Психологія Педагогічна психологія

Дубич С.Я., Попозогло Ю.М.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара Кафедра медичної психології, психодіагностики та психотерапії

Формування статево-рольової ідентифікації у підлітків з затримкою розумового розвитку і ДЦП

Затримка розумового розвитку (ЗРР) це такий стан психічного здоров’я, при якому у людини спостерігається значне зниження інтелектуальних здібностей, так що їй потрібна турбота і догляд іншої здорової особи, а також спеціальне навчання та виховання. Людина із затримкою розумового розвитку вважається психічно неповноцінною. В дитячому віці затримка розумового розвитку характеризується зниженою розумовою працездатністю внаслідок церебрастенії, психомоторною розгальмованістю, підвищеною збудливістю. У дітей спостерігається низький рівень пізнавальної активності і сповільнений темп переробки інформації, нестійкість уваги, затруднення в перемиканні уваги, об’єм її знижений, пам’ять обмежена в обсязі, переважає короткочасна пам’ять над довготривалою, механічна над логічною. Наочно-дійове мислення розвинене більшою мірою, ніж наочно-образне і особливо словесно-логічне. Є легкі порушення мовних функцій, незрілість емоційної сфери і мотивацій, несформованість довільної поведінки за типом психічної нестійкості, неконтрольованість потягів. Також однією з проблем у людей з затримкою розумового розвитку є порушення статево-рольової ідентифікації, яке може стати етіологічним фактором різних видів збочень статевого інстинкту і навіть злочинів. Як відзначає Н.Л.Білопольська (1995), одним з основних компонентів особистості є усвідомлення «Я-ідентичності», тобто відчуття своєї цілісності і безперервності в часі, а також розуміння, що і інші люди це визнають. Основу дитячої і підліткової ідентичності складають перш за все стать і вік. Опис власної особи дитиною зазвичай починається з фіксації віку. А її статева приналежність часто мається на увазі і входить в опис звичних ролей.

Затримка розумового розвитку може спостерігатись при дитячому церебральному паралічі (ДЦП). Ця хвороба пов’язана з ушкодженням головного мозку в період внутрішньоутробного розвитку плода, при пологах, в ранньому постнатальному періоді. Найчастіше етіологічними факторами ДЦП являються: гіпоксія, вірусні та соматичні захворювання вагітних, стрімкі пологи, штучна стимуляція пологової діяльності, велика вага новонародженого, перша вагітність після 35 років, інфекції й травми головного мозку в постнатальний період. При ДЦП порушуються довільні рухи, спостерігається гіпертонус м’язів, контрактури, атрофія м’язів. З часом розлади рухів повільно зменшуються завдяки високій пластичності головного мозку у дітей. Прогноз при ДЦП значно погіршений при порушенні психічних функцій, що затрудняє адаптацію до умов оточуючого середовища. Цьому заважають підвищена емоційна збудливість, інертність і ослаблення вищих психічних функцій, затримка розумового розвитку. І.Ю.Льовченко (2001) відзначає, що чіткого зв’язку між розладами рухової сфери і психічними порушеннями у дітей з ДЦП немає. Важкі рухові розлади можуть поєднуватись з легкими формами психічної затримки, і навпаки, залишкові прояви ДЦП – з грубим недорозвиненням окремих психічних функцій або психіки цілком. Відхилення в розумовому розвитку у дітей з ДЦП визначаються в перші тижні життя. Виражена рухова патологія в поєднанні із сенсорною недостатністю може бути однією з причин затримки розумового розвитку у дітей. Дослідження Н.Л.Білопольської (1976), Н.Н.Афанасьєва (1976), Г.В.Грибанова (1986), І.Ю.Кулагіна (1980, 1982) та ін. показують, що у дітей із затримкою розумового розвитку і ДЦП високий ризик виникнення девіантної поведінки. Але у них є високий потенціал соціальної адаптації за умови створення сприятливих можливостей для його реалізації. Цьому сприяє цілеспрямована коректувальна робота з дітьми даної категорії. Проблема становлення статево-рольової ідентичності у дітей відноситься до базових характеристик людини, бо вона значною мірою детермінує свідомість і задає вектор її соціалізації. Стать впливає на становлення особистості, її інтереси, формування системи уявлень про себе як про людину певної статі, що включає різні для чоловіків і жінок потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, соціальні ролі і відповідні цим утворенням форми поведінки. Слід відзначити, що незважаючи на значну кількість наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячених вивченню порушень статево-рольової ідентифікації у дітей різних вікових періодів, ще недостатньо розроблені практичні підходи до корекції цих порушень. Виходячи з цього, ми поставили завдання дослідити ефективність рольової гри при вирішенні проблеми статево-рольової ідентифікації у хворих на ДЦП підлітків із затримкою розумового розвитку.

Досліджуваними були 60 підлітків у віці 10 – 15 років з затримкою розумового розвитку і ДЦП, що постійно мешкали і навчалися в дитячому будинку-інтернаті. Кількість дівчат і хлопців була однакова ( по 30 чол.). Дослідження проводилось в два етапи. На першому етапі визначали початкову здатність дітей ідентифікувати свою статево-рольову сутність. При цьому користувались методикою С.Бем (1974) для діагностики маскулінності і фемінінності. Вказані види статевої ідентифікації визачалися розрахунком індексу IS, що характеризує співвідношення ознак маскулінності і фемінінності у людини. Якщо IS визначається в межах від –1,000 до –2,025, робиться висновок про нормальну маскулінність. У разі, коли IS менший –2,025, це свідчить про гіпермаскулінність. Коли IS визначається в межах від +1 до +2,025, це ознака нормально сформованої фемінінності. В тих випадках, коли IS більший від -1, але менший ніж +1, це ознака недостатньої сформованості у людини її статевої ідентифікації. Крім того, нами проведено початкове дослідження дитячої самосвідомості (статевовікової ідентифікації) за методикою Н.Л.Білопольської (1992) у тих же підлітків. За цією методикою дитині одночасно показують 12 малюнків у випадковому порядку, на яких є зображення немовлят, дошкільників, школярів, молоді, дорослих та літніх людей чоловічої й жіночої статі. Піддослідним дається завдання розкласти ці малюнки в правильній послідовності за віком, окремо за статтю, ідентифікувати себе з зображеними на них людьми в сьогодення, в майбутньому, в минулому. Враховується кількість помилок, що являється показником недостатньості статевовікової ідентифікації. За даними інших авторів здорові діти вже у віці 8-9 років здатні виконувати повністю правильні вибори за цією методикою.

Результати проведеного нами початкового дослідження статевої ідентифікації за методикою С.Бем у підлітків з затримкою розумового розвитку і дитячим церебральним паралічем показали, що у хлопців індекс IS визначався індивідуально в межах від +1 до - 0,5 і всередньому дорівнював +0,6. У дівчат до проведення корекційної роботи IS визначався індивідуально в межах від +0,75 до – 0,65, всередньому – 0,03. Ці дані свідчать про несформованість і навіть схильність до інвертності статевої ідентифікації у підлітків з ДЦП і затримкою розумового розвитку. Остання виявляється в тому, що у наших піддослідних хлопців IS в 60% випадків мав позитивний знак і в середньому дорівнював +0,6. А це властиве для жіночої статі. У дівчат, навпаки, в початковому стані в 60% випадків IS мав негативне значення і в середньому дорівнював – 0,03. Це властиве для чоловіків. Аналіз результатів початкового дослідження статевовікової ідентифікації у цих же підлітків за методикою Н.Л.Білопольської показав, що хлопці робили неадекватні вибори індивідуально в межах від 1 до 9, в середньому 5,6. У дівчат помилкових виборів індивідуально траплялось від 1 до 8, в середньому 4,1. Отже, підтверджуються попередні дані про недостатню сформованість статевої ідентифікації у підлітків з ЗРР і ДЦП. Причому у хлопців ця недостатність була виражена більшою мірою, ніж у дівчат. Після початкових (контрольних) дослідів з підлітками провели корекційну роботу за програмою рольової гри «Хлопці та дівчата», направленої на набуття досліджуваними знань про особливості своєї та протилежної статі. У відповідності з правилами корекційної роботи 60 досліджуваних були розділені на невеликі групи для проведення з ними рольової гри. Кількість учасників у одному сеансі гри була від 10 до 15 чоловік, а тривалість гри близько півтори години. Рольова гра в усіх групах проводилась однаково. Діти з задоволенням приймали участь у грі.

На другому етапі дослідження була проведена повторна діагностика сформованості у підлітків здатності до власної статево-рольвої ідентифікації. Отримані результати показали, що після проведення корекційної рольової гри показники статевої ідентифікації за методикою Бем С. у дітей з затримкою розумового розвитку і ДЦП змінилися в кращий бік. Так у хлопців індекс IS тепер індивідуально визначався в межах від +1 до -0,85 і в середньому дорівнював -0,49. У дівчат після корекційної гри IS індивідуально визначався в межах від +1 до +0,1 і в середньому дорівнював +0,55. Отже, завдяки проведеній рольовій грі, направленій на здобуття підлітками знань про характерні особливості чоловічої й жіночої статі, у них зникла схильність до інверсії власної статевої ідентифікації. І хоч у них відразу ще не сформувались у відповідності до статі чіткі маскулінність і фемінінність, але позитивні зрушення в цьому напрямку проявились. Результати повторного дослідження здатності до статевовікової ідентифікації за методикою Н.Л.Білопольської після проведення рольової гри також були кращими, ніж до проведення корекційної роботи. Тепер хлопці з ЗРР і ДЦП індивідуально при тестуванні за малюнками з зображеннями людей протилежної статі й різного віку допускали помилкові вибори лише в межах від 0 до 4, в середньому 1,3 помилки. У дівчат після рольової гри кількість помилок також зменшилась. Індивідуально помилки у них траплялись також в межах від 0 до 4, що в середньому дорівнює 1,4 помилки. Статистичний аналіз змін показників статево-рольової ідентифікації у підлітків з ЗРР і ДЦП до і після проведення з ними корекційної роботи з допомогою рольвої гри свідчить, що при вірогідності 0,001 для нашої кількості досліджуваних критерій вірогідності цих змін t має бути меншим ніж 3,46. В нашому дослідженні індекс IS у хлопців зменшився на 1,09 при t = 2,8. У дівчат IS підвищився на 0,58 при t = 2,6. Кількість помилок за методикою Н.Л.Білопольської у хлопців після гри зменшилась на 4,3 при t = 1,18, а у дівчат – на 2,7 при t = 1,40. Це свідчить про високу ефективність рольової гри в корекції дефіциту статево-рольової ідентифікації у підлітків з затримкою розумового розвитку і ДЦП.