Мехеда Н.Г., Мудь А.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

Лізинг, як метод фінансового забезпечення діяльності підприємства

Проблема фінансового забезпечення розширеного відтворення основyних засобів вітчизняних підприємств набуває особливої актуальності в умовах дефіциту фінансових ресурсів, поширення світової фінансової кризи та прискорення розвитку нових технологій. Одним із продуктивних шляхів залучення капіталу для підприємств є лізинг.

Лізинг— це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат. Лізинг дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів[1].

Об'єкт лізингу — це будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами. Майно, яке знаходиться в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Лізингові компанії — це юридичні особи, які передають право володіння та користування річчю неспоживчого типу, яка є предметом лізингу. . Українське законодавство не обмежує коло юридичних осіб, які можуть здійснювати операції з надання послуг фінансового лізингу. Український ринок лізингу займає лише 0,1% від європейського [2]. 

Через відсутність власних фінансових ресурсів на підприємствах та високої вартості банківського кредиту українські підприємства повинні розглядати лізинг як спосіб залучення капіталу, який дає змогу модернізувати виробництво й адаптувати його до вимог ринку [3]. Під час застосування лізингу для оновлення основних засобів відбудеться збільшення виробничих потужностей суб'єктів господарювання і виникає змога виготовлення якісної конкурентоспроможної продукції, збільшення прибутку та податкових надходжень до бюджетів різних рівнів.

Оскільки лізингові операції є дієвим і реальним капіталозберігаючим способом фінансування виробництва, то на сьогодні лізинг можна вважати найперспективнішим фінансовим інструментом, що здатний активізувати інвестиційний процес в Україні. Активне запровадження лізингу може дати відчутний поштовх структурній перебудові реального сектора економіки, оновленню основних фондів, розвиткові малого та середнього видів бізнесу, індустріалізації виробництва [4]. Однак малі та середні підприємства все ще не усвідомлюють переваги лізингу. Великі підприємства на сьогодні залишаються головними споживачами лізингових продуктів.

Переваги лізингу:

1) мінімальний пакет документів для укладання лізингової угоди;

2) лізинг не вимагає поручительства і доступний малим і середнім підприємствам;

3) лізинг не має обмежень за територіальним розміщенням лізингоотримувача або за формою власності;

4) страхування, реєстрацію предмета лізингу і сплату інших обов'язкових платежів бере на себе лізингодавець;

Підприємству-виробнику лізинг вигідний тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між виробниками і споживачами техніки. Вся інформація про недоліки використовуваного устаткування надходить до підприємства-виробника, яке вилучає їх, посилюючи конкурентоспроможність своєї продукції та розширюючи можливості її збуту.

До недоліків лізингу відносять:

1) складну організацію лізингової угоди через значну кількість учасників;

2) процедуру для укладення договору лізингу потребує стати на облік у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг;

3) науково-технічний прогрес робить об'єкт лізингу застарілим, під час фінансового лізингу орендні платежі не припиняють до завершення угоди;

4) лізингові операції є досить ризиковою справою і мають специфічні ризики: фінансові ризики; ризик несплати лізингових платежів; п пов'язаний з утратою, пошкодженням предмета лізингу тощо. Лізингодавець має ризик морального старіння майна й отримання лізингових платежів, а вартість лізингу є вищою, ніж позики, оскільки ризики зносу устаткування лягають на лізингодавця; відповідно останній закладає це у вартість лізингу. Але мінімізувати ризики, або повністю їх виключити можливо, для цього потрібно ретельно обдумати згоду на надання лізингу, провести комплексний аналіз лізингоотримувача, розробити графік грошових надходжень[5].

Отже, розглянувши переваги та недоліки лізингових операцій можна стверджувати, що лізинг є дієвим інноваційним інструментом модернізації економіки. Коли зупиняється фінансування капіталовкладень в оновлення основних засобів і зменшується виробництво, цей метод фінансування інвестицій є найдоцільнішим і може сприяти збереженню ліквідності підприємств.

Література:

1. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B3

2. http://man.tochka.net/ua/89023-lizing-v-ukraine-luchshe-kredit/

3. Башкатова С.В. Лізингове фінансування інноваційної діяльності в Україні // Вісник Хмельницького національного університету. – 2007. – № 6. – С. 67-71.

4. Ларіонова К.Л., Яремчук О.В. Можливості, проблеми та перспективи розвитку лізингу в Україні // Наука й економіка. – 2007. – № 4. – С. 10-19.

5. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_5/241_Jaroszewycz_19_5.pdf