практику вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав на торговельні марки // Інтелектуальна власність. – 2010. - №7. – С. 28-32.

3. Слободян С. Поняття, значення та види товарних знаків (торговельних марок) // Інтелектуальна власність. – 2010. - №6. – С. 50-55.