Право\3.Охрана авторського права
Максименко Ю.С., Ульяницька О.В.
Донбаський
Державний Технічний Університет
АВТОРСЬКЕ ПРАВО: ЗАХИСТ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА
РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ
Основними напрямами духовної
творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих
видів творчої діяльності, невичерпні за формами, прийомами, способами
об'єктивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової
охорони. Певні суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням,
потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право. В
об'єктивному розумінні авторське право - це сукупність правових норм, які
регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів
науки, літератури та мистецтва. У суб'єктивному розумінні - це сукупність прав,
які належать автору або його правонаступникам у зв'язку зі створенням і
використанням твору літератури, науки і мистецтва[1].
На підтвердження цих прав автору
видається авторське свідоцтво – документ, що закріплює авторське право. Автором
може бути лише фізична особа, за результатами інтелектуальної діяльності якої
створено відповідний твір. Авторським правом охороняються обнародувані та
необнародувані твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети, а
також способу відтворення, які виражені в усній, письмовій чи іншій формі.
Охороняється лише за наявності свідоцтва. Не охороняється авторським правом
повідомлення про новини, поточні події, що мають ознаки звичайної прес
інформації, результати народної творчості і офіційні документи, що видаються
державою. З авторського права випливають майнові та немайнові права автора. До
немайнових прав (особистих) належать такі права:
1) права вимагати визнання свого
авторства;
2) права вимагати згадування імені
автора в зв‘язку з використанням цього твору, якщо це можливо, а також вимагати
не згадування (анонімне авторство);
3) право вимагати згадувати його
псевдонім та використовувати псевдонім, який зазначається в авторському
свідоцтві;
4) право протидіяти спотворенню,
перекрученню, зміни змісту твору, якщо це може зашкодити честі та репутації
автора;
5) право на обнародування твору.
Майнові права автора – права, в
результаті реалізації яких у автора виникає певне майно:
1) право використання
(самостійного) твору в будь-якій формі та будь-яким способом;
2) право дозволяти або забороняти
наступні дії: відтворення твору без згоди автора, публічне виконання, публічний
показ, переклади творів, різні переробки, адаптації, аранжування,
розповсюдження творів, та інші дії.
Якщо автор працює за наймом, то
авторське право належить йому, а виключне право використання твору належить
наймачу Авторське право діє протягом всього життя автора і наступні 50 років
після його смерті. Під псевдонімом або анонімне обнародування твору – авторське
право діє протягом 50 років з моменту обнародування. Майнові права переходять у
спадщину, а особисті немайнові права – ні. Авторське право може бути передано
(майнові права) самим автором іншим особам. Автор чи інша особа, що має
авторські майнові права, може видати сторонній особі ліцензію на використання
твору. Ця ліцензія буває двох видів:
1) виключна (право на використання
має одна особа);
2) невиключна ( право на використання мають декілька осіб).
Передача авторського права або
видача ліцензії оформлюється авторським договором. Особа, яка має авторське
право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони свого
авторського права ©. Він розміщується на кожному примірнику твору, потім ім‘я
та рік першого обнародування[2].
Важко переоцінити роль авторського
права в розвитку культури суспільства, особливо у сфері культурного (духовного)
розвитку його громадян. Звичайно, об'єкти авторського права: літературні й
художні твори можна самим не створювати, а запозичати їх від інших держав. Однак,
такий шлях варто вважати змушеним і, в остаточному підсумку, хибним.
Надзвичайно важливо, щоб твори літератури і мистецтва створювалися авторами,
які належать до того суспільства, якому вони адресовані, а суспільство, у свою
чергу, повинно бачити своє відображення в цих творах. Використання чужоземних
робіт у розумних межах варто вважати виправданим настільки, наскільки це сприяє
культурному обміну і взаємному збагаченню ідеями.
Добре поставлений
захист авторських прав вигідний не тільки авторам, але і державі, тому що,
усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню державної скарбниці за
рахунок податків. Захист авторського права- одна з важливих
категорій теорії цивільного та цивільно-процесуального права. Під
захистом авторських прав слід розуміти передбачені законом заходи із їх
визнання, припинення їх порушення, застосування до правопорушників заходів
юридичної відповідальності. Захист особистих немайнових і майнових прав
суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому
адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
Існують дві форми
захисту авторського права
1. Юрисдикційна форма захисту- це діяльність уповноважених державних
органів по захисту порушених чи оспорюваних суб'єктивних авторських прав. Її
суть виражається в тому, що особа, права та законні інтереси якої порушені
неправомірними діями, звертається за захистом до державного органу, що
уповноважений здійснити відповідні заходи для відновлення порушеного права і
зупинення правопорушення. В рамках юрисдикційного захисту виділяють також
загальний та спеціальний порядок захисту порушених прав. За загальним правилом
захист авторських прав здійснюється в судовому порядку. Основна маса
цивільно-правових спорів з питань авторського права розглядається судами.
Спеціальним порядком захисту авторських прав треба визнати адміністративний
порядок їх захисту, він застосовується у вигляді виключення з загального правил
в адміністративному порядку, тобто способом захисту є скарга у відповідний
державний орган подана особою, права та законні інтереси якої порушені.
2.Неюрисдикційна
форма захисту — передбачає
дії юридичних і фізичних осіб із захисту своїх авторських прав на твір, які
здійснюються ними самостійно без звертань в державні або інші компетентні
органи. При цьому маються на увазі лише законні способи захисту, наприклад
сповіщення порушника про існування авторських прав і пропозицію вирішити спір
шляхом переговорів.
Вибір форми захисту
прав (юрисдикційна чи не юрисдикційна) та конкретного способу захисту з
урахуванням усіх обставин справи залежать як від змісту суб'єктивного права, що
підлягає захисту, так і від ступеня небезпеки такого порушення.
Однак для цього необхідно створити відповідну адміністративну
інфраструктуру, яка б забезпечувала строге дотримання авторських прав.
Об'єкти авторського права, які
роблять внесок до культурного розвитку держави, можуть мати й істотне
економічне значення як для авторів, які їх створили, так і для підприємства або
держави. [4].
Література
1. http://www.grinchuk.lviv.ua
2. http://revolution.allbest.ru
3.
http://zakon.rada.gov.ua
4. http://bookz.com.ua