Пєсцов Р.Г.

старший викладач Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова

Інформування підсудного про судовий розгляд, як передумова заочного судового розгляду

Однією із умов для заочного судового розгляду кримінальної справи є відсутність підсудного, який був належним чином повідомлений, в судовому засіданні.

З’ясуванню змісту категорії належного повідомлення підсудного про час та місце розгляду справи в контексті заочного провадження в юридичній літературі приділено недостатньо уваги. Питання неузгодженості положень КПК із законодавством про послуги поштового зв’язку були предметом аналізу лише деякі авторів [1-3].

Українські вчені, очевидно, взагалі забули про існування Правил надання послуг поштового зв’язку, які врегульовують процедуру вручення судових повісток інакше, ніж процесуальне законодавство України. Для належного повідомлення з використанням поштового зв’язку, як зазначає А.Тукієв, оптимальним може бути поштове відправлення із відміткою «Судова повістка», при відправці якої обов’язково складається опис вкладеного [2, 12]. Також необхідно передбачити випадки відмови адресата від отримання поштового відправлення. В повідомлені необхідно передбачити, що у випадку відмови адресата від отримання поштового відправлення в повідомленні варто робити спеціальний запис, а поштове повідомлення залишати в абонентській поштовій скриньці адресата.

На наш погляд, для визнання повідомлення належним, суд зобов’язаний з’ясувати:

- який спосіб повідомлення був обраний;

- правильність складання судової повістки-повідомлення;

- відповідність її змісту вимогам закону;

- своєчасність відправлення направлення повідомлення;

- виконання всіх вимог щодо вручення повідомлення відповідно до обраного способу;

- наявність у суду документів, які підтверджують факт належного повідомлення (в залежності від обраного способу повідомлення).

В юридичній літературі неявку підсудного до суду розглядають як:

1) заперечення ним обвинувачення;

2) незнання ним про пред’явлене йому обвинувачення;

3) фактичне визнання ним пред’явленого обвинувачення

Згідно ч. ст. 482 Проекту КПК України призначивши справу до розгляду, суд надсилає відповідним органам іноземної держави, у якій перебуває підсудний, копію постанови про призначення справи до головного судового розгляду і повістку про виклик у судове засідання для вручення підсудному. Зазначені документи вважаються врученими підсудному через п’ятнадцять діб із дня надіслання їх відповідному органу іноземної держави.

Взагалі недослідженим залишився новий для українського кримінального процесу спосіб інформування підсудного про час та місце розгляду справи - виклик через оголошення в засобах масової інформації та комп’ютерні мережі за умови, що місце перебування підсудного невідоме для суду. Законодавець повинен відповісти особі, яка притягається до кримінальної відповідальності і не бажає брати участь в судовому засіданні, адекватно з урахуванням реалій життя.

Цікаво відмітити той факт, що в Уставі кримінального судочинства 1864р. був передбачений механізм забезпечення явки підсудного до суду, який в деяких випадках був досить ефективним. У випадках, коли вимагалася особиста явка підсудного, але він не з’являвся, а всі заходи щодо його розшуку не давали жодного результату, суд за поданням судового слідчого, за пропозицією прокурора або за власною ініціативою направляв розпорядження про публікацію інформації про розшук особи у сенатських оголошеннях і у відомостях обох столиць та у місцевих губернських. Коли були підстави вважати, обвинувачений перебуває за кордоном, то про виклик його до суду робилася публікація у відомостях, які видавалися іноземними мовами [3, 469]. Одночасно з цим суд давав розпорядження про взяття майна підсудного в опікунське управління. І якщо протягом 6 місяців після публікації про розшук обвинувачений не явився до суду і не був виявлений, то суд, відкладаючи судовий розгляд аж до його явки або затримання, виносив ухвалу про розпорядження майном підсудного згідно цивільного судочинства за правилами, що стосувалися безвісти відсутніх (4).

Таким чином інформування підсудного про судовий розгляд, як передумова заочного судового розгляду є обов’язковою вимогою законну. Відсутність цієї вимоги є робить заочний судовий розгляд неможливим, а постановлений заочний вирок незаконним. Сучасний порядок інформування підсудного про час і місце судового розгляду потребує подальшого вдосконалення і роз’яснення та практиків.

Література:

1. Навродська Ю.В. Заочний розгляд справи в цивільному процесі України. Кандидатська дисертація.- Львів. – 2008. – 188 с.

2. Тукієв А.С. Проблемы процессуальной формы заочного уголовного судопроизводства. Автореферат дисс. канд. юрид наук. Республика Казахстан Караганда, 2005.- 22 с.

3. Фойницький І.Я. Курс уголовного судопроизводства. Т.2.- С.- Петербург. 1910.- 573с.

4. Уставу Кримінального Судочинства, 1864 ст. 386, 846 - 852, 1279, 1344.