Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Величко К.Ю.

здобувач кафедри фінансово-економічної безпеки, обліку і аудиту Харківського національного університету міського господарства ім. О.М.Бекетова

Підходи до трактування поняття «реорганізація»

В сучасних умовах підприємства відчувають значні труднощі, які пов'язані з процесом їх адаптації до нестабільного економічного середовища. Вирішення цієї проблеми - це не лише підвищення результатів поточної діяльності, а й створення базису для зростання їх конкурентоспроможності та забезпечення високих темпів розвитку. З цією метою на практиці найчастіше застосовується реорганізація в різних її формах.

У правовому аспекті реорганізаційні процеси регулюються ГК України, ЦК України, Законом України «Про господарські товариства», податковим законодавством. Взагалі розрізнюють такі типи реорганізації підприємств:

- приєднання (тобто приєднання однієї або декількох юридичних осіб до іншої юридичної особи. При цьому ці особи припиняють своє існування, а їх права та обов‘язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися);

- злиття (поглинання) - об‘єднання двох або більше юридичних осіб в одну нову юридичну особу, при цьому ці юридичні особи припиняються своє існування і передаються свої права та обов‘язки новоствореній юридичній особі. ;

- виділення (відокремлення однієї або більше юридичних осіб від однієї існуючої юридичної особи (створення дочірніх підприємств, відокремлення структурних підрозділів); новостворена юридична особа має ті ж самі юридичні права і обов‘язки, що й головне підприємство);

- поділ (виникнення двох або більше нових юридичних осіб шляхом поділу існуючої юридичної особи, яка припиняє своє Існування; при цьому новостворені юридичні особи є правонаступниками у частині, обумовленої їх статутними фондами) ;

- перетворення (зміна юридичною особою юридично-правової форми без припинення існування. При реорганізації завжди має місце правонаступництво).

Залежно від способу реорганізації підприємства, який залежить від причин та мотивів, що спонукають до цього процесу, можна виділити такі напрямки:

- укрупнення діючого підприємств (злиття, приєднання, поглинання);

- подрібнення діючого підприємства (шляхом поділу підприємства або виділення окремого підрозділу);

- перетворення підприємства (зміни розмірів підприємства не передбачаються).

В економічній літературі є різні підходи до трактування поняття «реорганізація». Так, Е.М. Андрущак виділяє такі категорії як реорганізація, реструктуризація, санація, реінжиніринг, визначаючи реорганізацію як один із шляхів структурних перетворень підприємств [1, С.29]. Ю.А. Верига зазначає, що саме процеси реорганізації виступають важливою формою фінансового оздоровлення підприємства або через перепрофілювання діяльності, або через організаційно-правові зміни, що сприяє залученню додаткового капіталу для розвитку. Через проведення процедури реорганізації вирішується конфліктні ситуації, які виникають між власниками, розширюються ринки збуту продукції, залучення матеріальних і енергетичних ресурсів. [2, С.84].

Глебова А.О. при дослідження процесів корпоративної реструктуризації вітчизняних підприємств поряд з поняттям «реорганізація» розглядає поняття «дивестиція» як поняття, що запозичене із зарубіжної корпоративної практики і передбачає лише виділення бізнес-одиниці, тоді як реорганізація розуміється не лише як поділ, виділення, а й як приєднання та злиття [3,С.98]. С.Г.Дзюба та І.Ю. Гайдай відзначають, що «кожна модель трансформації підприємства має свої особливості, які й обумовлюють їх вибір» [4,С.109 ]. В. Д. Новодворський і М.М. Клинов дають більш повне визначення реорганізації, яке включає зміну організаційно-правової форми підприємства, складу власників, акціонерів (учасників), розподіл майна підприємства, його зобов’язань та власного капіталу [5, С.32-36]. На думку О. О. Терещенко, реорганізація – «це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступником» [6, с. 294]. Ми вважаємо, що реорганізація – це суто економічний процес та найбільш доцільним є трактування С. Шубенко, який констатує, що реорганізація – це «процес здійснення юридично значущих дій і ухвалення юридичних актів, який направлений на припинення і (або) створення одного або декількох юридичних осіб, а також той, що характеризується переходом прав і обов’язків юридичної особи, що реорганізується в порядку універсального правонаступництва до знову створених (або які продовжують існування) юридичних осіб» [7, с. 470].

Література:

1. Андрущак Є. М. Удосконалення інституту банкрутства/ Є. М. Андрущак //Фінанси України. – 2001. – № 9. – С. 29–37.

2. Верига Ю.А. Резервування капіталу: облік, аудит та звітність:монографія/ Верига Ю.А., Орищенко М.М.:ПУЕТ. – Полтава, 2011.

3. Глебова А.О.Теоретичні і практичні аспекти корпоративної реструктуризації вітчизняних підприємств/А.О.Глебова//Інноваційна економіка.–2012. –№8 (34). –С.98-102.

4. Дзюба С.Г.Реорганізація підприємств як спосіб поповнення ефективної діяльності/ С.Г.Дзюба, І.Ю. Гайдай //Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №11(13). –С.108-114.

5. Новодворський В.Д. Формирование бухгалтнрского баланса при реорганизации юридического лица/ В.Д.Новодворський, Кленов М.М.//Бухгалтерский учет. –2003. –№20. – С.32-36.

6. Терещенко О. О.Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: [навч.посіб.]/ О.О. Терещенко.– К. : КНЕУ, 2003. – 554 с.

7. Шубенко Є. С.Щодо визначення поняття реорганізації: економіко-правовий аспект/ Є. С. Шубенко // Економічні науки. – Серія «Облік і фінанси». – 2011. – Випуск 8 (29). – Ч. 4. – С. 466–471.