Экономические науки/10.Экономика предприятия

 

Шевченко І.В.

Полтавський національний технічний університет

 імені Юрія Кондратюка, Україна

Вдосконалення планування обсягів виробництва продукції на підприємстві

 

          В сучасних умовах розвитку ринкових відносин в економіці Укра­їни планування економічної діяльності всіх підприємств є важливою передумовою вільного підприєництва, ефективного ринкового роз­поділу та споживання продукції.

          Сутність планування полягає в конкретизації цілей розвитку всієї фірми та кожного підрозділу окремо на встановлений період; визна­ченні господарських завдань та способів їх досягнення, строків та по­слідовності реалізації; виявленні матеріальних, трудових та фінансо­вих ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань. Планування направлене на оптимальне використання можливостей фірми, у тому числі найкраще використання всіх видів ресурсів та передбачен­ня помилкових дій, що можуть привести до зниження ефективності діяльності фірми.

            Мета: вдосконалення внутрішньофірмового планування, що охоплює сукуп­ність теоретичних висновків, загальних закономірностей, наукових принципів, економічних положень, сучасних вимог ринку і визнаних передовим досвідом методів розробки планів. Методика планування характеризує склад методів, способів та прийомів обґрунтування конк­ретних планових показників, а також зміст, форму, структуру і поря­док розробки внутрішньофірмового плану.

          На практиці виділяють три напрямки планування:

–   прогресивний – планування здійснюється від нижчої ланки до вищої, тобто нижчі структурні підрозділи самостійно складають дета­льні плани своєї роботи, які потім інтегруються на верхні ланки і утво­рюють, у результаті, план підприємства;

–   ретроградний –  структурні підрозділи повинні перетворювати плани, що надійшли з вищих ланок, у плани своїх підрозділів;

–   круговий – розробка плану в два етапи. На першому етапі відбу­-

вається поточне планування за головними цілями. На другому –  скла­дається кінцевий план.

          Планування випуску продукції (для підприємств, що займаються її виготовленням) є провідним розділом річного плану, так як інші плани забезпечують його реалізацію. План випуску продукції будь-якого підприємства визначається на основі:

–   можливості випуску продукції в залежності від його виробничої потужності;

–   сукупного попиту на продукцію, що виробляється.

          На основі вибору та обґрунтування необхідних планових показни­ків у процесі практичної діяльності формуються та розвиваються такі методи складання плану: балансові, нормативні, математично-ста­тистичні.

          План виробництва визначає генеральний напрям перспектив­ного зростання всіх підрозділів фірм та організацій, основний профіль планової, організаційної та управлінської діяльності підприємства, а також основні цілі та завдання тактичного пла­нування, організації та управління виробництвом і т.п. Плану­вання виробництва продукції, товарів та послуг, виконання робіт, повинне насамперед узгоджуватися з державними програмами з питань економічного і соціального розвитку, задовольняти конк­ретні потреби покупців, замовників або споживачів та бути тісно пов’язаним з розробленою загальною стратегією розвитку фірми, проведенням маркетингових досліджень, проектуванням конку­рентоспроможної продукції, організацією її виробництва та реалізації, а також виконанням інших функцій та видів внутрішньо­господарської діяльності.

          Продукцію, вироблену на промислових підприємствах, за при­значенням та ступенем готовності поділяють на такі елементи:

–   готові вироби – продукція, що не підлягає подальшому об­робленню чи збиранню на даному підприємстві та призначена для відпускання на сторону. До готових виробів відносять продук­цію основних, допоміжних та побічних цехів;

–   напівфабрикати – продукти свого виробництва, що переваж­но підлягають подальшому переробленню, обробленню чи скла­данню на даному підприємстві. Це продукти, виробництво яких закінчене в одному з основних цехів підприємства, але воші над­ходять для подальшого оброблення, перероблення чи складання в інших цехах. Деяка частина напівфабрикатів може виходити за межі промислового підприємства і відпускатись на сторону;

–   продукція допоміжних і підсобних цехів – електрична і теп­лова енергія власного виробництва, виготовлена тара, інструмен­ти і т.д.

          Обсяг виробництва, що характеризує кількість та номенкла­туру вироблюваної на підприємстві продукції, виконуваних робіт чи наданих послуг у плановому періоді, є предметом особливої уваги. Щоб цей процес здійснювався безперервно, потрібно не тільки скоординувати всі стадії процесу виробництва в часі та просторі, але й чітко розрізняти річний, квартальний та місячний обсяги виробництва. При визначенні обсягу випуску конкретної продукції та включенні її в річний план виробництва потрібно враховувати величину існуючого попиту, темпи його зростання, рівень ринкових цін, розміри отримуваного прибутку, ступінь ризику, вплив конкуренції, витрати виробництва, можливості зни­ження собівартості одиниці продукції та інші чинники виробниц­тва і збуту продукції. Тому в процесі складання виробничого пла­ну потрібно правильно вибрати використовувані при розрахун­ках вимірники обсягу випуску продукції.

          Важливим показником виробничої діяльності підприємства є якість вироблюваної продукції. Її підвищення – одна з форм кон­курентної боротьби, завоювання та утримання позицій на ринку. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію та збільшенню суми прибутку не тільки за рахунок обсягу продажів, але й за рахунок вищих цін на неї.

          Узагальнюючі показники характеризують якість продукції незалежно від її виду та призначення, серед них: питома вага нової продукції в загальному її випуску; питома вага продукції вищої категорії якості; середній коефіцієнт сортності; питома вага ате­стованої та не атестованої продукції; питома вага сертифікованої продукції; питома вага продукції, що відповідає світовим стан­дартам; питома вага експортованої продукції, в тому числі у ви- сокорозвинуті країни.

          Індивідуальні (одиничні) показники характеризують якусь одну властивість продукції. До складу цієї групи показників відносять: надійність, довговічність, безвідмовність у роботі, ко­рисність (вміст корисних компонентів, зольність); технологічність, тобто ефективність конструкторських та технологічних рішень (трудомісткість, матеріаломісткість, енергомісткість; естетич­ність виробів).

Товарна та реалізована продукція за своїм речовим складом однорідні. Кількісно вони відрізняються на величину зміни залиш­ку нереалізованої готової продукції на початок і кінець планово­го періоду. Якщо ці залишки не змінилися, то обсяг товарної і реалізованої продукції однакові.

          Отже, планування — це один з інструментів, за допомогою якого менеджери формують єдиний напрям зусиль колективу на досягнення цілей організації. Кінцева мета планування полягає в моделюванні майбутнього стану підприємства, а також визначенні шляхів та засобів досягнення цього стану.

 

 

 

 

 

 

Література:

1.     Тарасюк Г. М., Шваб Л. І. Планування діяльності підприємства: Навч. посібн. 4-те вид. – К.: Каравела, 2011, - 352 с.

2.     Свінцицька О. М. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. і доп. – К: Кондор, 2009. – 264 с.

3.     Гриньова В. М., Салун М. М. Організація виробництва: Підручник. – К.: Знання, 2009. – 582 с.

4.     Данилюк М., Бойчук Р., Гречаник Б. Планування і контроль на підприємстві: Навч. посіб. / За ред.. М.О. Данилюка – Львів: «Магнолія 2006» , 2009. – 531 с.

5.     Сасико М. Г. Стратегія підприємства: Навчальний посібник – Тернопіль: Економічна думка, - 2007. – 352 с.