Право/9. Гражданское право

Безвершенко О.О., Моторіна А.В.

Національний університет ДПС України

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

н.к. Новицька Н.Б., к.ю.н., доцент

Проблема «безпеки» на початку ХХІ століття набула універсального змісту. Окрім традиційної військової та військово-політичної сфери, вона поширилася на область соціальних, економічних, правових, культурних, екологічних та інформаційних відносин. До того ж, ХХІ століття з його «прогресивним нетерпінням» породило інші види небезпеки: енергетичну, продовольчу, демографічну, епідеміологічну, що зумовлено виникненням відповідних програм забезпечення безпеки як на національному, так і глобальному рівнях.

Для України питання забезпечення національної безпеки стоять особливо гостро, що пояснюється наявністю таких проблем як: необхідність створення сприятливих умов для подальшого розвитку українського суспільства та держави; існування перманентної економічної кризи; порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні та за її межами; зростання рівня злочинності та корупції; поширення загрози тероризму, неконтрольованого розповсюдження зброї та наркотиків; загрозливий стан довкілля; значне ускладнення демографічної ситуації.

Забезпечення національної безпеки здійснюється за умови пріоритетності національних інтересів, необхідності своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз цим інтересам, і ґрунтується на засадах правової демократичної держави.

На сучасному етапі розвитку української держави гостро постало питання забезпечення саме інформаційної безпеки, оскільки обмеженість теоретико-правових досліджень питань місця та ролі, функцій та повноважень органів державної влади в системі забезпечення інформаційної національної безпеки України, проблем правового регулювання їх діяльності по забезпеченню національної безпеки, правових форм взаємодії з іншими суб'єктами цієї системи, зумовлює ріст саме інформаційної злочинності, яка посягає, насамперед, на інтереси держави.

Окрім того, важливість теми пояснюється необхідністю наукового осмислення в контексті сучасної державно-правової реформи шляхів вдосконалення системи державних і правоохоронних органів та структур, з тим, щоб вона мала здатність своєчасно адаптуватися до змін у суспільстві, передусім у разі виникнення чи наростання дестабілізуючих чинників у державі, тенденцій до зміни рівнів небезпеки існуючих загроз і ступеня важливості пріоритетних національних інтересів.

За умов глобальної інтеграції та жорсткої міжнародної конкуренції головною ареною зіткнень і боротьби різновекторних національних інтересів стає інформаційний простір. Сучасні інформаційні технології дають змогу досягти реалізації власних інтересів без застосування воєнного інструментарію, послабити або навіть зруйнувати конкуруючу державу, не застосовуючи сили, за умови якщо ця держава не усвідомить реальних та потенційних загроз негативних інформаційних впливів і не створить дієвої системи захисту і протидії цим загрозам.

Таким чином, інформаційна безпека є невід'ємною складовою кожної зі сфер забезпечення національної безпеки.

Саме тому прогресивний розвиток України як суверенної, демократичної, правової та економічно стабільної держави можливий тільки за умови якнайповнішого забезпечення належного рівня інформаційної безпеки.

З урахуванням майбутнього розвитку інформатизації, проникнення інформаційних технологій у найважливіші сфери життя суспільства необхідно передбачити перехід від принципу забезпечення безпеки інформації до принципу інформаційної безпеки. Розгляд інформаційної безпеки з позицій системного підходу дозволяє побачити відмінність наукового розуміння цієї проблеми від повсякденного. В повсякденному житті інформаційна безпека розуміється лише як необхідність боротьби з відтоком закритої (таємної) інформації, а також з розповсюдженням хибної та ворожої інформацій.

Особливо складна сьогодні проблема завчасного створення засобів, необхідних для інформаційного протиборства, або, якщо користуватися американською термінологією, – «інформаційної війни».

Найважливішими складовими концепції забезпечення інформаційної безпеки є: оперативна безпека, введення супротивника в оману, психологічні операції, електронна війна, яка проводиться в комплексі з глибокою і всебічною розвідкою як для дезорганізації системи управління противника, так і для захисту власної системи управління. При цьому інформація, що циркулює в системі управління, розглядається як високопріорітетний об'єкт впливу і захисту.

Серед нових найбільш важливих засобів інформаційної обороноздатності України сьогодні називають різні математичні, програмні засоби типу «вірусів» і «закладок», засоби дистанційного витирання інформації, що записана на магнітних носіях, генераторами електромагнітних імпульсів, засоби неконтрольованого включення у закриті інформаційні мережі.

Тому на врегулювання питання інформаційної безпеки Рада національної безпеки і оборони України 25 травня 2009 року розробила Проект Доктрини інформаційної безпеки України, положення якої були втілені в Указі Президента «Про доктрину інформаційної безпеки України» від 7 липня 2009 року. Були визначені поняття та значення інформаційної безпеки, основні засади, її місце в системі забезпечення національної безпеки України, принципи та способи її реалізації. Також Доктрина визначає основні загрози інформаційній безпеці України, які існують як у внутрішньому так і зовнішньому просторі. Позитивною особливістю зазначеного документу є те що, визначивши загрози, також зазначено і методи та способи їх подолання.

Підводячи підсумок, необхідно зазначити, що для ефективного забезпечення інформаційної безпеки в Україні буде не достатньо прийняття лише нормативно-правових актів у цій сфері. Враховуючи досвід зарубіжних країн (зокрема США), на нашу думку, доцільним буде створення уніфікованого органу державної виконавчої влади із забезпечення інформаційної безпеки та оборони, з підзвітним підпорядкуванням Міністерству оборони та Президенту України, як верховному головнокомандувачу Збройних сил України. Визначити його основною функцією створення необхідних умов та матеріальних засобів захисту інформації, яка має гриф секретності або ж становить значну цінність для суверенного, незалежного функціонування України як самостійно держави. Тим самим розвантажити діяльність Служби безпеки України, задля підвищення ефективності здійснення нею своїх повноважень та спрямувати діяльність конкретного органу держави на подолання інформаційних небезпек та загроз, що буде значною допомогою правоохоронним органам в розкритті та розслідуванні злочинів у інформаційній сфері.