“Психология и социология” / Социальная психология

Опрошанська Лілія Віталіївна Харківський прикордонний загін

Нестандартні ситуації у діяльності прикордонників та стилі їх регулювання.

Прикордонники першими зустрічають та останніми проводжають усіх осіб, які перетинають державний кордон, тому їх запам’ятовують надовго. Бувають випадки, що під час здійснення прикордонного контролю військовослужбовці зустрічаються із нестандартними ситуаціями, які виникають в наслідок відсутності розуміння громадянами (як нашими співвітчизниками так і іноземними громадянами) чинного законодавства. У даних ситуаціях прикордонникам необхідно швидко та ефективно найти вихід, при цьому, не порушувати вимог які перед ними стоять. Для цього вони повинні обрати той стиль поведінки у конфлікті, який буде оптимальним для конкретної ситуації. Слід зазначити, що стиль поведінки у конфлікті – це орієнтація людини по відношенню до конфлікту, її установки на певні методи і форми поведінки в ситуації конфлікту [6]. Важливим являється те, що стиль поведінки залежить від ситуації та психологічних особливостей конфліктуючих сторін, тому стиль поведінки при виникненні конфліктних ситуацій може змінюватись.

Існують різні погляди, щодо стилю поведінки, але ми розглянемо найбільш розповсюджену концепцію К. Томаса – Р. Кілменна. Саме ця концепція описана у роботах В.І. Курбатова, Г.Ю. Любімової, В.М. Радчука, А.Г. Тельшана, Дж. Г. Скотта, Карпенка З.С., Іщука О.В. та у багатьох інших авторів [1, 2, 3, 4, 6, 7].

В основі даної концепції лежить орієнтація учасників конфлікту на свої інтереси та інтереси опонента. Вони виділяють наступні стилі поведінки: конкуренція, ухилення, пристосування, співпраця, компроміс.

Стиль конкуренція використовує досить активна людина яка йде до вирішення конфлікту своїм шляхом. Вона не зацікавлена у співпраці з іншими людьми, намагається задовольнити особисті інтереси.

Даний стиль рекомендується використовувати у наступних випадках:

- наслідок дуже важливий для людини, і вона робить велику ставку на своє

вирішення виниклої проблеми;

- коли людина володіє достатнім авторитетом для прийняття рішення, і являється очевидним, що пропоноване рішення є найкращим;

- коли рішення необхідно прийняти швидко, і є достатньо влади для цього;

- коли людина відчуває, що немає іншого вибору, і немає чого втрачати;

- коли людина знаходиться у критичній ситуації, яка потребує швидкого реагування;

- коли людина не може дати зрозуміти групі людей, що находиться у глухому куті, тоді як хтось повинен вести їх за собою;

- коли необхідно прийняти непопулярне рішення і є достатньо повноважень для вибору даного кроку [7].

Стиль уникнення реалізується тоді коли не відстоюються свої права, людина ні з ким не співпрацює, або просто ухиляється від вирішення конфлікту.

Стиль уникнення рекомендується використовувати у наступних ситуаціях:

- напруженість дуже велика і виникає необхідність її послабити;

- результат не дуже важливий для однієї із конфліктуючих сторін;

- одна із сторін не може або не хоче вирішити конфлікт у свою користь;

- одна із сторін хоче виграти час, можливо для того, щоб отримати додаткову інформацію або щоб заручитись чиєюсь підтримкою;

- ситуація дуже складна, і одна із сторін відчуває, що вирішення конфлікту потребує дуже багато від неї;

- у однієї із сторін мало влади для вирішення проблеми;

- пробувати вирішити проблему відразу небезпечно, оскільки скрите чи відкрите обговорення конфлікту може тільки погіршити ситуацію [7].

Стиль пристосування виникає тоді коли конфліктуючі сторони не намагаються відстоювати особистісні інтереси.

Даний стиль рекомендується використовувати у наступних випадках:

- конфліктуючі сторони прагнуть зберегти мир і добрі відношення;

- коли людина відчуває, що важливіше зберегти добрі взаємовідношення, чим відстоювати свої інтереси;

- коли людина розуміє, що правда не на її боці;

- коли мало влади або мало шансу виграти;

- коли людина розуміє, що інший може витягти із даної ситуації корисний урок, якщо уступити його бажанням [7].

Стиль співпраця виникає тоді коли конфліктуюча сторона бере активну участь у вирішенні конфлікту і відстоює свої інтереси, але намагається при цьому співпрацювати з іншою людиною.

Стиль співпраця рекомендується використовувати у наступних ситуаціях:

- вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін і ніхто не хоче повністю від нього усуватись;

- якщо є тісні, довгі і взаємозалежні відносини з іншою стороною;

- є час попрацювати над виниклою проблемою;

- дві сторони усвідомлені у проблемі і бажання двох сторін відомі;

- двоє конфліктуючих в змозі виложити суть своїх інтересів і вислухати один одного;

- конфліктуючі сторони володіють рівною владою або хочуть ігнорувати різницю у положенні для того, щоб на рівних шукати рішення проблеми [7].

Стиль компромісу виникає у тому випадку якщо дві сторони трохи поступаються у своїх інтересах. Даний стиль відрізняється від співпраці тим, що досягається на більш поверхневому рівні.

Стиль компромісу найбільш ефективний у наступних випадках:

- дві сторони володіють однаковою владою і мають взаємовиключні інтереси;

- одна сторона бажає отримати рішення швидко, тому що немає часу чи тому, що це більш економний і ефективний шлях;

- сторін влаштовує тимчасове рішення;

- є можливість скористуватись короткочасною вигодою;

- інші підходи по вирішенню проблеми виявились неефективними;

- задоволення бажання для однієї із сторін має невелике значення, тому вона може дещо поміняти поставлену спочатку ціль;

- компроміс позволяє зберігати взаємовідношення і одна із сторін надає перевагу отримати щось, чим втратити все [7].

Науковці вважають, що необхідно, при виникненні конфліктних ситуацій використовувати, всі п’ять вищеперерахованих стилів поведінки, в залежності від конкретних умов конфліктної ситуації [5].

Для формування навиків ефективного виходу із конфліктних ситуацій з військовослужбовцями державної прикордонної служби необхідно регулярно проводити тренінгові заняття, консультативну роботу, забезпечувати методичним матеріалом.

Список літератури

1. Іщук О.В. Вплив індивідуально типологічних особливостей персоналу на стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях / О.В. Іщук // Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки №2 2009 р. – с. 96-102;

2. Карпенко З.С. Аксіопсихологічна реконструкція стратегій розв’язання конфліктних ситуацій / З.С. Карпенко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ №1 2008 р. с. 325-331;

3. Конфликтология / В. И. Курбатов. – Изд. 3-е, стер. – Ростов н/Д: Феникс, 2009 – 445 с;

4. Любимова Г.Ю. Психология конфликта. Учебно-методическое пособия. – М.: Педагогическое общество России, 2004 – 160 с;

5. Пугачев В.П. Тесты, деловые игры, тренинги в управлении персоналом – М.: Аспект Пресс, 2001 – 285 с.

6. Радчук В.М., Тельшан А.Г. Психологія конфліктів: Навчально-методичний посібник. – Чернівці: Рута, 2004, - 104 с;

7. Скотт Дж. Г. Выбор стиля поведения, соотвествующего конфликтной ситуации /Дж. Г. Скотт // Конфликтология: Хрестоматия / Составитель Н.И. Леонов – 2-е изд. Стер-М.: Московский психолого-социальный институт: Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК». 2003 – 304 с.