Мехеда Н.Г., Полякова А.Р.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

Система стратегічного управління підприємства

Не зважаючи на достатньо широке суб’єктивне усвідомлення необхідності впровадження стратегічного управління, воно поки що не знайшло широкого розповсюдження на вітчизняних підприємствах, зокрема через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форми конкурентної боротьби, консервативне мислення деяких керівників, відсутність кваліфікованих спеціалістів із стратегічного управління та методики його впровадження на вітчизняних підприємствах.

У науковій літературі приділяється значна увага дослідженню методології стратегічного управління. Більшість літературних джерел присвячено застосуванню систем стратегічного управління в умовах досконалих ринкових відносин і не враховують особливості адаптації методологічного інструментарію стратегічного управління до сучасних вітчизняних реалій. Потребують також подальших досліджень питання методики впровадження систем стратегічного управління на підприємствах.

Однак науковці здебільшого розглядають стратегічне управління як замкнений управлінський процес, направлений на досягнення місії та цілей організації. Наведемо кілька таких визначень, відповідно до яких стратегічне управління – це:

– динамічний процес аналізу, вибору стратегій, планування, забезпечення і реалізації розроблених планів організацією, що полягає в повторюваному циклі реалізації її основних завдань (етапів) [1];

– процес прийняття та здійснення стратегічних рішень, центральною ланкою якого є стратегічне планування, засноване на порівнянні ресурсного потенціалу організації з можливостями і загрозами зовнішнього середовища, у якому вона діє [3];

– процес, за допомогою якого менеджери встановлюють довгострокові

напрямки розвитку організації, її специфічні цілі, визначають стратегії їх досягнення з урахуванням усіх можливих внутрішніх і зовнішніх обставин та реалізують обрані плани дій;

– багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей;

– процес формування цілей організації та процес управління для їхнього досягнення;

– процес управління з метою здійснення місії організації за допомогою

управління взаємодією організації з її оточенням;

– процес визначення та встановлення зв’язків організації з її оточенням, які формуються в процесі реалізації обраних цілей, способи досягти бажаного стану взаємин з оточенням за рахунок такого розподілу ресурсів, що дозволяє ефективно та результативно діяти організації та її підрозділам;

– процес оцінки зовнішнього середовища, формулювання організаційних цілей, прийняття рішень, їхня реалізація та контроль, сфальсифіковані на досягнення цілей та майбутнім зовнішнім середовищем організації.

Стратегічне управління – це перш за все складна система, у якій відбуваються процеси аналізу, розробки, реалізації та контролю стратегій, направлених на досягнення місії та цілей функціонування організації.

Слід виділити такі основні складові системи стратегічного менеджменту, як суб’єкт та об’єкт управління. На думку авторів [3]: "об’єкт стратегічного управління – це потенціал підприємства, який включає трудові, матеріальні, фінансові, інформаційні ресурси, залучені в господарську діяльність підприємства і які здатні визначати конкурентоспроможність підприємства в довгостроковому періоді. Суб’єкт управління – вища, іноді середня ланка управління підприємством, спроможна сформувати, розробити й реалізувати стратегію розвитку".

Впровадження системи стратегічного управління на підприємстві передбачає організацію та здійснення професійної діяльності із стратегічного аналізу, розвитку, реалізації і контролю стратегії, направленої на досягнення місії та цілей його функціонування. Сам процес організації такої діяльності обов’язково повинен торкатися організаційної структури та культури підприємства.

Найбільш укрупненими є наступні чотири етапи, або фази, стратегічного циклу організації: 1) стратегічний аналіз; 2) розробка стратегії (стратегічний синтез-розвиток); 3) реалізація стратегії; 4) стратегічний контроль.

Слід відмітити, що дана модель характеризує стратегічне управління організації і як органічну систему, в якій усі елементи (підсистеми) є взаємопов’язаними, взаємодоповнюючими та взаємозалежними.

Тому, узагальнюючи вищевикладене, можна зробити наступні висновки та рекомендації:

− необхідне розуміння його сутності з позицій, по-перше, системного, по-друге, процесного підходів;

− на усіх етапах становлення та розвитку стратегічного управління в організації, слід практикувати дану професійну діяльність у відповідності з принципом "Менеджмент-Навчання";

− слід здійснювати поступальне сходження стратегічного менеджменту

організації, а також своє власне сходження на вершини менеджерської майстерності за спіраллю парадигми-системи "Менеджмент-Навчання".

Список літератури

1. Василенко В.А., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління. Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 396 с.

2. Гуияр Ф.Ж. Келли Д.Н. Преобразование организации : Монография; 3-е изд., перераб. и доп. –М.: Дело, 2000. – 375 c.

3. Кадыров М.С. Система стратегического управления как основа реструктуризации бизнеса//Вестник ТИСБИ. – 2000. – №2. – С. 12-14.