Федчук Л.М., Орос Г.В.

Національний університет державної податкової служби України, Україна

Законодавчі засади захисту персональних даних

Побудова в Україні демократичної, соціальної, правової держави, найвищою цінністю в якій визнаються людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека та підтримання ефективного функціонування державних інститутів, пов’язана із необхідністю вдосконалення захисту суб'єктивних громадянських прав. Виходячи з положень статей 3 та 21 Конституції України від 1996 року, які визначають природне право початком і основою української правової системи, державне управління передбачає наявність двох головних аспектів: правоохоронного, який полягає у можливості реалізації прав і свобод людини, та правозахисного щодо захисту порушених суб’єктивних прав. Мета захисту – припинення правопорушення та відновлення бажаних для людини, суспільства або держави прав і свобод, встановлених нормативно–правовим актом чи договором. Це потребує вжиття засобів державного управління, тобто застосування організаційно–правових заходів упорядкування суспільних відносин щодо реалізації декларативних прав.

Управління дозволяє стабілізувати будь-яку систему, зберегти її функціональну визначеність, підтримати у стані динамічної рівноваги з середовищем, забезпечити удосконалення, тобто воно є антиподом дезорганізації. Тому управління як правовий механізм, тобто система упорядкування юридичними та організаційними засобами суспільних відносин щодо реалізації потреб людини, суспільства і держави в політичних, економічних, технологічних, медичних, освітянських, культурних, інформаційних, правоохоронних та інших процесах, набуває значення цільового напряму суспільного розвитку, заснованого на пізнанні його законів та аналізі наслідків. Таке трактування приводить до розуміння ролі інформації як керівного фактора управління суспільного життя, за яким будь-яка динамічна система органічно пов’язана із перебігом інформації.

У XX сторіччі з виникненням комп’ютера розпочалися процеси проникнення в усі сфери діяльності людини, суспільства і держави інформаційно–комп’ютерних технологій та телекомунікаційних мереж. Ці процеси мають два аспекти.

З одного боку, нові технології та засоби комунікації дозволяють “стискати” час та “скороч