ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ОКРЕМИХ ХОЛДИНГОВИХ КОМПАНІЙ

Студент 4-го курсу Барабаш О.А.

Національний університет ДПС України

Науковий керівник:

к.ю.н., доцент кафедри господарсько-

правових дисциплін

Мацелик М.О.

Державні холдингові компанії, що створені у процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств, відіграють важливу роль як одна із провідних організаційно-правових форм управління державним майном, форм державного управління стратегічними галузями економіки. Холдинги сприяють збереженню великих підприємств, зміцненню коопераційних зв’язків, залученню нових інвестицій, збільшенню конкурентоспроможності багатьох видів вітчизняної продукції. Актуальність питання щодо господарсько-правового статусу холдингових компаній стала особливо виразною із прийняттям Закону України «Про холдингові компанії в Україні» від 15.03.2006 р., проект якого, на виконання Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній” було розроблено Кабінетом Міністрів України ще у 2003 році, і внесенням цим Законом відповідних змін до ст.126 ГК України.

У сучасній юридичній літературі холдинговим утворенням приділяли увагу О. Вінник, І. Гончарова, С. Грудницька, В. Михалюк, Г. Уманцев та ін.. В їх роботах висвітлюються окремі важливі питання правового статусу холдингових компаній. Разом із тим законодавство про холдинги в останні роки зазнало істотних змін, що викликає необхідність ще раз переглянути й уточнити деякі питання щодо господарсько-правового статусу холдингових компаній.

Причиною неефективної діяльності державних холдингових компаній стала відсутність чітких і узгоджених нормативно-правових засад їхньої діяльності, посилена ще й відсутністю комплексних теоретичних досліджень цього інституту права.

Розроблення правових моделей регулювання діяльності холдингових компаній і державних холдингових компаній зокрема, має відбуватись на єдиних системно-концептуальних засадах. Так, на нашу думку, прийняття Закону України “Про холдингові компанії в Україні” було б доцільним тільки після прийняття і його відповідного узгодження з Законом “Про управління об’єктами державної власності” та Законом “Про акціонерні товариства”, які мають усунути вже наявні юридичні колізії. Насамперед необхідно визначитись з поняттям холдингової компанії, її юридичною природою.

Законом запропоновано визначення холдингової компанії як відкритого акціонерного товариства, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств; державна холдингова компанія – це холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерного товариства, не менше 100% акцій якої належить державі. Законом визначаються особливості утворення та діяльності державних холдингових компаній. Таким чином, Закон вводить такі нові поняття як “холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв)” та “корпоративне підприємство”. [ 2. c. 1]

Якщо щодо державної холдингової компанії положення щодо обов’язкової форми ВАТ видається доцільним, то щодо інших холдингових компаній воно виглядає сумнівним, оскільки необґрунтовано обмежує свободу вибору організаційних форм підприємництва. Крім того, холдингова компанія, передбачена Державним класифікатором “Класифікація організаційно-правових форм господарювання” ДК 002:2004, як окрема організаційно-правова форма господарювання.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГКУ "Холдингова компанія – відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності). [ 1. c. 21 ]

Таким чином, законодавець відмовився від використання термінів “дочірнє підприємство”, та “контрольний пакет акцій”, які були використані в ГКУ до внесення Законом змін для визначення холдингової компанії як суб’єкту господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств) (пункт 5 статті 126 ГКУ). Крім того, попередньою редакцією статті 126 Господарського кодексу України не передбачалось обмеження щодо створення холдингової компанії саме в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства.

Формування статутного фонду холдингової компанії, за Законом, крім акцій може формуватись і частками, паями корпоративних підприємств. При цьому слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства господарські товариства не мають паїв, тому зазначене слово має бути вилучено. Отже корпоративними підприємствами можуть бути: відкриті, закриті акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства. Це розширює можливий об’єктний склад холдингової компанії, який раніше формувався акціонерними товариствами.

За Законом корпоративне підприємство – господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія, а холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) – це пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства.

Відповідно до пункту 59 Закону України "Про Державну програму приватизації" контрольним пакетом акцій вважається пакет акцій розміром більш ніж 50 відсотків статутного фонду відкритого акціонерного товариства, який дає можливість юридичній або фізичній особі здійснювати вирішальний вплив на діяльність відповідного суб’єкта. Такий підхід закріплено і в статті 22 Господарського кодексу України.

Крім того, необхідно враховувати, що відповідно до Державної програми приватизації в процесі приватизації відбувається закріплення у державній власності пакетів акцій у розмірі 25 або 50 відсотків статутного фонду відкритого акціонерного товариства плюс одна акція. За рахунок саме таких пакетів акцій було утворено державою або ж за її участю більшість холдингових компаній, які з прийняттям Закону залишаються за межами його регулювання. До того ж зазначене положення виключає можливість утворення надалі холдингових компаній за участю держави з використанням пакетів, закріплених у державній власності в процесі приватизації. [ 3. c. 18 ]

Частиною 2 статті 3 Закону встановлюється, що у випадках, передбачених законодавством, холдингові компанії утворюються за умови попереднього отримання дозволу відповідного органу Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України на концентрацію, узгоджені дії суб’єктів господарювання. Проекти установчих документів холдингових компаній, які утворюються за умови отримання зазначеного дозволу, підлягають погодженню з відповідним органом Антимонопольного комітету України. Норми щодо обов’язкового отримання такого дозволу при створенні державних холдингових компаній Закон не містить. Натомість, така умова передбачена Положенням, та розробленими відповідно до нього актами Антимонопольного комітету України, які Законом Президенту рекомендовано скасувати.

Серед способів утворення холдингової компанії Законом не передбачено такий спосіб як поглинання одного господарюючого суб’єкта іншим шляхом придбання контрольного пакета акцій першого, що здійснюється в тому числі в процесі приватизації, в результаті якого суб’єкт господарювання, що поглинає визнається холдинговою компанією, а поглинутий відповідно – дочірнім підприємством. Крім того, у міжнародному праві відомий такий спосіб утворення холдингу, як укладення між підприємствами підприємницького договору про встановлення вирішальної залежності, що, однак, не передбачено чинним національним законодавством. Тому, наявність норми статті 4 Закону щодо договірного оформлення рішення про утворення холдингової компанії особами, які є власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) не видається доцільною. Крім того, основні засади створення юридичних осіб, а згідно Закону холдингова компанія є юридичною особою, визначено нормами Цивільного кодексу України, статтею 87 якого встановлено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом, а відповідно до статті 154 Цивільного кодексу України єдиним установчим документом акціонерного товариства є його статут. [ 4. c. 44 ]

Із прийняттям Закону України «Про холдингові компанії в Україні» закладено лише основи законодавчого регулювання господарсько-правового статусу цих компаній. Подальше вдосконалення законодавства про них повинно здійснюватись на основі використання позитивних наукових і практичних досягнень у цій сфері, врахування положень існуючих нормативно-правових актів без зайвої необґрунтованої «новизни» [ 5. c. 31 ]

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV.

2. Закон України «Про холдингові компанії в Україні» вiд 15.03.2006 № 3528-IV.

3. Вінник О. Правове становище дочірніх підприємств // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - №1.

4. Гончарова І. Холдинг у країнах перехідної економіки як специфічне об’єднання підприємств // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №7.

5. Михалюк В. Холдинги та можливості їх створення в Україні // Економіка,

фінанси, право. – 2001. - №4.