Супрович Альона Вікторівна – студентка 4-го курсу юр. факультету

Національний університет державної податкової служби України

Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних відносин

Друга половина XX та початок XXI століття характеризується поширенням масштабів наукових досліджень, утворенням засобів електронно-обчислювальної техніки, прогресивним зростанням обсягу нової інформації. Виявилось, що останнє десятиріччя XX століття породило стільки інформації, скільки накопичилося за попередні 2000 років. Сьогодні є підстави стверджувати, що у світі склався ринок науковомісткої інформації, ефективний обмін якої дає змогу різним країнам вирішувати завдання розвитку на основі міжнародної спеціалізації, купівлі-продажу інформації.

Міжнародна інформаційна діяльність полягає у забезпеченні громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій офіційною документованою або публічно оголошуваною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у цілеспрямованому поширенні за межами України державними органами й об'єднаннями громадян, засобами масової інформації та громадянами всебічної інформації про Україну.

Відповідно до законодавства України її громадяни мають право на вільний і безперешкодний доступ до інформації через зарубіжні джерела, включаючи пряме телевізійне мовлення, радіомовлення і пресу тощо. Держава забезпечує відкритий і рівноправний доступ своїх громадян і громадян держав — партнерів за угодами до інформаційних ресурсів спільного користування.

В Україні створення і діяльність спільних організацій у галузі інформації за участю вітчизняних та іноземних юридичних осіб і громадян регулюються законодавством України. Якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, які містяться в законодавстві України, що регулює відносини в галузі інформації, то застосовуються норми міжнародного договору, укладеного Україною (ст. 50 Закону України "Про інформацію").

Державні органи та інші юридичні особи, які займаються інформаційною діяльністю, можуть безпосередньо здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у власних інтересах, а також в інтересах індивідуальних і колективних споживачів, яких вони обслуговують і яким гарантують одержання зарубіжної інформації.

Міжнародне співробітництво у сфері науково-технічної інформації та міжнародна інформаційна діяльність регулюються згідно з чинним законодавством ( Закон України "Про науково-технічну інформацію"), відповідно д якого уряд України визначає національний інформаційний центр, який координує міждержавний обмін науково-технічною інформацією.

Міжнародне співробітництво у сфері інформатизації спрямовується на підвищення економічної ефективності та науково-технічного рівня виконання Національної програми інформатизації. З цією метою до виконання окремих завдань цієї програми можуть залучатися іноземні юридичні та фізичні особи, іноземні інвестиції. Держава розвиває і підтримує всі форми міжнародного співробітництва у сфері інформатизації, які не суперечать законодавству та державним інтересам України.

Формування системи інформаційного законодавства України призвело до виникнення проблеми гармонізації його на міждержавному рівні з урахуванням засад міжнародного права.

Міжнародний досвід свідчить, що у сфері суспільних інформаційних відносин при їхній законодавчій легалізації насамперед враховують загальнолюдські принципи, а саме:

- державний суверенітет окремих країн у міжнародних відносинах;

- верховенство прав людини: повага й гуманне ставлення до людини, її честі, гідності, репутації;

- презумпцію невинності громадянина, приватної особи на підставі співвідношення потреб та інтересів окремих людей, корпорацій, націй, держав і світового співтовариства.

Щодо формування українського сегмента глобальної інформаційної інфраструктури, у тому числі Інтернету, Законом України “Про захист інформації в автоматизованих системах” передбачено, що іноземні держави, іноземні фізичні і юридичні особи можуть бути власниками автоматизованих систем в Україні, власниками інформації, що поширюється і обробляється в автоматизованих системах України, або засновувати спільні з українськими юридичними й фізичними особами підприємства з метою створення нових систем, постачання інформації до існуючих систем України, обміну інформацією між автоматизованими системами України і інших держав. Окремі види такої діяльності здійснюються на підставі спеціального дозволу (ліцензії), що видається уповноваженим на це органом.

В Україні, як в деяких інших країнах, має бути прийнята за національну, розрахована на XXI століття програма створення інформаційних систем, які, будучи пов'язаними з національними системами інших країн, утворять Глобальну інформаційну світову інфраструктуру. У зв’язку з цим основними завданнями України на найближчий час має бути:

- сприяння у співробітництві державних та приватних структур (компаній), які зайняті у сфері телекомунікацій; розробка в зв'язку з цим відповідного національного законодавства;

- участь у створенні Всесвітньої інформаційної інфраструктури, а саме: впровадження приватних інвестицій, конкурентоздатного ринку, гнучкої регулюючої системи;

- сприяння процесу розвитку мереж телекомунікацій між країнами на основі відкритого доступу до сучасних технологій, їх інтеграції до Всесвітньої мережі телекомунікацій для створення основи майбутньої Всесвітньої інформаційної інфраструктури;

- сприяння комерційній діяльності, проектам та інвестиціям приватного сектору, які спрямовані на розвиток телекомунікацій; заохочення проектів, які спрямовані на розвиток та виробництво телекомунікаційного обладнання для мереж загального користування.