Право/11. Криминалистика и судебная медицина

Безвершенко О.О., Шпирук О.В.

Національний університет ДПС України

ОСОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ: ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРИ СИМУЛЯЦІЇ

Судово-психіатрична експертиза в кримінальному процесі згідно зі ст.ст. 76, 204 КПК України належить до числа експертиз, які обов'язково мають бути призначені для визначення психічного стану обвинуваченого або підозрюваного у тих випадках, коли в справі є дані, що викликають сумнів у їх осудності чи можливості в період розслідування справи усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Відповідно до основних положень кримінального права кримінальну відповідальність за вчинення злочину можуть нести лише особи, які є осудними. Осудною визначається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (ч. 1 ст. 19 КК України). Осудність служить передумовою вини.

Відповідно до визначення Аптоняна та Бородіна поняття осудності являє собою психічний стан особи, що полягає у її здатності за рівнем соціально-психологічного розвитку і соціалізації, віку і стану психічного здоров'я усвідомлювати свої дії, бездіяльності (усвідомлювати фактичну сторону і суспільну небезпеку діяння) і керувати ними під час скоєння злочину і нести в зв'язку з цим за нього кримінальну відповідальність і покарання.

Психічна діяльність людини являє собою відображення об'єктивної дійсності. Однак через різні причини суб'єктивного й об'єктивного характеру цей процес може відбуватись з певними відхиленнями. Для здійснення правосуддя дуже важливо знати характер і ступінь таких відхилень у осіб, чиї показання використовуються як джерела доказів у кримінальному судочинстві і у зв'язку з цим потребують критичної оцінки та визначення рівня їх достовірності.

Предметом судово-психологічної експертизи є питання про діяльність осіб, індивідуально-психологічні властивості яких не виходять за межі норми (особливості сприйняття певних явищ за даних умов, здатність адекватно їх оцінювати, особливості реагування на екстремальні ситуації тощо).

Основним питанням є визначення психічного стану осіб, яким призначено експертизу, у конкретні проміжки часу і відносно певних обставин, що становлять інтерес для органів слідства та суду.

Судово-психіатрична експертиза призначається органами досудового слідства та суду і проводиться за їх відповідним рішенням з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи.

Основним принципом на основі якого будується і здійснюється експертна діяльність є об’єктивність та правильність експертного висновку.

Кримінально-процесуальний закон встановлює умову, яка стосується повідомлення підекспертної особи про проведення судово-психіатричної експертизи, роз’яснення їй її прав та обов’язків. Це є обов’язковим елементом демократизації та удосконалення громадянського суспільства. Проте, в цей же час, таке повідомлення створює реальну можливість для особи, стосовно якої проводиться експертиза, вжити всіх необхідних дій для спотворення або унеможливлення об’єктивно оцінити фактичний стан психіки.

Практиці розслідування злочинів та проведення експертиз відомі чисельні випадки, коли особи, стосовно яких проводиться експертиза будь-якими способами намагаються перешкодити об’єктивній і правильній оцінці їхнього психічного стану, задля створення видимості неосудності або часткової неосудності підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного. Такі дії в теорії криміналістики та судової експертизи називають симуляцією психічного стану.

Саме повідомлення особи, стосовно якої проводиться експертиза, про проведення судово-психіатричної експертизи є її реальною можливістю для підготовки та проведення дій, що в своїй сукупності будуть симуляцією дійсного психічного стану особи. Такі дії фактично ставлять під сумнів, в подальшому, правильність рішення суду та вирішення справи відповідно до норми закону.

Законодавчо встановлені можливості виявлення симуляції. У ст. 205 КПК України зазначено, що при неможливості точно встановити психічний стан особи, стосовно якої проводиться експертиза, амбулаторно, можливий варіант, коли ця особа направляється на стаціонарне обстеження. Методичні та практичні рекомендації стосовно проведення судово-психіатричної експертизи дають висновки про те, що симулювати дуже важко, особливо при стаціонарному обстеженні. Це зумовлено фізіологічними властивостями осіб, оскільки навіть якщо при денному дослідженні симуляцію не встановлено, то під час сну на підсвідомому рівні здорова людина, яка симулює психічну хворобу, буде вести себе адекватно. Тому досліджуючи це питання необхідним є лише подальше розроблення методичних та практичних рекомендацій проведення судово-психіатричних експертиз.

Тому вирішивши питання пов’язані з симуляцією під час проведення судово-психіатричної експертизи можна значно полегшити порядок та умови розкриття та розслідування злочинів, відсоток правильно розкритих справ та підкреслити верховенство закону та справедливості у кримінальному процесі та судочинстві.